Страница 26 из 59
Творили просто, спочиваєм остро,І сьомий день постійно навкруги.Це озеро ще й – чаша кришталева,В якій парує тепле молоко.Проходить Сонце крізь сузір'я ЛеваІ ніжиться в піску малий Левко.А світ цей – ще й осонцена пустиня,Що переходить у розкішний сад,Де чеберяють Марта і ХристинаЧерез пісок в їдальню і назад,Де, вживши хто тампакс, хто просто ватки,І внутрішній в собі навівши лад,На сонці підпікаються мулатки,Й між них мулат, липкий, мов мармелад.А я, з мулатки знявши амулетку,Від'їду, – знов окремо від усіх,На глибину пожбуривши монетку,Чим відкуплюсь за несвідомий гріх.Серпень 1992 р.
ЛИСТ ДО ІННИ Д.
З циклу «Листи з Олександрії»«А я, між іншим, теж з осені...»Дівчино з осені, Інно осіння,Хоч осіяння, як не воскресінняПрагне від тебе душа.Але пора всеп'янкого весілля,Часом безсилля, а часом – всесилля, –Вже та пора перейшла.Зваживши силу і знаючи ціну,Просто дивлюся на тебе, осінню.Просто дивлюся – і все.Літо стоїть, вигріває насіння,І приміських поїздів голосінняВітер над лісом несе.Буде ще шанс у розсипанім серпні?Ми ще ж не прокляті, ми ще спасенні.Я ще ж згорів не дотла!..Скалко у оці, голко у сіні,Дівчино, зірко, іскро осіння,Де ж ти раніше була?..Червень 1992 р. *** О.Р.Це ані добре, ні погано.
Це просто сталося – і квит.Чужа жоно, чужа кохана,Пощо ти увійшла в мій світ?Печаль то схопить, то відпустить.Очима глип – в сузір'я Риб.Ми переходимо цю зустріч,Як переходжуємо грип.Печаль ця витисне і вижме,Лишивши щось на самім дні.Це все закінчиться за тиждень,Ну, максимум, за 8 днів.Розмажем вітер по обличчюЙ цю осінь струсимо з одеж.Бо я ніколи не покличу..Та ти ніколи й не прийдеш. ***Комедіантко, акторко, фіглярко!
Маріонетко, напудрена лялько!..В горлі образа каменем стала –Як ти мене допекла і дістала...Добропорядна матір сімейства,Ти й усміхаючись не усміхнешся.Мовиш манірно, чадиш непомірно.Як я терплю тебе – це неймовірно.Хвойдо русява у світлому плащику,Светрик під горло застебнеш на защіпку.Вірш цей мережу. Душу морожу.Я вже без тебе жити не зможу. ***Ще один день в цьому світі прожито без тебе –
Тихо, спокійно, без коливання основ.Мов коліщатка дуже складної системи,Ми, розійшовшись, ніяк не зійдемося знов.Крутиться пас і вали обертаються плавно.Тут недоречні печаль, чи смуток, чи гнів.Ще один день на минуле вже переплавленоУ механізмі по переплавленню днів.Ще один день затвердіє в підставленій формі –Згусток не наших з тобою спіткань і розмов, –Стане підписаний в шафці лабораторній:«День, у який вони не зустрілися знов».Час, мов алхімік, працює таємно, без свідків.Все ж я над ним усміхнутися може, колиЗгадую кілька від нього прихованих злитків –Днів, у які ми все-таки разом були... ***У Києва – твоє обличчя
З зеленкуватими очима.Ти не близька, бо ти – найближча,Ти – наслідок, а не причина.Ти – результат, ти – збіг обставинВ цій осені, в житті моєму.В який сюжет тебе не вставиш:В новелу, в п'єсу чи поему,Ти проростаєш над сюжетом,Його, мов плівку, проявляєш,Коли ти ледь помітним жестомСвоє волосся поправляєш.І проступає кадр на плівці,(Немов віконницю відчинено):Ось ми спускаємося в ліфтіІ зустрічаємось очима. ***Хороша моя! Про кохання й надалі – ні слова.
Хай інший тобі висипає жарини освідчення свого