Страница 11 из 61
Я відійшла від Едгарда і підійшла до Віктора.
----- Спробуй хоч раз на мене голос підвищити, або лізти до мене, я тобі більше цього не терпітиму. — пригрозила я Віктору.
----- Якою язвою була такою і залишилась. — відрізав мені Віктор.
----- Тоді відмовся від обов’язків переді мною на цих два тижні і не матимеш язви.
----- Навіть не подумаю. Ти будеш зі мною весь строк до кінця.
----- Тоді готуйся до найгірших двох тижнів у своєму існуванні. Ти жалітимеш про кожний із 14 днів проведених зі мною.
----- Така мала, а така вредна. — промовив Андрій.
----- Як там Свєта? — спиталась я в Андрія.
----- Я залишив її в кімнаті. Вона відмовилась бути в залі без мене. Не переживай із нею все добре. Зранку відвезу її в гуртожиток. — відчитався мені Андрій.
В мене в сумочці подзвонив телефон.
----- Вікторе я відійду поговорити із мамою.
----- Мені піти із тобою чи ти хочеш на одинці поговорити?
----- Якщо хочеш можеш піти зі мною.
----- Тоді я піду із тобою.
Я в секунді була на горі, Віктор приєднався до мене. Потім я перетворилась на смертну і подзвонила до мами.
----- Доню як ти там?
----- Все прекрасно матусю. Вечір просто супер. Ми із Свєткою гарно проводимо час.
----- А Марина із Наталі теж із вами?
----- Ми разом приїхали на дискотеку, але вони кудись зникли із своїми кавалерами. Вони нам не говорили куди подались.
----- А ти познайомилась із кимось?
Я поглянула на Віктора, а він ніжно усміхнувся мені.
----- Так, але він не мій кавалер. Він скоріше мені друг.
----- Дивись доню будь обережна. Ти ще маленька, а юнаки можуть образити тебе.
----- Не образять матусю. Віктор мене захистить.
----- Ну звичайно захистить, а потім сам тебе образить.
----- Не образить. Він хороший і гарно до мене відноситься.
----- Він ліз до тебе?
----- Мамо, не видумуй, ми навіть ще не цілувались, хоч і були на одинці в його машині.
----- Скільки йому?
----- 25.
----- Він від тебе аж на 7 років старший?
----- І що з того? Це навіть на краще. Молодші тільки про одне думають, а з ним цікаво розмовляти.
----- Ти не забула, що в 1 годині повинна бути в гуртожитку?
----- Не забула. В мене ще є 40 хвилин. Віктор привезе мене додому вчасно.
----- Добре. Щоб в 1 була в гуртожитку.
----- Буду вчасно.
----- Ну все йди прощайся із друзями і їдь додому.
----- Вже йду. Па-па.
Я вимкнула зв'язок і поставила телефон в сумочку.
----- Підемо попрощаємось із всіма нашими і я тебе відвезу.
----- Добре, але я зараз не маю вампірських можливостей, тож йтиму по смертному.
----- Дозволь мені тебе віднести.
----- Дозволяю. — погодилась я і через дві секунди була внизу на руках у Віктора.
Всі оглянулись до нас. Едгард знову був потухшим. Цікаво чому він зараз такий? Невже справді через те що я виявилась вампіром. Він мені говорив, що не відмовиться від мене навіть якщо мною скористаються, головне щоб це не було моїм бажанням. Тоді навіщо він знову підштовхнув мене до Віктора? Можливо у них є певні правила і Едгард не може мене відібрати у Віктора. На це може бути кілька причин. По перше Віктор старший за Едгарда. По друге Віктор старший син старшого брата Едгарда. Значить Віктор колись посяде місце свого батька і керуватиме. А от чим він керуватиме чи ким мені ще потрібно дізнатись.
Отже план А: зустрічаюсь із Віктором два тижні. Влаштовую йому допити, строю невинні коники, щоб в нього не виникло бажання і надалі зі мною зустрічатись. Якщо Едгард боїться піти проти Віктора, значить треба зробити так щоб Віктор відчепився від мене на все своє існування і жахався при кожній нашій зустрічі. Поки що нічого такого в голову не приходило.
----- Едгарде Вероніці потрібно додому, тому треба прощатись. Спасибі за запрошення — проказав Віктор.
----- Ти що вже не повернешся? — перепитав його Едгард.
----- Я приїду до вас зранку. В мене ще є кілька справ у місці, тож веселіться без мене.
Едгард поглянув на мене злим поглядом я таким же дивилась на нього. А на що він чикав? Сам мене штовхає до свого племінника, а тепер злиться на мене. Нехай спочатку визначиться, чого він хоче. Він мені подобається, але я не збираюсь проситись до нього.
----- Надіюсь ви завтра вдвох приїдете до нас на пікнік? — спитався Едгард
----- Якщо Ніка погодиться. — промовив Віктор і поглянув на мене.
----- Не знаю чи мене мама відпустить. — тихенько проказала до нього.
----- Тоді я завтра приїду до тебе і попрошу її відпусти тебе зі мною.
Моє серце зупинилось. Ще цього мені не вистачало. Кого, кого а його знайомити із своєю мамою в мене бажання немає. Краще на вихідні не їхатиму додому, залишусь і посиджу в бібліотеці.
----- Ні. Я сама попрошу її відпустити мене. Скажу, що із Свєткою по місту пройдусь. — заперечила я.
----- Рано чи пізно я всерівно повинен представитись твоїй мамі.
----- Не повинен. Я із тобою 2 тижні, як і домовлялись, а потім на 180 градусів.
----- Час покаже. Нам пора.
Я вже нічого йому не відповіла і просто пішла із ним по сходах до виходу. Сівши в машину я зразу пристебнулась. Він на шаленій швидкості їхав всю дорогу. Ми практично не розмовляли. Так водичку переливали. Він вів себе чемно, в мене навіть бажання поязвити не виникнуло. Припаркувавшись біля гуртожитку Віктор все ж таки не стримався і потягнувся до мене.
----- Ніка можна тебе поцілувати? — промовив він практично біля моїх губ.
----- Можна. — проказала я.
Віктор відстібнув мій пояс безпеки і ніжно погладив мене по обличчі. Я не дивилась в його сторону.
----- Сонечко поглянь на мене.
Віктор ніжно гладив моє обличчя пальцями, потім шию, а пальцями іншої руки провів по моїх губах.
----- Ти надзвичайно красива.
----- Не вішай мені лапшу на вуха…
----- Я не вішаю. Ти й сама це прекрасно знаєш. Мої кузени та брат теж звернули на тебе увагу. Тай дядько загорівся тобою.
----- Ой, хоч не вмішуй сюди дядька. Він мені в батьки годиться.
----- Це ти так вважаєш. Я старший за нього.
----- Старший? Але це не можливо.
Я вдала здивування, неначе вперше це чую. А він схоже купився.
----- Можливо. Мені 1460 років, а дядьку всього 1398. Він молодший від мене на 62 роки. Бабуся не думала, що він народиться. Але схоже доля вважала по іншому. Батько був єдиним сином в сім’ї. В нас по закону влада віддається мужчинам. Оскільки він все таки народився дідусь вважав за потрібне відіслати його подальше, щоб в нього не виникнуло бажання розділити владу із моїм батьком, але Едгард і сам не хоче влади. Він досі не був жонатий і жив, як у вас говорять, громадянським шлюбом, тому його сини не є спадкоємцями. Але якщо він все ж таки узаконить із кимось стосунки і в нього народиться син, то той матиме право розділити владу зі мною.
----- А як же твій брат?
----- Він не законний син. Батько трохи… свого роду веселився і не подумав до чого це призведе. Його мама передала сина нам. Не подумай поганого про неї. Вона дуже любила Андрія, але його місце із батьком. Такий закон і наш вид строго його дотримується. Після смерті своєї матері Андрій переїхав до дядька і досі живе із ним.