Страница 13 из 17
— Догралися! — мовив старший експерт Базлай, зібравши чоловічий сектор ЕСКАЛОПу. — Поскільки шеф відбув до президії Свята перелітних птахів, а потім засідатиме на секції по координації узгодження, нам наказано: розчехвостити занепадника в хвіст і в гриву, взад і вперед. Без усякого гнилого лібералізму. Запала тиша.
— Безпрецедентний інцидент. — порушив мовчання в. о. соціолога Нептуневич, поправляючи капроновий галстук життєстверджуючих кольорів, застебнутий назавжди. — Мабуть, від колеги Яєчка спливав певний… гм… аромат?
— Наша Марусина, чи то пак — Мері Мусіївна, хай їй легко гикнеться, квоктала в начальства, що від кума тхнуло кропом, — повідомив економіст-прогнозист Жук. — Звісно, баба…
— Ну, Яєчко, мабуть, ковтав зранку масло кропу, щоб не тхнуло перегаром! — прямолінійно зауважив технік Карпо Карпович.
— Слухайте, Карпо Карповичу, нащо таке припущення? — поморщився старший експерт Базлай, струшуючи попіл сигари на свій бездоганний костюм спортивного крою. Ви ж за посадою інтелігентна людина, працюєте в майже науковій кузні нового досвіду… Стосовно ж масла кропу, то є більш прогресивний метод: чашечка подвійної чорної кави зранку — і ніби знову на світ народився! Університетська звичка!
— В порядку обговорення, колего Базлай, — забрав слово Нептуневич, — дозволю собі контраргумент: останні закордонні дослідження свідчать, що кава лише закріплює певні… гм… пахощі. Моє кредо: лимон, цілий лимон без цукру…
— І не кажіть, свояки, і не балакайте, голуби мої сизі, про всі оті університети і закордони! — втрутився Жук. — Зранку, і поготів, коли пече від перевжитку… від пережитку минулого, тобто гаряченького треба! Борщу два полумиски ум’яти, картопельки з м’ясцем півказана вперти — і ніякий дідько лисий вас не вхопить і не поплутає. У моему селі, приміром, наш городський обід в зарплату — то закуска, і в дядьків спини, як ночви, шиї, хоч обіддя гни, і в кожного телевізор, пральна машинерія, а в повітці коли не мотоцикл, то кабаняка, як глобальна ракета, і ніхто ніколи не падає, навіть на храм. Ну, коли вже закрутить, як грішника на пательні, то гранчак можна хряснути… свого… без сплошної хімії, під гаряченьке… А кава, лимончик — то від лукавого, від загряничної темноти, що проникає.
Усі задумались.
— А єслі гаряче не йдьоть? — спитав інженер-стиліст Уркаїнчук.
— Розсіл, куме рідний, розсіл, на щастя, не перевівся на нашій землі. Ще пращури наші його пили, а вони не дурні були, і навіть про рак, до слова, ні сном, ні духом не відали.
— Пиво з раками — єто харашо, — зітхнув Уркаїнчук.
— Зранку? — іронічно підняв брову Базлай. — Це нокаут. Пиво, якщо брати ситуацію, що обговорюється, дає реакцію перманентної дії. І тоді працівник втрачений для друзів і суспільства на людино-день…
— Що й сталося з колегою Яєчком, який, певне, не з’їв сьогодні лимон, — повернув на своє Нептуневич.
— Хлопці, є такі духи “Пікова дама”, — підморгнув технік Карпо Карпович. — В автоматі, в дамському салоні. Монету кинеш — і підставляй рота. Деякі енциклопедисти лікуються і в такий спосіб…
Тут зайшов кур’єр, який супроводжував малотранспортабельного Яєчка до місця проживання.
— І ніяких пояснень вони не дали, — повідомив кур’єр. — Мимрили, що вчора разом з вами обмивали премію.
— Це був акт згуртування нашого молодого колективу! — проголосив, як з трибуни, Базлай. Колектив зашарівся.
— А після цього акту, — тягнув кур’єр, — вони ще стріли знайомого дитячого письменника.
— Фізкульт-привіт! — рубнув Карпо Карпович.
— Тут Яєчко і дійшов свого апопея! — підтримав Уркаїнчук.
— Апогея, — поправив Нептуневич.— А ранком він чим… гм… лікувався?
— Вони не доповіли. Вони трохи поспівали і заснули.
Проголосували за догану, але якось мляво. Кожен лишився при своїй думці щодо причини морального падіння колеги на стіл Мері Мусіївни.
…Грім ударив лише за полудень, коли дружний і злагоджений колектив ЕСКАЛОПу рушав на обід до найближчого кафе. Саме в цей момент і виявили зникнення реторти виробничого спирту з шафи загального користування. На обід, зрозуміло, ніхто не пішов. Натомість відбулися бурхливі збори, і в обстановці повної одностайності Яєчку вліпили сувору догану з останнім попередженням. “Треба нарешті повести нещадну боротьбу з цим мерзенним явищем! — писалося в резолюції. — Своїм ганебним вчинком громадянин Яєчко підвів кожного з нас і всіх разом”.
ВІК ВАКу
У дружному і злагодженому колективі ЕКЛЕРу (Експериментальна конструкторська лабораторія ефективності раціоналізації-реорганізований ЕСКАЛОП) сталася хвилююча подія: з ВАКу прийшла рознарядка на одну особу. Про це конспіративно повідомила всіх сама секретарка самого…
Колектив блискавично згуртувався навколо рознарядки.
— Поскільки шеф відбув до здравниці художньої інтелігенції… — почав Базлай.
— Після якої лікуватиметься у Карлових Варах, — продовжив Уркаїнчук…
— Маємо здійснити добір і влаштування, пардон — висування кадра! — підсумував Нептуневич.
— Пропоную кандидатуру конструктора Заремби. Марійка і темплан дає і кандмінімум здає, — вніс пропозицію технік Карпо Карпович.
Запала гнітюча тиша.
— Кгм… товариство… на мій погляд, таємне висування демократичніше…
— Приєднуюсь до думки колеги Базлая, — приєднався Нептуневич.
— Браво! Взнаємо, хто є з ким інкогніто! — зааплодувала Мері Мусіївна.
— Я теж за другу інтертрепацію, щоб не було реанімації — висловився Уркаїнчук.
— Інтерпретацію, щоб не було дискримінації, — пояснив Нептуневич.
— їй-право, хлопці, це по-нашому, бо інакше заплюємо один одного так, що до нових віників не відмиємось! — подав і свій голос Жук.
— Отже, товариші, кожен вносить до бюлетеня одну
кандидатуру, — закінчив дебати Базлай.
Проголосували у безрозмірний капелюх Жука. В результаті кожен дістав по голосу, а Марійка Заремба… два!
— То все ясно, як божий день, один голос дівчиськові підсунув дядько Карпо, а другий голос — то її власноручний, — загримкотів Жук.
Колектив набурмосився.
— Тиць-гриць, моя радість! Та Марійки поміж нас нема, вона ж нині на слябінгу крутиться! — вніс ясність Карпо Карпович.
— Ага! Тоді за неї молодша коиструкторка Безвідповідальна голосок кинула, бо подруги! Признавайся, мала! — скочив з місця Яєчко.
— Товариші, як ви можете!.. Голосування ж таємне, — зайшлася сльозами Безвідповідальна і вискочила з кімнати.
— Сором майте, люди добрі! — вступився Карпо Карпович.
— Майте самі! — вигукнув Уркаїнчук. — На обличчя — юриспруденція. Вимагаю галасування капітулювати!
— В наявності — корупція! — повторив думку інженера-стиліста Нептуневич. — Вимагаємо голосування анулювати. І можемо за це, не зиркаючи на лице, — заплутався він. — не взирая на обличчя, поставити вам, Карпе Карповичу, на вигляд!
— На вид, на вид! — допоміг Базлай. — І давайте без галасу, Обговоримо кандидатуру з відкритим забралом, як у закритих рецензіях.
— Я вважаю, що для ВАКу Марія замолода…
— Ха! Молода! Ззаду піонерка, спереду пенсіонерка! — звузила очі Мері Мусіївна. — Теж мені “Міс Наука”!
— Ну, почався бабський шарварок! — залементував Жук. — Та хіба можна, золоті мої, бабів до путящої справи пускати, оно вдома одна моя тигра взвод “зелених беретів” замінює, а ми тримаємось за них, як п’яний за тин, та ще у верхи відьомське плем’я тулимо, а Марійка, приміром, щойно заміж вискочила, того й диви під міні ще й максі випнеться…
— І в секретну відпустку піде! — здогадався Уркаїнчук.
— У декретну! — підніс пальця Нептуневич. — Цей варіант не виключений. — Тоді я — за Базлая! — сказала Мері Мусіївна.
— Хо, сподіваєшся заміж за нього вискочити? — під’юдив Яєчко. — Та Базлай собі у відрядженнях таких краль позаводив, що дивно, як іще хор циганчат по базарах не співає!
— Це наклеп! — спалахнув старший експерт.
— Але його треба спростувати, — тактовно включився Нептуневич.