Страница 111 из 158
Коли маркіз дійшов до цього місця своєї розповіді, циган повинен був зайнятися справами табору, і нам довелося відкласти до наступного дня заспокоєння нашої цікавості.
День сорок четвертий
Ми всі зібралися в мовчанні, і маркіз, зайнявши своє місце, продовжив так:
Я розповідав вам про своє кохання до незрівнянної Тласкали, змалював вам її постать і душу; продовження моєї історії дозволить вам пізнати її ще краще.
Тласкала вірила в істинність нашої святої віри, але водночас глибоко шанувала пам’ять своїх предків і з таких поплутаних уявлень про ці справи вигадала для себе особливий рай, який був не на небі, а в якійсь серединній країні. Вона навіть якоюсь мірою поділяла забобони своїх земляків, вірила, що славні тіні царів з її роду темними ночами сходять на землю й відвідують стародавнє кладовище, яке знаходиться в горах. Тласкала нізащо в світі не пішла б туди вночі. Однак іноді ми ходили туди вдень і проводили там довгі години. Тласкала тлумачила мені ієрогліфи, вирізьблені на надгробках її предків, і пояснювала їх через старі перекази, які дуже добре знала.
Ми вже розібрали більшу частину написів і, продовжуючи наші пошуки, знаходили нові, які очищали від моху й терену, що їх покривали. Одного дня Тласкала показала мені колючий кущ і сказала, що він має своє значення, бо той, хто його посадив, мав намір прикликати помсту богів на тіні своїх ворогів, і я добре зроблю, якщо знищу цю зловісну рослину. Я взяв сокиру в мексиканця, який ішов за нами, й зрубав лиходійний кущ. Тоді ми побачили камінь, вкритий ієрогліфами значно густіше, ніж нагробки, які ми оглядали до цього часу.
— Цей напис, — сказала Тласкала, — був тут вибитий вже після завоювання нашої країни. Мексиканці тоді змішували ієрогліфи з деякими літерами алфавіту, який вони перейняли від іспанців. Тогочасні написи легше прочитуються.
І справді, вона почала читати, але з кожним словом у її рисах проступало все більше страждання, і врешті-решт вона впала непритомна на камінь, який протягом двох століть ховав причину її раптового жаху.
Тласкалу перенесли додому, вона трохи опритомніла, але не могла зв’язати разом двох речень і весь час немовби маячила. Я повернувся до себе в повному розпачі, а наступного дня отримав листа такого змісту:
Алонсо, щоб написати цих кілька слів, я повинна була зібрати всі свої сили й думки. Цього листа віддасть тобі старий Хоас, мій давній учитель мови моїх предків. Відведи його до каменя, який ми знайшли вчора, й попроси, щоб він витлумачив тобі напис. Мій погляд мутиться, густа імла застеляє очі. Алонсо, страшні видіння снують між нами… Алонсо… я не бачу тебе.
Хоас був одним з теоксихів, тобто походив з роду давніх жерців. Я відвів його на кладовище й показав нещасливий камінь. Він переписав ієрогліфи й відніс запис до себе. Я пішов до Тласкали, але гарячка не покинула її; вона подивилася на мене непритомним поглядом і не пізнала мене. Під вечір гарячка дещо зменшилася, однак лікар попросив мене, щоб я не ходив до хворої.
Наступного дня Хоас приніс мені переклад мексиканського напису, де було сказано:
Я, Коатрил, син Монтесуми, поховав тут тіло нікчемної Марини, яка принесла в жертву серце й вітчизну заради негідника Кортеса, ватажка морських розбійників. Ви, духи моїх предків, що приходите сюди темними ночами, поверніть на мить цей труп до життя й завдайте йому найстрашніших мук конання. Духи моїх предків, вислухайте мене, вислухайте мої прокляття. Подивіться на мої руки, які ще парують кров’ю людських жертв!
Я, Коатрил, син Монтесуми, є батьком; мої дочки блукають льодовиками далеких гір. Краса є спадковою ознакою нашого славного роду. Духи моїх предків, якщо коли-небудь донька Коатрила або донька його доньки чи його сина, якщо коли-небудь якась жінка з мого роду віддасть серце й красу свою кому-небудь з віроломного племені розбійників, що прибули з-за моря, якщо поміж жінками мого роду знайдеться друга Марина, о духи моїх предків, які приходять сюди темними ночами, покарайте її найстрашнішими муками. Прийдіть темної ночі у вигляді полум’яних змій, розшматуйте її тіло, рознесіть по цілій землі, і нехай тоді кожна часточка окремо зазнає болю смертельного конання. Духи моїх предків, якщо ви не виконаєте мого жадання — то з руками, заплямленими кров’ю людських жертв, я прикличу проти вас усі сили богів помсти. Щоб вам вони завдали подібних мук!
Вирізьбив це прокляття я, Коатрил, син Монтесуми, і посадив на могилі кущ мескусксальтри.
Мало бракувало, щоб цей напис виявив на мене такий самий вплив, як і на Тласкалу. Я хотів переконати Хоаса в недоречності мексиканських забобонів, але невдовзі побачив, що не слід зачіпати його з цього боку. Старий показав мені інший спосіб, яким я міг би заспокоїти душу Тласкали.
— Немає сумнівів, — сказав він мені, — що духи царів приходять на це кладовище й мають здатність завдавати мук як живим, так і мертвим, особливо якщо хтось прикличе їх за допомогою таких заклять, які ти бачив на камені. Бувають, однак, такі обставини, які можуть послабити ці страшні наслідки. Адже ти, сеньйоре, спершу зрубав зловісний кущ, посаджений на цій нещасній могилі; а крім того, що ж ти маєш спільного з дикими товаришами Кортеса? Продовжуй опікуватися мексиканцями й будь певен, що ми маємо засоби для заспокоєння духів і навіть страшних богів, яких колись шанували в Мексиці і яких ваші жерці називають дияволами.
Я порадив Хоасу, щоб він так відверто не виявляв своїх релігійних переконань, а в душі вирішив користуватися всіма можливостями робити добро тубільцям. Невдовзі вони й з’явилися. Вибухнуло повстання в провінціях, завойованих віце-королем; щоправда, то був лиш слушний опір проти утисків, які навіть суперечили намірам двору, але невблаганний віце-король ніяк на це не зважив. Він очолив військо, увійшов до Нової Мексики, розігнав збіговисько й захопив у полон двох касиків, яких вирішив стратити в столиці Нового Світу. І їм якраз вже мали читати вирок, коли я вийшов на середину судового залу, поклав руки на оскаржених і промовив такі слова: «Los toko por parte de el Rey», що значить: «Торкаюся їх від імені короля».
Ця стародавня формула іспанського правосуддя ще й до сьогоднішнього дня зберігає таку силу, що жоден суд не наважиться протистояти їй і відкладає виконання будь-якого вироку. Однак той, хто вдається до цієї формули, відповідає своїм життям. Віце-король мав право призначити мені таку саму кару, яка була присуджена обом звинуваченим. Він не забарився скористатися цим привілеєм, повівся зі мною вкрай суворо й наказав вкинути мне до в’язниці, де я пережив найсолодші хвилини свого життя.
Однієї ночі, а в моєму темному підземеллі ніч була вічною, я побачив у кінці довгого коридору слабеньке й бліде світло, яке, дедалі більше наближаючись до мене, освітило прекрасні риси Тласкали. Самого цього вигляду було достатньо, щоб моя в’язниця перетворилася в райське святилище. Але вона прикрасила її не тільки своєю присутністю, вона приготувала для мене солодку несподіванку, признавшись, що любить мене так само палко, як я її.
— Алонсо, — сказала вона, — цнотливий Алонсо, ти переміг. Тіні моїх предків спокійні. Це серце, якого не повинен був здобути жоден смертний, стало твоїм — і це нагорода за жертви, які ти невтомно приносиш заради добра моїх земляків.
Ще не встигла Тласкала вимовити цих слів, як упала в мої обійми, мало не непритомна й майже не дихаючи. Я вирішив, що це від сильних переживань, але, на жаль, причина була зовсім іншою і значно небезпечнішою. Страх, який вона пережила на кладовищі, і гарячка, яка прийшла після цього, підірвали її здоров’я.