Страница 20 из 61
----- Мені потрібно відійти, сиди тут і нікуди не йди. Я хочу бачити тебе готову до продовження. Сьогодні ти працюватимеш всю ніч.
----- Добре. Мені помитись?
----- Маєш 30 хвилин. Як підготуєшся, вимкнеш світло і ляжеш на ліжко.
----- Тобі сподобалось?
----- Сподобалось. І тобі сподобається як я повернусь. А тепер йди займись справами. О і ще, терпіти не можу коли ти запитуєш мене чи це я. Коли я зайду, будь ласка приймайся зразу за роботу, не тягни час, а то знову нас перервуть. Сама бачиш скільки в мене вільного часу.
----- Добре, вибач, більше жодних запитань.
----- От і молодець.
Я в секунді відкрив двері і пішов через зал. Вероніка сиділа на диванчику і трималась за голову. Цікаво чому? Невже Віктор щось їй зробив?
----- Едгарде ти йдеш? Скоро північ, а ти ще свій подарунок не розкоркував. — почувся голос Віктора із підвалу.
Вийшовши на двір і обійшовши будівлю ззаді, я зайшов у підвал. Всі вже були на місці. Дівчинка точно пахла не негативним резусом. Віктор тримав її за пояс, а та ні жива ні мертва. Хоч би відключив її.
----- А де обіцяна незаймана із 4 неготивною?
----- Ти сам її не захотів. Я дав вам годину, а ти її няньчив замість того щоб побавитись.
----- Побавитись? Якщо так, то я зараз же нею займусь.
----- Після мене. Я ще сам її не попробував. Тільки вершки зніму, зразу тобі вручу. Мені такі як вона не подобаються. Це ти в нас любиш приборкувати норовливих, тож і бавитимешся нею. А я твою Сніжану заберу собі, вона ж теж не першої свіжості.
----- Я Сніжану свіжості не позбавляв.
----- Так, я знаю, але ж всерівно бавився досі нею. Тож буде справедливо якщо я разочок Вероніку опрацюю. Тобі ж всерівно дві дирки свіжі дістануться. Ти знаєш дядьку, оскільки в тебе сьогодні день народження дозволю тобі обрати, де ти хотів би її першим?
----- Всюди.
----- Е ні. Щось і мені потрібно. Вона мені сьогодні губу прокусила, член скалічила і ногу пробила каблуком, мусить дівчинка відпрацювати.
----- Нічого вона тобі не мусить, сам винний. Не треба було лізти до неї.
----- Але ж ти теж їй в трусики ліз.
----- І за це поплатився.
----- Ну все, достатньо, не хочу більше із тобою дядечку спорити. Я її візьму і це однозначно, а потім забирайте хто хочете. Андрій хочеш Ніку?
От виродок, вже по колу хоче пустити дитину. Тільки спробує той шмаркач кинутись на неї. Я йому всі кості переламаю.
----- Хочу, але першим буде Едгард.
Розумно мислиш, малиш.
----- Так тому і бути. Сьогодні ж її візьму і тобі Едгарде передам, щоб ти не палився. Тільки шкода дитини із твоїм то…
Я тільки усміхнувся. Ну, ну, ти її візьмеш. Вона так просто тобі не дасться. Сили в неї явно рівні нашим, тож і постояти вона за себе зможе і стоятиме. А за «мого» можеш не переживати, впевнений, Вероніці буде добре зі мною.
----- Що жаба задавила, собі такого захотілось?
----- Та нахрин мені таке кувадло, ніхто і на мої розміри не жаліється.
----- Тому що зі мною до тебе не були.
Віктор кинувся до мене, а я його викинув у сторону. Він хоч старший за мене, але сил замало до мене скакати. Минулого разу як за Катю получив, сутку відходив. А Сальваторе виродок хотів її 16 річну сестру оприходувати навзамін Каті. Добре що хоч ми домовились. А домовленість була просто супер: нікому не розповідати, що мій племінничок пеніси полюбляє і віддає перевагу мужчинам спортивної структури. Доля як склалась, він тепер і Ніку хоче розпечатати та пустити по колу. Та яка тут доля, він все спланував. Дочекався її повноліття і витягнув її із дому.
Нас розтягнули по кутах.
----- Та що це з вами? За кусок шкірки б’єтесь. Мало вам свіжих тіл бігаючих по місті. — прокричав Андрій.
----- Мені потрібна тільки Вероніка і вона повинна бути чистою! — забажав я.
----- Тепер ти її взагалі не отримаєш. — огризнувся Віктор.
----- Ти не маєш права її стримувати.
----- Ми домовились 2 тижні зустрічатись.
----- Ти забрав свої слова назад.
----- А потім знову повернув і вона схоже рада тому.
----- Це не правда. Вона просто боїться бути сама.
----- Давай парі. Через 2 тижні вона своєю волею ляже під мене і не просто ляже, а обслужить мене по повному розряду.
----- Своєю волею вона цього ніколи не зробить.
----- То що парі?
----- Нізащо. Я не укладатиму жодних парі на Ніку.
----- Що, все таки боїшся за її целку? Чи можливо боїшся за те що вона мені сама захоче відсосати?
----- Вона ніколи на таке не погодиться.
----- То що, все таки заключаємо парі?
----- Я вже тобі сказав, що не заключатиму жодних парі на Ніку. Я їй повністю довіряю і впевнений, що вона із таким гавном як ти, нізащо не пізнаватиме мужчину.
----- Це ми ще побачимо. Стій в стороні і дивись як потрібно із дітками бавитись.
----- Тільки спробуй її образити, або зробити щось проти її волі… тобі Сальваторе вже не допоможе. Шукатимуть тебе, як безвісті пропавшого.
----- Ти мені погрожуєш?
----- Я тебе попередив.
----- Все Андрію відпускай мене. Я все зрозумів. Не чіпатиму я твою Ніку проти її волі, але якщо вона дасть згоду -- візьму її по повній… те що вона дозволить взяти мені чи що захоче взяти сама. Ніка гаряча дівчинка, тож впевнений у нас буде все.
----- Нічого у вас не буде…. Та відпустіть мене, не чіпатиму я його.
Заспокоївшись і потиснувши один одному руки ми приступили до свята. Хоч свята для мене вже не було. Прийнявши у Віктора подарунок, дівчину років 23 років із 2 позитивною, та ще й на додачу п’яну та обкурену. Смак крові буде настільки противним, що я таким в час голодування перебирав. А тому підеру, якраз таке й подобається, це для нього називається із ізюминкою. Тільки пригубивши шию незнайомки, як в підвал на вампірській швидкості вбігла Вероніка. Всі теж звернули на неї увагу. О Боже, вона ж вампір! Але в секунді вона стала смертною.
----- Як ти тут опинилась? — спитався Віктор і підбіг до неї.
----- Вибач, ти довго не приносив мені пити і я вирішила тебе знайти.
----- Хто вона така, невже Вікторе ти Едгарду її в подарок привів? — спиталась Крісті.
----- Я сама прийшла до Едгарда, щоб він рзділив свій подарок зі мною. Ми ж все таки сьогодні вдвох іменинники. — проказала вона і поглянула на мене.
Її погляд був чистим та одобрюючим.
----- Навіщо ти прийшла? — спитався я.
----- Я вже казала Віктору, тому що хотіла пити, а звідси доносився такий букет ароматів, що моє горло дало про себе знати. — проказала вона і підсміхнулась мені.
Невже вона не розізлилась на мене через те що я накричав на неї в кабінеті? А можливо вона чула нашу розмову тут у підвалі?
----- Ти ж не вампір…. — хотів заперечити Віктор.
----- Це ти так думав. — фиркнула вона йому, продовжуючи дивитись на мене.
----- Ану обернись до мене. — скомандував Віктор і потягнув її за лікоть до себе.
----- Вибач сонечко, але зараз тобі краще мої ікла не провіряти, а розізлиш мене і я прокушу твою ніжну шийку. Будеш в мене сьогодні замість пізньої вечері, а я вже не їла більше трьох тижнів. — прошипіла до нього вона.