Страница 21 из 61
----- Трьох тижнів? — засміялась Аліса.
----- На відміну від тебе золотко, я своєю сутністю не горджусь і стараюсь із всіх сил бути звичайною смертною. Так що три тижні для мене не рекорд. — відповіла Ніка моїй дочці.
----- Але чому ти пахнеш смертною? — спитався Віктор.
----- Ти іще спитайся чому я пахну незайманою. Так, досить тупих запитань, я голодна. — проказала вона і підійшла до мене.
Яке ж вона сонечко. Зразу на місце того підера поставила. Нехай тепер спробує її взяти. Хоч тепер він бачу щось задумав, мабуть здогадався ким насправді являється Вероніка.
----- Поділишся, чи мені в залі когось знайти?
От хитрунка.
----- Пригощайся. — проказав я і припідняв дівчину на її зріст.
----- Дай її сюди. — промовила вона.
В секунді перетворилась і вихопила рукою дівчину. Ще через секунду прокусила горло дівчині із іншої сторони і зробила кілька ковтків.
Схоже практика в неї хороша.
----- Фу, що за дрянь ти п’єш? — розізлилась вона і поглянула на мене.
----- Вибирати не приходиться. — відповів я.
----- В тебе ж сьогодні день народження. Хто тобі такий подарок зробив?
----- Твій кавалер. — фиркнув я і поглянув на Віктора.
----- Ну вибач сонечко за незручності, але ти відмовилась піти по руках. Тож в мене не було часу шукати Едгарду ще одну із 4 негативною. — язвив Віктор.
----- Нічого собі мицику. То я значить на своє день народження повинна була стати подарком? За що ж мені така честь випала? І саме головніше чому мені було відмовлено від такої честі? Тільки не повторюй попередньої фрази, тому що у незайманих кров якраз самий смак. А своєю похіттю ти б тільки спортив її присмак.
Хороші пізнання як для юного створіння.
----- Звідки тобі це відомо? Ти що пила кров незайманих? — спитав її я.
----- Пробувала один раз.
----- І як? — продовжив я.
----- Ти сам знаєш відповідь. Тут є кров із негативним резусом, а то я голодна? — проказала вона і скорчила рожичу ображеної.
Хитрунка ж вона все таки в мене.
----- Є. Я принесу.
----- Спасибі. — промовила вона і в секунді поставила дівчину на диванчик в глубині кімнатки.
Потім підійшла до мене і елегантно взяла стакан із кров’ю. Справжня принцеса.
----- А ти?
----- Я допиватиму свій подарунок.
----- Навіщо себе мучити, випий те що любиш, а не те що приходиться.
Вона що вже й жаліє мене? Невже вона щось відчуває до мене?
----- Ну це подарунок, а дарованому подарунку в зуби не дивляться.
----- Ну як хочеш, діло твоє.
Я в секунді вже тримав ту дівчину на руці.
Киця моя, я вже тебе люблю. Надіюсь і ти мене полюбиш, а потім і покохаєш. Якщо таке станеться, то я буду найщасливішим вампіром в існуванні нашого виду.
----- То виходить Вікторе, тобі необов’язково шукати іншу дівчину. Вероніка вампір і вам дозволять і надалі із нею зустрічатись. — проказав Микола.
Іще чого. Тепер без її дозволу він немає права і пальцем її рушити.
----- Виходить, що так. — весело промовив Віктор і обняв Ніку за пояс.
----- Із днем народженням сонечко. За мною подарунок. — додав він їй.
Я стояв не живий ні мертвий. Вона навіть не здригнулась від його рук. Значить їй це приємно.
----- Не закатуй собі свої гарненькі губки. Ти був моїм хлопцем тільки для виду. Тож через два тижні повернешся додому як і було заплановано досі. Те що я виявилась вампіром нічого не змінює.
----- Та ну кицю. Нам тепер не потрібно ховатись і щось вдавати. Ми тепер можемо відкрито зустрічатись і оженитись.
Вона відійшла від нього і розсміялась. Настільки зверхньо та єхидно, що Віктор просто був шокований.
----- Оженитись? Ну більшої дурості я від тебе не чула. Мені всього 18, а ти кажеш мені про одруження. Століття через два можливо я і подумаю підшукати собі пару, але точно не зараз.
----- Ти що відштовхуєш мене? — розізлився Віктор.
----- Ти сам в цьому винний, непотрібно було так вести себе зі мною. — відповіла вона йому.
----- Та ти хоч знаєш хто я такий?
----- Мені всерівно хто ти такий. Я досі жила серед людей і ніхто навіть не здогадувався, що я інша. Поки ти не прикотив і все не спортив. — прогарчала вона йому у відповідь закусивши зуби.
----- Катя теж така як ти? — спитався Пітер.
----- Не зовсім. Вона скоріше людина, але завагітніти від тебе зможе. Так що раджу предохранятись, якщо не бажаєш найближчим часом стати татусем. — відповіла вона йому.
Ну нічого, був би я дідусем. Цікаво ким би їх діти були?
---- Іще одне Пітер не смій їй говорити хто я насправді. Навіть якщо розповіси їй про себе, за мене ти повинен мовчати. Через 10 років я помру і про мене забудуть. Після того можеш складати про мене будь які легенди.
----- Помреш? — здивувався я.
----- Я не зможу довго жити із родиною і найкраще буде інстинувати смерть. Моя мама не переживе як дізнається, що я така як і її брат.
----- То твій дядько теж вампір? — здивувався Віктор.
----- Так Вікторе я народилась полукровкою. Не всі наші стають такими, це якось само собою стається. Це мабуть прокляття нашій родині. Мабуть мої предки щось страшного натворили і ми зобов’язані відповідати за їх вчинки.
----- Ніка, це не прокляття просто хтось із твоїх предків народив від вампіра і ваш рід продовжується. — заспокоював її я.
----- Спасибі тобі за співчуття, але це нічого не змінить. Я наполовину вампір і мені доля такою залишатись. Моїй сестрі повезло, хоч як вона не заздрить мені, моєму тілу чи можливості швидко навчатись. Катя така як і мама, а я виродок і залишусь ним назавжди.
----- Та що ти таке говориш? Ти не виродок, просто ти інша. Особлива. — перебив її я.
----- Особлива? Не хочу я бути особливою. Мені подобається бути людиною. Я стараюсь як можу, щоб стримати себе від крові. Коли немає крові я звичайна смертна і пахну як вона. Але інколи зриваюсь. А сьогодні взагалі чомусь в мене виникла величезна спрага крові і якась невідома мені досі сила. Схожа на адреналін чи страх. Зі мною таке вперше. Я взагалі не змогла стримувати себе. А якщо буде ще гірше? — плакала вона.
Я поставив свій подарунок на землю і обняв Ніку.
----- Ну все, тільки не плач. Все буде добре я допомагатиму тобі і Віктор теж допомагатиме.
----- Мені не потрібен Віктор. Йому від мене потрібно тільки одне.
Маленька моя, яке щастя що він тобі не подобається, але знову мати розборки із Сальваторе в мене бажання немає. Особливо Ніка виявилась полукровкою, та ще й королівської крові. Тут вона сама повинна буде його відштовхнути, а я повинен бути в стороні.
----- Ти помиляєшся Ніка. Адже саме Віктор тебе захистив і не віддав тебе мені похарчуватись. Звичайно він вів себе не гарно із тобою, але ти йому й справді подобаєшся. Дай йому шанс, ось побачиш він хороший.
----- Не знаю Едгарде. Я не бачу свого майбутнього із будь-ким із вашого виду.
Невже і зі мною не бачить? А я то вирішив, що подобаюсь їй.