Бу-Ба-Бу

«В чебуречній греки їли чебуреки...»Жили у бабусіТроє білорусів:Один сірий,Другий білий,Третій в капелюсі.Для того й тому, щобВтримать рівновагу,З'їхалися в пущуПідписать бомагу.Раді і веселіЗгідно тій бомазіІ в Парижі,І в Брюсселі,Й навіть в Копенгазі.3. РОСІЙСЬКА ПІСНЯ«Умом Расію нє панять..»Росія врятувала світ!Так вже не раз бувало.Від тираній, фашизму, відНавал, яких наваломМогло би буть, колиБ їм відсіч не дали.Отак і в ті серпневі дні,Які уже в легенді,Росія знов сказала «Ні»На всі свої легені.А що було? А те було, –Як старших розпитати –Зібралося всесвітнє злоРосію розтоптати.Усе це розпочали дваЧи три якихсь народці.Ну, точно – почала ЛитваТа інші інородці.Їм на підтримку з півдня йшлаДоведена до сказуІ очманіла чималаДивізія з Кавказу.А в глибині своїх лісівПідступні, як данайці,Сідлали о́ленів і псівЯкути і нанайці.З усіх сторін ішли вони,Московський брук топтали.Хатят лі рускіє вайни,Ні в кого не питали,А мов загарбники ішлиЗ республік і провінцій.З них найпідступніші булиЖиди і українці.І стрімко рухалась тудаУся ця шайка-братія,Де засідала молодаРосійська демократія.Та той, которий у КремліСтояв біля штурвала.Дихнув, спитав «Доколє?» – іРозбіглася навала.Так в котрий разРосія світВід бід порятувала.Січень 1992 р.

КОРОТКИЙ ЛИСТ ДО ОЛЕСІ

З циклу «Листи з Олександрії»шабадабада шабадабадамужчина і жінкашабадабада шабадабададвадцять років по тому[15]напевно і неодміннозустрінуться зновуі говоритимуть прошабадабада шабадабадатобі тоді буде вжевибач з жінками про таке не згадуютьпросто ми станемо старшимисебто досвідченішими і мудрішимиаж на цілихшабадабада шабадабадаа найголовніше і найсуттєвішете що ні ти ні я окремоані ми обоє разомні за чим абсолютно нешабадабада шабадабадашаба даба да

ВІРШ АМЕРИКАНСЬКОГО ЗБОЧЕНЦЯ

Переклад присвячується Алінідівча пухнасте у короні маковійїсть пластівці й дурниці милі мелеміж індіян оплачених-оплаканихза те що ти украв її у менеїї володаря велично-воскобровогоще й плюнувши в важкоповіке окодо того й тогу шарпнув розідрав – ого –прирік кнура нову крутити мукужахіття це кохання це фіалкуцю жаль і відчай заливають вщертьти ж розламавши дурнувату лялькуще й голову її пожбурив гетьза те що ти спромігся спертиа я не уберіг – тепер тимаєш померти

ФАНТАЗІ

Близ міста Санто-ДомінгоВ республіці Домініканській,У домі на пальмових палях,Живе мала Домініка,Дочка чаклуна місцевого, –Мулатка оливковошкіра,Довгонога, масляноока,Вже старша за 10 літ.Якби ми зустрітись увечеріНа березі океану,Де пальми стоять витинанкамиУ блиску води і піску,Я взяв би тебе, Домініко,За твої тонкі передпліччя,Ривком би наблизив до себеПереляк в твоїх очах...А потім, сповнений вдячностіЗа те нетривале щастя,Дорога к якому дедалі частіше,Лежить через брами аптек,Я б гаряче-емоційноЗ тобою, мала, попрощався б,Пообіцявши путівкуВ піонерський табір «Артек».

СПОГАД ПРО СВІТЯЗЬ

Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів.А доокола всесвіту – боги.вернуться

15

«Чоловік та жінка: 20 років по тому» – французькій кінофільм режисера Клода Лелюша, знятий 1986 року; що та стрічка є продовженням його ж фільму «Чоловік та жінка» 1966 року. «Шабадабада» – початок вокалізу у музиці, яка є лейтмотивом обох стрічок. – (Примітка упорядника інтернетної публікації цієї збірки 2019 року).