Кейс тренера

пам'ятати про задоволення власних емоційних потреб, адже ведення тренінгу вимагає великих психофізіологічних витрат, які потрібно вміти вчасно поповнити;

бути для себе доброзичливим критиком, а також залучити кількох колег, які могли б надавати професійні поради, дивлячись на роботу зі сторони.

Завдання та функції тренера

Тренер повинен не лише бути ефективним ведучим, який формує групу та допомагає пройти стадії групового розвитку, він має ще й задовольнити потреби учасників стосовно отримання знань та інформації, розвитку навичок тощо. Це передбачає застосування різних стилів та тренерських ролей, значний простір для творчості. Але при цьому важливо утримувати роботу групи на рівні реальної ситуації, яка розгортається на території навчання і в навчальний час (за принципом «тут і зараз», який є одним з основних принципів тренінгу). Тренер повинен:

стримувати розвиток напруги в групі (дозволяти учасникам шукати конструктивні шляхи зменшення напруги, створювати в групі розуміння цих шляхів);

швидко створювати сприятливу для роботи атмосферу групової довіри та співпраці;

забезпечувати поважливе ставлення учасників один до одного; вести групу до вирішення поставлених завдань тренінгу;

закінчити роботу групи на позитивній ноті.

Ведучий будь-якої тренінгової групи виконує чотири основні функції: забезпечує поважливе ставлення до особистості учасників; інтерпретує процес групової динаміки; емоційно стимулює учасників групи; структурує процес розвитку групи (див. табл. Основні функції тренера)

Основні функції тренера

Відповідно до кожної ситуації, тренер творчо використовує комбінацію цих чотирьох функцій, що дає змогу гнучко застосовувати різні ролі та стилі керівництва групою в залежності від її особливостей, допомагати учасникам зрозуміти поточні питання, забезпечувати ефективну тренінгову роботу. Саме конструктивне поєднання цих функцій створює неповторний індивідуальний стиль тренера, а зазначена функціональна модель допомагає йому контролювати і в разі потреби коригувати свою роботу.

Ролі тренера та стилі керівництва

Щоб бути ефективним, тренер мусить спрямовувати свої зусилля одночасно на кожного учасника та на групу в цілому. Для цього потрібно поступово оволодівати навичками відповідних видів діяльності (див. табл.)

Види діяльності тренера, спрямовані на окремого учасника та всю групу

Прийнято розрізняти такі стилі управління тренінговою груповою: авторитарний (директивний), демократичний та ліберальний (анархічний). Притому слід розуміти, що не існує якогось одного найкращого стилю ведення групи. Тренер комбінує їх у ході тренінгу, застосовуючи до кожної ситуації найбільш доречний стиль. Деякі фахівці інколи категорично заперечують доцільність використання авторитарного стилю, проте існують такі ситуації, в яких цей стиль керівництва є найефективнішим, зокрема:

коли перед групою поставлене жорстко структуроване завдання;

коли члени групи відчувають сильний стрес;

коли надзвичайно стрімко розвивається динаміка групи її подальший розвиток слід терміново призупинити.

На початку тренінгу учасниками позитивно сприймаються елементи директивного стилю в роботі ведучого, їм подобається, що тренером надаються чіткі вказівки, а їх діяльність структурується та спрямовується. Проте в подальшому ведучому слід змінити директивний стиль на демократичний і передати функції управління самим учасникам групи.

Демократичний стиль є найбільш доцільним в основній частині тренінгу, коли досягнуто згуртованості групи і вона вступила в стадію зрілості.

Відповідно до завдань тренінгу та ситуації, що склалася, ведучий бере на себе певні функції, які відображаються в його ролях. Перелік цих ролей змінюється із зміною завдань тренінгу, проте є основні, які зустрічаються в будь-якому тренінгу.

Це: активний керівник, коментатор, посередник, експерт, член групи, еталонний член групи, фасилітатор, провідник змін. Ці ролі подібні до тих, які спонтанно можуть брати на себе учасники групи, але тренер бере на себе ту чи іншу роль свідомо і використовує її для впливу на ситуацію заради конструктивного розвитку групового процесу. Як правило, ведучому не доводиться виконувати одночасно всі ролі, реальні ситуації зазвичай вимагають однієї-двох. Разом з тим можуть виникати особливо складні ситуації, які потребують одночасного виконання кількох різних ролей з боку ведучого, а це перевершує його можливості. Тоді можна залучити до проведення тренінгу інших людей, які виконуватимуть певні ролі на допомогу тренеру. Найчастіше у цих випадках застосовується метод роботи в парі.

Робота тренерів у парі

Групу ведуть або два тренери з приблизно однаковим рівнем досвіду, або основний тренер та помічник, що відповідає за організаційні питання тренінгу. Робота в парі доцільна коли:

група велика – більше 15—20 учасників;

треба водночас з веденням групи здійснювати аудіо- чи відеозапис;

в групі існують два або більше «проблемних» учасників, кожний з яких потребує особливої уваги тренера;

тренер прагне до самовдосконалення шляхом обговорення процесу тренінгу з компетентною людиною;

існує потреба навчання іншої людини проведенню тренінгу. Робота в парі висуває певні умови, має свої переваги, але й деякі ризики.

Умови:

особистісна психологічна сумісність ведучих;

однакове розуміння ними мети та завдань тренінгу;

попереднє погодження ними норм і правил спільної роботи;

попередній розподіл повноважень і обов'язків кожного ведучого.

Переваги:

можна краще простежити особистісну та групову динаміку;

можна розподілити обов'язки (наприклад, один проводить міні-лек-цію, інший – рольову гру);

можна розподілити ролі (наприклад, один виконує функції інформаційного лідера, інший – створює позитивну емоційну атмосферу в групі);

підвищується ефективність роботи в малих групах за великої кількості учасників тренінгу;

існує можливість порадитись з компетентною людиною під час перерв та обговорити результати по закінченню тренінгу;

учасники мають наочний приклад спілкування, розуміння та взаємодії між тренерами.

Ризики:

неповна особистісна сумісність між тренерами, розбіжність поглядів щодо ведення тренінгу;

різний (нерівномірний) темпоритм роботи ведучих, що негативно впливає на засвоєння матеріалів учасниками групи,

прагнення тренерів справити враження один на одного або перебрати на себе більшу частину повноважень («поборотися за владу» в групі);

прагнення групи внести розлад у взаєморозуміння тренерів. Загалом підвищенню тренерської ефективності та розвитку навичок

міжособистісного спілкування сприяє дотримання нижченаведених рекомендацій.

Будьте самим собою – спроби наслідувати когось іншого виглядатимуть нещирими або штучними. Застосовуйте добрі методи викладання, запозичені в інших, але застосовуйте їх у своєму власному стилі.

Створіть атмосферу взаємоповаги. Підтверджуйте цінність знань та досвіду дорослих слухачів та їхній можливий внесок у заняття.

Намагайтесь персоналізувати свої стосунки з людьми, знайомлячись з ними ближче. Звертайтесь до людей за іменами, вказаними на бейджиках. Звертайтесь до них на ім'я, вітаючись зранку, а також спілкуйтесь з ними під час перерви.

Реагуйте на невербальні сигнали своїх слухачів – чи не свідчить їхній вираз обличчя про нерозуміння або незгоду? Якщо так, вирішуйте проблему, звертаючись безпосередньо до людини, яка щось не розуміє (або до всієї групи, якщо кілька учасників потребують пояснень чи мають запитання). Можливо, люди втомилися і потребують перерви? Діагностуйте цю ситуацію. Якщо так, завчасно повідомляйте, що заняття буде закінчено за п'ять хвилин (якщо це відповідає регламенту) або зробіть коротку перерву; проведіть кілька вправ, аби люди могли відпочити і переключитися.