Страница 10 из 61
----- Як ти тут опинилась? — спитався Віктор і підбіг до мене.
----- Вибач, ти довго не приносив мені пити і я вирішила тебе знайти?
----- Хто вона така, невже Вікторе ти Едгарду її в подарок привів? — спиталась брюнетка років 30.
----- Я сама прийшла до Едгарда, щоб він розділив свій подарок зі мною. Ми ж все таки сьогодні вдвох іменинники. — проказала я і поглянула на Едгарда.
Його губи вже були чисті, але він досі ту смертну тримав рукою знизу за плечі.
----- Навіщо ти прийшла? — спитався Едгард.
----- Я вже казала Віктору, тому що хотіла пити, а звідси доносився такий букет ароматів, що моє горло дало про себе знати. — проказала я і підсміхнулась йому.
----- Ти ж не вампір…. — хотів заперечити Віктор.
----- Це ти так думав.
----- Ану обернись до мене. — скомандував Віктор і потягнув мене за лікоть до себе.
----- Вибач сонечко, але зараз тобі краще мої ікла не провіряти, а розізлиш мене і я прокушу твою ніжну шийку. Будеш в мене сьогодні замість пізньої вечері, а я вже не їла більше трьох тижнів.
----- Трьох тижнів? — засміялась блондиночка років 17.
----- На відміну від тебе золотко я своєю сутністю не горджусь і стараюсь із всіх сил бути звичайною смертною. Так що три тижні для мене не рекорд.
----- Але чому ти пахнеш смертною? — спитався Віктор.
----- Ти іще спитайся чому я пахну незайманою. Так досить тупих запитань я голодна. — проказала я і підійшла до Едгарда.
----- Поділишся чи мені в залі когось знайти?
----- Пригощайся. — проказав Едгард і припідняв дівчину на мій зріст.
----- Дай її сюди. — промовила я.
В секунді перетворилась і вихопила рукою дівчину. Ще через секунду прокусила горло дівчині із іншої сторони і зробила кілька ковтків.
----- Фу, що за дрянь ти п’єш? — спиталась я у Едгарда.
----- Вибирати не приходиться. — промовив він.
----- В тебе ж сьогодні день народження. Хто тобі такий подарок зробив?
----- Твій кавалер. — відповів Едгард і поглянув на Віктора.
----- Ну вибач сонечко за незручності, але ти відмовилась піти по руках. Тож в мене не було часу шукати Едгарду ще одну із 4 негативною.
----- Нічого собі мицику. То я значить на своє день народження повинна була стати подарком? За що ж мені така честь випала? І саме головніше чому мені було відмовлено від такої честі? Тільки не повторюй попередньої фрази, тому що у незайманих кров якраз самий смак. А своєю похіттю ти б тільки спортив її присмак.
----- Звідки тобі це відомо? Ти що пила кров незайманих? — поцікавився Едгард.
----- Пробувала один раз.
----- І як? — продовжив Едгард.
----- Ти сам знаєш відповідь. Тут є кров негативної групи, а то я голодна? — проказала я Едгарду.
----- Є. Я принесу.
----- Спасибі. — промовила я і в секунді поставила дівчину на диванчик в глубині кімнатки.
Потім підійшла до Едгарда і взяла в нього стакан із кров’ю.
----- А ти?
----- Я допиватиму свій подарунок.
----- Навіщо себе мучити, випий те що любиш, а не те що приходиться.
----- Ну це подарунок, а дарованому подарунку в зуби не дивляться.
----- Ну як хочеш, діло твоє.
Едгард в секунді вже тримав ту дівчину на руці.
----- То виходить Вікторе, тобі не обов’язково шукати іншу дівчину. Вероніка вампір і вам дозволять і надалі із нею зустрічатись. — проказав Микола.
----- Виходить, що так. — весело промовив Віктор і обняв мене за пояс.
----- Із днем народженням сонечко. За мною подарунок. — додав він мені.
Едгард стояв не живий ні мертвий. Напевно та новина його розстроїла.
----- Не закатуй собі свої гарненькі губки. Ти був моїм хлопцем тільки для виду. Тож через два тижні повернешся додому як і було заплановано досі. Те що я виявилась вампіром нічого не змінює.
----- Та ну кицю. Нам тепер не потрібно ховатись і щось вдавати. Ми тепер можемо відкрито зустрічатись і оженитись.
Я відійшла від нього і розсміялась.
----- Оженитись? Ну більшої дурості я від тебе не чула. Мені всього 18, а ти кажеш мені про одруження. Століття через два можливо я і подумаю підшукати собі пару, але точно не зараз.
----- Ти що відштовхуєш мене? — розізлився Віктор.
----- Ти сам в цьому винний, не потрібно було так вести себе зі мною. — відповіла я йому.
----- Та ти хоч знаєш хто я такий…?
----- Мені всерівно хто ти такий. Я досі жила серед людей і ніхто навіть не здогадувався, що я інша. Поки ти не прикотив і все не спортив. — прогарчала я йому у відповідь.
----- Катя теж така як ти? — спитався Пітер.
----- Не зовсім. Вона скоріше людина, але завагітніти від тебе зможе. Так що раджу предохранятись, якщо не бажаєш найближчим часом стати татусем. — відповіла йому я.
---- Іще одне Пітере не смій їй говорити хто я насправді. Навіть якщо розповіси їй про себе, за мене ти повинен мовчати. Через 10 років я помру і про мене забудуть. Після того можеш складати про мене будь які легенди.
----- Помреш? — спитався здивовано Едгард.
----- Я не зможу довго жити із родиною і найкраще буде інстинувати смерть. Моя мама не переживе як дізнається, що я така як і її брат.
----- То твій дядько теж вампір? — здивувався Віктор.
----- Так Вікторе я народилась людиною, а потім сама по собі стала вампіром. Але не всі наші стають вампірами. Це мабуть прокляття нашій родині. Мабуть мої предки щось страшного натворили і ми зобов’язані відповідати за їх вчинки.
----- Ніка, це не прокляття просто хтось із твоїх предків народив від вампіра і ваш рід продовжується. — заспокоював мене Едгард.
----- Спасибі тобі за співчуття, але це нічого не змінить. Я на половину вампір і мені доля такою залишатись. Моїй сестрі повезло, хоч як вона не заздрить мені. Вона така як і мама, а я виродок і залишусь ним назавжди.
----- Та що ти таке говориш? Ти не виродок, просто ти інша. Особлива. — знову за своє Едгард.
----- Особлива? Не хочу я бути особливою. Мені подобається бути людиною. Я стараюсь як можу, щоб стримати себе від крові. Коли немає крові я звичайна смертна і пахну як вона. Але інколи зриваюсь. А сьогодні взагалі чомусь в мене виникла величезна спрага крові і якась невідома мені досі сила. Схожа на адреналін. Зі мною таке вперше. Я взагалі не змогла стримувати себе. А якщо буде ще гірше? — я вже мало не плакала.
Едгард поставив дівчину на землю і обняв мене.
----- Ну все, тільки не плач. Все буде добре я допомагатиму тобі і Віктор теж допомагатиме.
----- Мені не потрібен Віктор. Йому від мене потрібно тільки одне.
----- Ти помиляєшся Ніка. Адже саме Віктор тебе захистив і не віддав тебе мені похарчуватись. Звичайно він вів себе не гарно із тобою, але ти йому й справді подобаєшся. Дай йому шанс, ось побачиш він хороший.
----- Не знаю Едгарде. Я не бачу свого майбутнього із будь-ким із вашого виду.
----- Тоді хоча б спробуй. Ви ж домовились із Віктором два тижні зустрічатись, тож виконайте зобов’язання один перед одним. Якщо після того строку ти всерівно не хотітимеш офіційно зустрічатись із ним, я впевнений Віктор це зрозуміє.