Приходьте вчора

— Яке ще до біса телебачення! — скипів суддя. — Травма ж наявна!

— А ви знаєте, кому збираєтесь картку показувати? Я ж громадський діяч… Дружинник, між іншим. Правда, Миколо? —звернувся Васько до свого капітана.

— Справді! — підтвердив капітан. — У хорі він у нас співає. Другим голосом. І потім ми Василя у правління товариства книголюбів думаємо висунути, а ви його хочете скомпрометувати.

— До чого тут все це? — знизав плечима суддя,

— Тобто як до чого? — обурився Васько. — Що я, гірше за інших? Он візьміть Данила Стрибуненка, він вже два тренування пропустив.

— Вірно! Якщо вже хочете обов'язково когось покарати, то вже краще Стрибуненка, — підтримав капітан,

— Хто це Стрибуненко? — спитав суддя.

— Наш десятий номер, — пояснив Васько.

— Та ж він не порушував! — розгубився суддя.

— Тобто як не порушував?! У нього безліч порушень! Ми його взагалі відраховувати думаємо. Покарайте Стрибуненка! — наполягав капітан.

— Ні! — затявся суддя. — Так не можна. Це не за правилами.

— Тоді Будяка, — запропонував Васько. — Якби я вам про нього дещо розповів, то ви б взагалі його на матч не допустили.

— Будяка покарайте! — погодився капітан. — Все одно від нього користі, як із цапа молока. Адже у хокеї замість воротаря інші гравці покарання відбувають. А без Василя у нас гра не гра. Ну хочете, ми на нього таку характеристику оформимо, що хоч за кордон відправляй... До того ж, — видав останній козир капітан, — ви Василя на перших хвилинах за грубість уже покарали?

— Було, — підтвердив суддя.

— Ну от, а згідно із кодексом законів про працю за одне й те ж порушення двічі карати не можна! — торжествуючи заявив капітан.

Суддя остаточно знітився й побіг радитись із боковим арбітром. Після нетривалої консультації він призначив спірний м'яч.

«ГОРЯЩЕ» ЛІКУВАННЯ

Валерій Бенедиктович прибув до санаторію нервових хвороб по «горящій» путівці. Він щойно пройшов реєстрацію і присів на лаві біля головного корпусу, вдихаючи тепле морське повітря. Тут до нього співчутливо звернувся засмаглий кремезань у повній курортній екіпіровці:

— Лікуватись?

— Та взагалі-то…

— Зрозуміло, По блату чи по «горящій»?

— По «горящій». Відпустка на носі, а тут дві путівки; у санаторій жіночих хвороб і сюди. Ну, я вибрав цю. Тим більше, що там вже два тижні прострочено, а тут тільки три дні.

— Правильно зробили. Тут непогано. І процедури приємні,

— То ви теж по «горящій»?

— А то як же? Влітку інакше не втрапиш — тільки по «горящій». Щоправда, колись я в автосервісі працював, то було й по блату їздив. Але скажу відверто, по «горящій» не згірше, хіба що на пару обідів більше пропустиш... Минулого року у кардіологічному був. Хоч не на морі, а море задоволення. Так у преферанс награвся, що наприкінці лікування шуми у серці з'явились. А у шлунковому позаторік мені не сподобалось — дієта! Самі розумієте, після 100 грамів — протерта кашиця. Через тиждень різкий різь у животі почався. А у психів я вдруге. Тут обстановка, можна сказати, здорова.

— А я ще хвилювався! — полегшено зітхнув Валерій Венедиктович,

— Дарма! Нервувати можна на роботі, на стадіоні, але не у санаторії нервових хвороб. Отож — гайда на море! Там біля пляжу пивбар відкрили. А після — на процедури. З похмілля душ Шарко — незамінна річ!

ПАРОЛЬ НЕ ПОТРІБЕН

Очікування ставало нестерпним. Груша оглядівся. Хоча навколо було досить багатолюдно, здавалось, на Грушу ніхто не звертав уваги.

«Що могло статись? Минуло вже півгодини, але він не з'являється. Може, не впізнає або переплутав щось. Чи... його забрали. Ну, звичайно, робота така, що у будь-який момент взяти можуть... Треба, поки не пізно, придумати алібі».

Від хвилювання у Груші спітніли долоні.

«Алібі... алібі... Втім, яке може бути алібі? Мене просто звільнять. Далебі, звільнять...»

Грушу нудило. Чи то від голоду, чи від недобрих передчуттів.

«Ех, не треба було сюди приходити! — майнув здогад. — Поганюще місце!»

Груша нервово стис рукоятку ножа. Розумів: треба діяти. Але як? Залишити записку? Шукати? Неможливо — його обличчя Груша не запам'ятав.

«А спочатку здавалось все так просто, простіше пареної редьки! І раптом спійматись на гарячому!.. Але, зрештою, за кого мене мають! Ще десять хвилин чекатиму, а потім чкурну. І шукай вітру в полі! Йому це дорого обійдеться... Та ось, здається, він».

Груша напружився.

«Раптом збочить... Ні, прямує сюди...»

— Друге! — пролунало неголосно, але чітко, наче пароль.

— Пізно! — видихнув Груша замість «спасибі!». Він люто блиснув очима і встромив ніж... у шніцель. — В мене вже обідня перерва скінчилась!

ВІДПОЧИВАЙ СПОКІЙНО

— Алло, алло! Ніночко! Ну, як ти там відпочиваєш? Ти собі не уявляєш, який я радий, що ти подзвонила!.. Голодний? Ха-ха! Навпаки, я ситий по саму зав'язку... Заспокойся, у Михасика все гаразд. А от мене чомусь кожного дня викликають до школи... Якби я знав, що він такого накоїв! Він же не каже, де його школа. От саме про це я... Я виховую, але де мій ремінь? Я вже всю квартиру перерив... Ні, у пеналі не дивився. Я навіть припустити не міг, що він там. Зараз я візьму Мишків портфель... Не у тому пеналі? Я біля телефону стою... Пуфіка поруч зі мною немає, Мишко з ним погуляти вийшов, нехай побігає... Пусік, пуфік, я завжди їх плутаю... Трюмо? Не зрозумів, кажи по-нашому... Дзеркало стоїть? Бачу! Але, повіриш, не було часу його повісити... Ах, це у ванній треба повісити? Зрозуміло... Зліва від дзеркала стінка? Тут з усіх боків стінки... Ах, та, на яку вся моя премія пішла?.. Не заперечую, давай танцювати від пічки, але ж в нас, здається, батареї... Ясно, від телевізора. Так би одразу й сказала!.. Стати до телевізора спиною, зробити п'ять кроків прямо, наштовхнутись на софу? Сильно наштовхнутись? Ти толком роз'ясни... Знайти туалетний столик? А хіба у нас там є столик?.. Ах, там, де ти складаєш газети?.. Ну, що я не знаю, що таке столик? Горизонтальна дошка і чотири ніжки... Три? Бракований, чи що? А поруч пенал?.. Знайшов!!! Вже монети закінчуються? У мене теж... Тут у нас сир імпортний давали, так я одразу взяв п'ять кілограмів... Навіщо так багато?! Імпортний же... По-моєму, голландський... Ти, головне, не хвилюйся, відпочивай спокійно... От чорт, перервали!

ХРОНІК