Страница 119 из 158
Потім Ервас знову зайнявся людиною: п’ятнадцятий том був присвячений фізіології, шістнадцятий — анатомії, сімнадцятий — міології, тобто науці про м’язи, вісімнадцятий — остеології, дев’ятнадцятий — неврології, двадцятий — флебології, тобто науці про судинну систему.
Двадцять перший том був присвячений загальній медицині, двадцять другий — нозології, тобто науці про хвороби, двадцять третій — етіології, тобто науці про їх причини, двадцять четвертий — патології або науці про страждання, ними викликані, двадцять п’ятий — семіотиці, тобто науці про симптоми, двадцять шостий — клініці, тобто науці по догляду за лежачими хворими, двадцять сьомий — терапевтиці, тобто науці лікування (найважчій з усіх), двадцять восьмий — дієтетиці, тобто знайомству зі способами харчування, двадцять дев’ятий — гігієні, тобто мистецтву збереження здоров’я, тридцятий — хірургії, тридцять перший — фармакології, тридцять другий — ветеринарії.
Далі йшов тридцять третій том, присвячений загальній фізиці, тридцять четвертий — прикладній фізиці, тридцять п’ятий — експериментальній фізиці, тридцять шостий — метеорології, тридцять сьомий — хімії, а потім ішли псевдонауки, які виникли з останньої, а саме: тридцять восьмий — алхімія і тридцять дев’ятий — герметична філософія.
Після природничих наук ішли інші, породжені станом війни, який вважається притаманним людині від природи, тому сороковий том був присвячений стратегії, тобто мистецтву вести війну, сорок перший — кастраметації, тобто мистецтву розбивати табори, сорок другий — науці про фортифікації, сорок третій — підземній війні, тобто науці про міни й підкопи, сорок четвертий — піротехніці, тобто науці про артилерію, сорок п’ятий — балістиці, тобто науці метання важких тіл. Щоправда, артилерія усунула останнім часом цю галузь, але Ервас, так би мовити, воскресив її завдяки своїм вченим дослідженням машин, використовуваних у давні часи.
Переходячи до мистецтв, які розвиваються в мирні часи, Ервас присвятив сорок шостий том архітектурі, сорок сьомий — будівництву портів, сорок восьмий — суднобудуванню і сорок дев’ятий — мореплавству.
Після цього, знову трактуючи людину як приналежну до суспільства, він у п’ятдесятому томі помістив законодавство, в п’ятдесят першому — цивільне право, в п’ятдесят другому — кримінальне право, в п’ятдесят третьому — державне право, в п’ятдесят четвертому — історію, в п’ятдесят п’ятому — міфологію, в п’ятдесят шостому — хронологію, в п’ятдесят сьомому — життєписи, в п’ятдесят восьмому — археологію, тобто науку про пам’ятки старовини, в п’ятдесят дев’ятому — нумізматику, в шістдесятому — геральдику, в шістдесят першому — дипломатику, тобто науку про даровані грамоти, устави й документи, в шістдесят другому — дипломатію, тобто науку про висилання посольств і залагодження політичних справ, у шістдесят третьому — ідіоматологію, тобто загальне мовознавство, і в шістдесят четвертому — бібліографію, тобто науку про рукописи, книжки й видання.
Звернувшись потім до абстрактних розумових понять, він присвятив шістдесят п’ятий том логіці, шістдесят шостий — риториці, шістдесят сьомий — етиці, тобто науці про мораль, шістдесят восьмий — естетиці, тобто аналізу вражень, які ми отримуємо за допомогою відчуттів.
Шістдесят дев’ятий том містив теософію, тобто дослідження мудрості, яка відкривається в релігії, сімдесятий — загальну теологію, сімдесят перший — догматику, сімдесят другий — топіку полеміки, тобто знайомство з загальними засадами ведення дискусії, сімдесят третій — аскетику, яка навчає способам благочестивого умертвіння плоті, сімдесят четвертий — екзегетику, тобто виклад книг Святого Письма, сімдесят п’ятий — герменевтику, яка ці книги тлумачить, сімдесят шостий — схоластику, яка є мистецтвом доказів поза будь-яким зв’язком зі здоровим глуздом, і сімдесят сьомий — теологію містики, тобто пантеїзм спіритуалізму.
Від теології Ервас, можливо, надто сміливо перейшов у сімдесят восьмому томі до онейромантії, тобто вмінню тлумачення снів. Цей том належав до найцікавіших. Ервас показував у ньому, яким чином брехливі й пусті ілюзії протягом багатьох століть правили світом. Бо з історії ми знаємо, що сон про худих і товстих корів змінив устрій Єгипту, в якому земельна власність від того часу перейшла до рук монарха. Через п’ятсот років ми бачимо Агамемнона, який розповідає свої сни зібраним грекам. І нарешті, через шість віків після здобуття Трої сни тлумачили вавилонські халдеї і дельфійський оракул.
Сімдесят дев’ятий том містив орнітомантію, тобто мистецтво ворожіння відповідно до лету птахів, яким володіли зокрема тосканські авгури. Сенека залишив нам відомості про їхні обряди.
Вісімдесятий том, більш вчений від інших, охоплював перші початки магії, сягаючи часів Зороастра й Остана. В нього увійшла історія цієї нещасної науки, яка, на сором нашого віку, зганьбила його початок і ще й досі не зовсім відкинута.
Вісімдесят перший том був присвячений кабалі й різним способам ворожіння, а саме: рабдомантії чи вгадуванню майбутнього за допомогою гілочок, хіромантії, геомантії, гідромантії і т. д.
Від усіх цих псевдонаук Ервас раптово переходить до найбільш незаперечних істин, і вісімдесят другий том містив геометрію, вісімдесят третій — арифметику, вісімдесят четвертий — алгебру, вісімдесят п’ятий — тригонометрію, вісімдесят шостий — стереотомію, тобто науку про тверді тіла, застосовану до різання каменів, вісімдесят сьомий — географію, вісімдесят восьмий — астрономію разом із її фальшивим витвором, відомим під назвою астрології.
У вісімдесят дев’ятому томі він помістив механіку, в дев’яностому — динаміку, тобто науку про діючі сили, в дев’яносто першому — статику, тобто науку про сили в стані рівноваги, в дев’яносто другому — гідравліку, в дев’яносто третьому — гідростатику, в дев’яносто четвертому — гідродинаміку, в дев’яносто п’ятому — оптику і науку про перспективу, в дев’яносто шостому — діоптрику, в дев’яносто сьомому — катоптрику, в дев’яносто восьмому — аналітичну геометрію, в дев’яносто дев’ятому — початкові поняття про диференціальне числення, нарешті сотий том містив аналіз, який, на думку Ерваса, був наукою наук і останньою межею, якої міг сягнути людський розум[49].
Комусь може видатися, що така глибока обізнаність із сотнею різноманітних наук перевищує розумові можливості однієї людини. Проте не підлягає сумніву, що Ервас про кожну з цих наук написав один том, який починався історією науки, а закінчувався сповненими справжньої проникливості зауваженнями щодо способів збагачення й, так би мовити, розширення в усіх напрямках меж людських знань.
Ервас зумів усьому цьому дати раду завдяки ощадливості в часі й надзвичайно упорядкованому розкладу. Вставав він, коли починало світати й готувався до роботи в канцелярії, обдумуючи справи, які повинен був зробити. В міністерство він приходив за півгодини до всіх інших і чекав, коли настане визначена година, з пером у руці й головою, вільною від будь-яких думок стосовно своєї великої справи. Коли бив годинник, він починав свої розрахунки й завершував їх з неймовірною швидкістю.
Потім він вирушав до книгарні Морено, довіру якого зумів завоювати, брав потрібні йому книжки і повертався додому. Через якийсь час виходив щось з’їсти, повертався до себе перед першою й працював аж до восьмої вечора. Після праці грав у пелоту з сусідськими хлопцями, випивав чашку шоколаду й лягав спати. Неділю він проводив поза домом, обдумуючи роботу на наступний тиждень.
У цей спосіб Ервас міг щороку присвятити близько трьох тисяч годин завершенню свого універсального твору, що через п’ятнадцять років витворило в сумі сорок п’ять тисяч годин. Врешті-решт ця незвичайна праця була завершена так, що ніхто в Мадриді ні про що не здогадувався, бо Ервас ні з ким не підтримував близьких стосунків, нікому про свій твір не згадував, прагнучи несподівано здивувати світ, представивши йому незмірний об’єм знань. Він завершив свій твір, якраз коли йому виповнилось тридцять дев’ять років, і тішився, що почне свій сороковий рік на порозі величезної слави.
49
У 1780 році колишній іспанський єзуїт по імені Ервас видав у Римі двадцять томів in quarto, що містили об’ємні трактати про різні науки. Він був з роду нашого Ерваса. (Прим. Я. Потоцького)