Страница 4 из 8
Коментар процесу в ході тренінгу є важливим обов'язком ведучого, що потребує спеціальної підготовки. Зокрема, тренеру допомагають налаштувати групу на уважне ставлення до процесу навчання такі дії:
тренер не пропонує, тим більше не диктує учасникам готові, обов'язкові рішення. Він створює сприятливу атмосферу, щоб учасники могли самі знайти рішення, поважаючи їхній досвід, і пояснюючи, що власний досвід реалізації життєвих поглядів завжди більш цінний, ніж засвоєні, але нереалізовані в практиці знання;
тренер докладає зусиль, щоб учасники оцінили його орієнтацію на процес. Він коментує дотримання норм, конструктивних/неконструктивних стилів взаємодії, наявність/відсутність уваги учасників, рівень емоційного піднесення в групі, прояви надмірної інтелектуалізації, групового тиску, роль напруги та способи вирішення конфліктів, реакції учасників на початок та завершення навчання, прихід, запізнення чи відсутність на заняттях тощо. Такий коментар сприятиме спрямуванню енергії групових процесів на ефективну тренер здійснює коментарі в доброзичливій формі, що допомагає учасникам їх сприймати, адже коментар, який не буде сприйнятий учасником, не принесе йому ніякої користі, а люди завжди краще сприймають теплу, підтримуючу манеру висловлювань;
тренер бере до уваги та запам'ятовує конструктивні і доречні репліки/ коментарі членів групи, у подальшому використовує їх у відповідних ситуаціях для підтримки учасника, активізації роботи групи;
тренер своєчасно використовує у процесі навчання засоби створення приємної атмосфери – різноманітні вправи, рухавки, зміни видів діяльності, спілкування тощо.
Коментувати процес відповідно до змісту навчання тренеру допомагає обговорення ключових питань за певною схемою (див. табл. Ключові запитання коментарю процесу навчання).
Ключові запитання коментарю процесу навчання
Як використовувати проблемні ситуації на користь групі У групі досить часто виникають ситуації, які можуть зашкодити досягненню мети тренінгу, якщо не будуть вчасно розв'язаними і спрямованими на користь учасникам. До таких ситуацій відносяться, зокрема, прояви з боку окремих членів групи опору, агресії, спроби привертання до себе надмірної уваги, маніпулювання групою тощо. Тренеру корисно знати найпростіші прийоми поведінки у подібних випадках.
Опір, агресія, ведучому слід показати, що на тренінгу є припустимим демонстрація незадоволення, заперечення небажаного впливу. Далі, якщо людина опирається виконанню вправи, слід наголосити, що її виконання принесе найбільшу користь тому, хто цю вправу виконує. Так само толерантно слід ставитися до проявів агресивності: доцільно показати, що почуття учасника, які зумовили агресію, зрозумілі іншим та можуть бути прийняті. Але важливо їх позбавитись, передусім, в інтересах самого учасника, для чого слід приділити деякий час з'ясуванню мотивів та організації раціональної реакції на агресію. Цьому сприятиме проведення спеціальних вправ за вибором тренера з числа тих, які пропонує «тренерський портфель», наведений далі у цій книзі. Притягнення до себе у ваги через безкінечні питання, спроби маніпулювання тощо потребує від тренера адекватних дій. Зокрема, слід уникати невербального стимулювання (усмішки, кивка головою, зустрічі поглядами) автора маніпуляції, доцільно також перебити його, привернувши увагу усіх учасників до того обсягу завдань, які потрібно вирішити на тренінгу. Загалом для гострих ситуацій виявляються ефективними кілька нескладних способів реагування:
підтримувати бажану та ігнорувати небажану поведінку;
установлювати ліміт часу для висловлювань;
використовувати доречні вправи та ігри на тему, щодо якої виникли небажані реакції (наприклад, розділити групу на пари для обговорення цієї теми, обравши своїм партнером «порушника» порядку для спільного обговорення його проблеми).
Тренер повинен пам'ятати: все, що виникає І відбувається у групі, є продуктом цієї групи, і не може бути для неї неприродним. Навпаки, усе, що група продукує, являє собою реальну основу подальшого розвитку, і саме так потрібно ставитися до процесів і результатів групової динаміки. Відповідно тренеру слід обирати й методи роботи в групі, і лише за цих умов спільна робота буде успішною.
Підсумувати викладені міркування щодо зміст}', процесу та методів тренінгового навчання можна так.
кожна людина в групі відчуває психологічну напругу. Тренер повинен вміти спрямовувати силу цієї напруги як на конструктивний розвиток усієї групи, так і на користь кожного її учасника;
процес розвитку групи включає всі зміни, які відбуваються з індивідом та групою від початку її роботи до завершення. Стадії ідеального розвитку групи можна визначити як формування, нормування, штурмування, функціонування та відмирання. Тренер повинен допомогти налагодити довіру між учасникам і провести групу до конструктивної стадії її розвитку – функціонування, і завершити роботу на основі позитивності та доброзичливості;
основою успішного тренінгу є створення відчуття довіри та згуртованості між учасниками;
успіх тренінгу також залежить від майстерності тренера коментувати процес роботи групи, раціонального керування змінами ролей учасників тренінгу;
розробляючи план тренінгу, однаково важливо звертати увагу на матеріал, який буде викладатися, тобто на зміст тренінгу; на методи, за допомогою яких буде викладатися цей зміст, і які забезпечуватимуть максимальну увагу учасників на процес навчання. Чим більш компетентним є тренер, тим ширший спектр методів він застосовує.
Тренер
Навчає не метод, а людина…
Ефективному тренерові притаманна низка особистих якостей, котрі полегшують засвоєння навчального матеріалу учасниками тренінгу.
Це, по-перше, добрі навички міжособистісного спілкування: здатність легко, невимушене поводитися з іншими людьми, демонструвати їм власну відкритість, дружнє ставлення, ентузіазм, терплячість, почуття гумору. Такий стиль спілкування з боку тренера заохочує учасників тренінгу до адекватної поведінки у відповідь: так само бути відкритими до навчання, зберігати інтерес, проявляти активність, ставити запитання тощо. Навпаки, нечутливі, зарозумілі, психологічно негнучкі особи не в змозі стати добрими тренерами. Частіше їхній стиль ведення занять ускладнює процес навчання (як правило, такі тренери не усвідомлюють негативний вплив своєї поведінки на ефективність навчання).
Природно, добрі навички міжособистісного спілкування не замінюють інших необхідних якостей ефективного тренера: ґрунтовного знання предмета навчання та уміння пояснити його іншим у спосіб, що є доступним і цікавим для слухачів, дає змогу утримати їхню увагу протягом тривалого часу. Слід пам'ятати, що одного знання замало – фахівець, що добре знає предмет, але не цікаво викладає його, не урізноманітнює методи навчання, навчальні матеріали, способи спілкування з аудиторією, ризикує швидко втратити увагу учасників тренінгу, знижуючи цим ефективність навчання.
Тренер є професіоналом, який знає предмет навчання й уміє успішно викладати його, але водночас він залишається людиною з усіма людськими якостями (далеко не ідеальними) та особливостями приватного життя, що впливають на настрій та поведінку. Тобто кожний тренер має свій стиль ведення тренінгу, і цей стиль не можна набути лише шляхом теоретичного навчання. Він формується на практиці, і той, хто бажає опанувати на професійному рівні навички ведучого групи, має бути готовим до того, що власний тренерський стиль, який не суперечитиме особистості, можна розвинути лише методом спроб та помилок у ході практичного ведення тренінгів. Але існують певні правила, які допомагають успішно вести тренінгові групи, і при цьому залишатися самим собою.
Зокрема тренер повинен навчитися:
прислуховуватися до своїх почуттів, автоматичних реакцій власного організму, який часто швидше реагує на ситуацію, ніж її можна усвідомити, може про щось повідомити, попередити, щось приховати;