Страница 13 из 59
(Ринок)Замок зіходив на землю все меншими замками, з одною-єдиною баштою, де графи колишні ставали поволіфігурами з воску, жокеями, фотопортретами. Здрібніння квартир і мансард, навіть шахових партій в альтанках, відбилось на нашому настрої –хотілося пити й мочитись. І врешті, зійшовши по Лисенка, деобличчя у вікнах немов стародруки, побачили ми, як доми продаються, полотна, гравюри, дівчата. З «Татарні» світило підземне крило. (Коло)Місто немов сузір'я. Як часто, блукаючи, йшли мина світло домів, від якихне лишилося й каменя!.. І хто нам повірить, що йшли ми на світло?Як часто шукали ми гирло, і міст, і причалв опівнічних пустинях дворів, та хто нам повірить, що річка була тут?Тільки крізь нас переходять містау непам'ять. Ми вимовляємо їхі знаходимо іншими. Втім, вранці виходиш на площу і все впізнаєш:Липи в час доцвітання стоять золоті, безгомінні.
КРИМІНАЛЬНІ СОНЕТИ
Історії, підслухані в корчмі МакольондриІ. НІЖНІСТЬПо той бік пристрасті народжується ніж... Лахмітник Місьо о четвертій ранкузарізав панну Касю, лесбіянку(як він гадав, а втім, йому видніш). Він пописав їй черево й горлянку, аж весь шалів, аж весь упав у дріж. Вона ж – одно твердила: «Хоч заріж, я присягла навіки свойму Янку!»(Той саме відбував на зґвалтування). Вона була любов його остання –і так пішла, небога, ні за гріш. Кохання – то велика дивовижність:там, де лише народжувалась ніжність, за хвильку може виникнути ніж. 2. АЗАРТУ карти, так обшмульгані, що аж, засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, а за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, сказав собі: «Ти в пику його вмаж!Дивись, яка паскедна в нього пика!»І різнику в чоло зацідив прасом. Той більш не буде торгувати м'ясом, він горілиць лежить і ні мур-мур. У супроводі ґречних поліцаївмузика йде навік, мов у Почаїв, кудись далеко, певно, у тюрму. 3. ЖИТТЄПИСЗіновій Блюм, король шинків і яток, рожевих лярв улюблений кумир, літав по крамарях, немов упир, і, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним «вей мір!»Під усмішкою, що солодша паток, він позбавляв їх золота й дівчаток, але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти –сяк-так почав по-руському триндітиі висунув на службу сам себе. По лікті у кишках, немов анатом, навчився водку жрать, ругаться матомв енкаведе, а згодом емгебе. 4. МАФІЯНа розі Кармелітської та ДухаСвятого двометровий зимний хлоплежав, зацвівши оком, як циклоп(античний). Потекла на брук з-під вухайого червона юха, мов сироп(малиновий), а в центрі капелюхапрострелено діру. Літала муханад ним, і плач дівочий із утроблетів до неба, де злодійський рай, де кожен сутенер або шахрайзнайде в кущах навік собі малину. В присутності лягавих та собакстаренька мати думала: «Ось такти гідно шлях життя завершив, сину». 5. ПОСТРІЛТи заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, поправиш ружу й посміх Казановиі сам собі накажеш: кроком рушдо кабінету, де – вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж, а, вихопивши револьвер із руж, спрямуй на нього дуло тридюймове. Ти станещ в цю хвилину шестикрилим, а він повільно зсунеться на килим, потягне канделябр і каламар. Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)і, розпізнавши натяки астральні, почуєш, як видзенькує комар.