Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 118 из 158

Наступного дня Ервас, заворожений радістю й одурманений надією, нав’ючив вісім мулів своїм твором, сам сів на дев’ятого й вирушив дорогою на Мадрид. Приїхавши до столиці, він спішився перед книгарнею Морено й сказав йому:

— Сеньйоре Морено, ці вісім мулів привезли дев’ятсот дев’яносто дев’ять екземплярів твору, тисячний екземпляр якого я маю честь вручити тобі особисто. Сто екземплярів можеш, сеньйоре, продати за триста пістолів на власну користь, а на решту випишеш мені рахунок. Я тішу себе надією, що весь тираж протягом кількох тижнів розійдеться, і я зможу підготувати друге видання, до якого додам певні пояснення, що під час друку спали мені на думку.

Морено, схоже, сумнівався щодо такого швидкого розпродажу, але бачачи дозвіл цензорів з Саламанки, прийняв пачки на склад і виставив у книгарні кілька екземплярів на продаж. Ервас же поселився в заїзді й, не тратячи часу, негайно приступив до пояснень, які хотів додати до другого видання.

Коли минуло три тижні, наш геометр вирішив, що час навідатися до Морено по гроші за продані книжки й що принаймні тисячу пістолів він принесе додому. Тож пішов і на превелике розчарування дізнався, що досі не було продано жодного екземпляра. А незабаром він отримав ще відчутніший удар, бо, повернувшись додому, застав там придворного альґвасила, який наказав йому сісти в закриту карету й відвіз до Сеґовійської в’язниці.

Здається дивним, що з геометром повелися наче з державним злочинцем, але причина була така: екземпляри, які були виставлені в книгарні у Морено, потрапили незабаром в руки кількох цікавих, які часто відвідували цю крамницю. Один з них, прочитавши заголовок «Розкриті таємниці аналізу», сказав, що це має бути якийсь пасквіль на уряд; другий, придивившись уважно до заголовка, додав із злостивою посмішкою, що це, безумовно, сатира на дона Педро де Аланьєса, міністра фінансів, бо «аналіз» є анаграмою прізвища «Аланьєс», а дальша частина заголовка, «про нескінченно малі в усіх вимірах», явно стосується того міністра, який дійсно був фізично нескінченно малий і нескінченно огрядний, морально ж — нескінченно пихатий і нескінченно вульґарний. З цього жарту легко зробити висновок, що постійним відвідувачам книгарні Морено можна було говорити все і що уряд поблажливо дивився на цю малу хунту насмішників.

Ті, котрі знайомі з Мадридом, знають, що в певних відношеннях простий народ у цьому місті рівний вищим класам; його займають ті самі випадки, він поділяє ті самі погляди, а жарти, що народжуються у вищому світі, передаються на вулицях з вуст у вуста. Те саме сталося зі шпильками відвідувачів книгарні Морено. Незабаром усі цирульники, а за ними й простий народ знали їх напам’ять. Відтоді міністра Аланьєса не називали інакше, ніж «Аналіз нескінченно малих». Цей достойник уже звик до нехоті, яку викликав у народі, й не звертав на неї ніякої уваги, але зачеплений часто повторюваним прізвиськом, він одного разу запитав у секретаря, що воно значить. І отримав відповідь, що початок цьому жартові дала певна математична книжка, яку продають у Морено. Міністр, не входячи в деталі, наказав спершу ув’язнити автора, а потім конфіскувати весь тираж.

Ервас, не знаючи причин свого покарання, замкнений у Сеґовійській в’язниці, позбавлений пер і чорнила, не маючи уявлення, коли його випустять на свободу, вирішив, аби розвіяти нудьгу, пригадати собі подумки все, що він знав, тобто відновити в пам’яті все, що йому було відомо з кожної науки. І тоді він з великим задоволенням побачив, що справді може охопити весь об’єм людських знань і що міг би, як колись Піко дела Мірандола, успішно виступити в диспуті de omni scibili[46].

Охоплений бажанням уславити своє ім’я в ученому світі, він вирішив написати твір у ста томах, який мав містити все, що люди знали в ті часи. Він хотів видати його анонімно. Публіка, без сумніву, думала б, що твір цей є витвором якогось наукового товариства, і тоді Ервас хотів оприлюднити своє ім’я й одразу здобути славу й репутацію всебічного мудреця. Треба визнати, що сила його розуму дійсно відповідала такому грандіозному задуму. Сам він відчував це дуже добре й усією душею віддався своєму наміру, який ублажав дві пристрасті його душі: любов до наук і честолюбність.

Так для Ерваса швидко минули шість тижнів; після цього його викликав до себе комендант замку. Там він застав першого секретаря міністра фінансів. Той з певною пошаною вклонився йому й сказав:

— Дон Дієґо, ти хотів увійти в світ без жодного опікуна, це було дуже нерозважливо; тож коли тебе оскаржили, ніхто за тебе не заступився. Тобі закидають, що ти свій аналіз нескінченно малих величин скерував проти міністра фінансів. Дон Педро де Аланьєс, слушно розгнівавшись, наказав спалити весь тираж твого твору, але задовольнившись цим покаранням, він дарує тобі своє пробачення і пропонує місце контадора[47] в своїй канцелярії. Тобі будуть довірені певні рахунки, заплутаність яких часом справляє нам клопіт. Покинь же цю в’язницю, до якої ти ніколи більше не повернешся.

Спочатку Ервас зажурився, дізнавшись, що дев’ятсот дев’яносто дев’ять екземплярів твору, який коштував йому стількох зусиль, було спалено, але оскільки зараз він вже міг на чомусь іншому основувати свою славу, то невдовзі заспокоївся й відправився зайняти запропоноване йому місце.

Там йому вручили реєстри аннатів[48], табелі дисконтів з покажчиком знижок та інші тому подібні підрахунки, які він провів з надзвичайною легкістю, заслуживши пошану своїх начальників. Йому виплатили авансом квартальну платню й дали житло в будинку, що належав міністерству.

Коли циган дійшов до цього місця, його викликали для залагодження справ табору, і ми повинні були відкласти заспокоєння нашої цікавості до наступного дня.





День сорок дев’ятий

Ми всі зранку зібралися в ґроті; Ребека зауважила, що Бускерос дуже вміло вибудував свою розповідь.

— Звичайний інтриґан, — говорила вона, — аби перелякати Корнадеса, навигадував би привидів, закутаних у савани, які справили б на нього певний вплив, що розвіявся б після кількох хвилин роздумів. Тим часом Бускерос робить інакше: він намагається вплинути на нього тільки словами. Всі знають історію безбожника Ерваса. Єзуїт Ґранада виклав її в примітках до свого твору. А проклятий пілігрим вдає, що він його син, аби збудити ще більший жах у душі Корнадеса.

— Ти надто поспішаєш з висновками, — відповів старий ватажок. — Пілігрим і справді міг бути сином безбожника Ерваса, і немає ніяких сумнівів, що того, про що він розповідає, немає в леґенді, про яку ти згадуєш; ми знаходимо там лишень деякі подробиці про смерть Ерваса. Але вислухай, будь ласка, цю історію до самого кінця.

Отож Ервасу повернули свободу й забезпечили засоби для життя. Праця, якої від нього вимагали, займала в нього лишень кілька годин зранку, тому він міг вільно віддатися виконанню свого великого наміру, напружуючи всі сили свого ґенія і насолоджуючись своїми знаннями. Наш поліграф, який жадібно прагнув слави, вирішив написати про кожну науку один том in octavo. Зазначивши, що мова є особливою якістю людини, він присвятив перший том загальній граматиці. В ньому він виклав найрізноманітніші способи, за допомогою яких у різних мовах виражаються різні частини мови й надаються різноманітні форми елементам думки.

Далі він від внутрішніх процесів мислення людини переходить до понять, які йому нав’язують оточуючі предмети. Ервас присвятив другий том природничій історії в цілому, третій — зоології, тобто науці про тварин, четвертий — орнітології, тобто знайомству з птахами, п’ятий — іхтіології, тобто науці про риб, шостий — ентомології, тобто науці про комах, сьомий — сколекології, тобто науці про черв’яків, восьмий — конхіології, тобто знайомству з мушлями, дев’ятий — ботаніці, десятий — геології, тобто науці про структуру землі, одинадцятий — літології, тобто науці про камені, дванадцятий — ориктології, тобто науці про окаменілості, тринадцятий — металургії, мистецтву добування й переробки руд, чотирнадцятий — докімастиці, тобто мистецтву випробування тих же руд.

46

про все, про що можна знати (лат.)

47

рахівник

48

готові доходи чи поступлення