Страница 103 из 158
Звідси я зробив висновок, що різниця між розумами визначається кількістю образів і вмінням комбінувати їх, тобто, якщо можна так сказати, вона прямо пропорціональна кількості образів і вмінню комбінувати їх. Тут я ще раз попрошу вас хвильку бути уважними.
Тварини з низькою організацією, безумовно, не мають ні волі, ні понять. Їх рухи, як і рухи мімози, є несвідомими. Однак ми можемо припустити, що коли прісноводний поліп простягає щупальці, щоб схопити хробачків, і ковтає таких, які смакують йому більше від інших, то він отримує поняття про погане, добре і краще. Якщо ж він має здатність відкидати поганих хробачків, то ми повинні припустити, що йому не бракує волі. Отже, першою волею була потреба, яка примусила його простягнути вісім щупальців, а поглинуті мікроорганізми дали йому два чи три поняття. Відкинути один мікроорганізм, поглинути другий — це вже стосується до вільного вибору, який випливає з одного чи кількох понять.
Застосувавши ті самі положення до дитини, ми побачимо, що перший прояв її волі походив безпосередньо з потреби. Саме ця воля примушує її припадати вустами до грудей годувальниці, але як тільки вона скуштує молока, то одразу отримує поняття, потім її відчуття дістають нові враження і так вона отримує друге поняття, потім третє і т. д.
Тому поняття можна так само порахувати, і — як ми бачили — комбінувати. А отже, до них можна застосувати якщо не комбінаційне числення, то принаймні основи цього числення.
Комбінацією я називаю сполучення, незалежно від розташування складових: так, наприклад, АВ — це та сама комбінація, що й ВА. Таким чином дві літери можна поєднати тільки одним способом.
Три літери, узяті по дві, можна поєднати чи комбінувати трьома способами. Четвертий — це коли всі три ми поставимо разом.
Чотири літери по дві дадуть шість комбінацій, по три — чотири комбінації, всі разом — одну, тобто в сумі — одинадцять. Далі:
Отже, ми бачимо, що кожне нове поняття подвоює кількість комбінацій і що комбінації п’яти понять так відносяться до комбінацій десяти понять, як 26 до 1013, тобто як 1 до 39.
У мої наміри зовсім не входить обраховувати розум за допомогою цього матеріального підрахунку, я хотів лиш показати загальні засади всього, що здатне до комбінацій.
Ми сказали, що різниця між розумами прямо пропорціональна кількості понять і їх здатності до комбінування. Тому ми можемо уявити собі шкалу всіх тих різних розумів. Припустимо, що на верхньому щаблі стоїть дон Ісаак Ньютон, розум якого був би представлений як сто мільйонів, а на нижньому щаблі — альпійський селянин, розум якого представлений як сто тисяч. Між цими двома числами ми можемо розмістити нескінченну кількість середніх пропорціональних, які означатимуть розуми вищі від селянського, але нижчі від ґенія дона Ньютона.
На цій шкалі опиниться також і мій розум, і твій розум, сеньйоро. Властивостями розумів, що знаходяться нагорі, будуть: додавання нових відкриттів до тих, що зробив Ньютон, усвідомлення їх, поглиблення частини їх і оволодіння здатністю їх комбінування.
Так само можна уявити собі шкалу, що спадає донизу, яка б починалася від селянина, позначеного числом сто тисяч, сходила б до розумів, позначених як шістнадцять, одинадцять, п’ять, і закінчувалась би істотами, що мають чотири поняття і одинадцять комбінацій, нарешті три поняття і чотири комбінації.
Дитина, яка має чотири поняття і одинадцять комбінацій, ще не вміє абстрагувати думку; однак між цим числом і сотнею тисяч знайдеться розум, складений з певної кількості понять з такими комбінаціями, наслідком яких будуть абстрактні поняття. До такого високого рівня ніколи не піднімаються тварини, так само як і глухі й сліпі діти. Ці — внаслідок браку вражень, тварини ж унаслідок браку комбінацій.
Найпростішим абстрактним поняттям є те, яке відноситься до чисел. Воно полягає у відділенні від предметів їх кількісних властивостей. Дитина, поки дістане це найпростіше абстрактне поняття, не вміє абстрагувати, вона може тільки віднімати за допомогою аналізу властивостей, що, зрештою, теж є в певному смислі абстрагуванням. До першого абстрактного поняття дитина доходить поступово, а потім витворює їх собі в міру того, як здобуває нові поняття і вчиться їх комбінувати.
А отже, шкала розумових рівнів, від найнижчого аж до найвищого, складається з якісно ідентичних щаблів. Наступні її щаблі утворюються зростаючою кількістю понять, а їм відповідає, згідно з правилами, зростаюча кількість комбінацій. Це завжди і всюди ті самі елементи.
Звідси випливає, що розум істот, які належать до різних видів, може в основі своїй вважатися якісно ідентичним, зовсім так само, як і найскладніший розрахунок не є нічим іншим, як низкою додавань і віднімань, тобто дій якісно ідентичних. Так само й кожна математична задача, якщо вона не має пропусків, є, по суті, низкою абстракцій, починаючи від найпростіших і закінчуючи найвищими й найскладнішими.
Веласкес додав ще кілька подібних порівнянь, які Ребека слухала, схоже, дуже охоче, так що розійшлися обоє дуже собою задоволені.
День сороковий
Я прокинувся рано і вийшов з намету подихати свіжим ранковим повітрям. Веласкес і Ребека вийшли з тією ж метою.
Ми рушили до дороги, аби переконатися, чи не видно на ній якихось подорожних. Підійшовши до ущелини, що в’юнилася між двома скелями, ми вирішили посидіти.
Невдовзі ми побачили караван, який наближався до ущелини й розтягнувся в п’ятдесяти футах під скелями, на яких ми знаходилися. Чим більше подорожні наближалися до нас, тим більшу цікавість у нас збуджували. Відкривали процесію чотири індіанці. Одягнені вони були лиш у довгі сорочки, обшиті мереживом. Голови були накриті солом’яними капелюхами з пучками пер. Усі четверо були озброєні довгими рушницями. Далі ішло стадо лам; на кожній сиділа мавпа. Потім на добрих конях їхав кортеж добре озброєних негрів. За ними — двоє чоловіків похилого віку на чудових андалузьких скакунах. Обидва старці були закутані в плащі з блакитного оксамиту, на яких були вишиті хрести ордену Калатрави. За ними вісім молуккських острів’ян несли китайський паланкін, у якому сиділа молода жінка в багатому іспанському вбранні. Молодий чоловік на гарячому скакуні ґраціозно гарцював біля дверцят її паланкіна.
Потім ми побачили молоду особу, яка лежала непритомна в лектиці; біля неї на мулі їхав священик, кропив їй обличчя святою водою і, як видавалося, відганяв дияволів. В кінці процесії ішла довга шерега людей усіх відтінків шкіри, від чорно-ебенового до оливкового, і тільки білого не було серед них.
Поки караван минав нас, ми не подумали про те, аби запитати, що це за люди, а коли пройшов останній, Ребека сказала:
— Правду кажучи, варто було б довідатися, хто це такі.
Коли Ребека говорила це, я побачив чоловіка, приналежного до каравану, який відстав від інших. Я відважився спуститися зі скелі й побіг за цим марудою. А той впав переді мною на коліна й, тремтячи від страху, заволав:
— Сеньйоре злодію, зжалься, не вбивай шляхтича, який хоч і народився серед копалень золота, але й копійки за душею не має.
На це я відповів, що я не злодій і хочу тільки довідатись, ким є ті люди, які щойно пройшли тут.
— Якщо тільки про це йдеться, — сказав, встаючи, американець, — то я охоче заспокою твою цікавість. Давай видряпаємося на цю високу скелю, з неї ми зможемо бачити весь караван. Спереду, сеньйоре, ти бачиш дивно одягнених людей, які відкривають процесію. Це індіанці з Куско й Кіто, сторожа цих прекрасних лам, яких мій пан хоче подарувати найяснішому королю Іспанії та Індії.
Негри є рабами мого пана, а радше були ними, бо іспанська земля не визнає рабства так само, як і єресі, і в ту мить, коли ці чорні ступили на цю святу землю, вони стали такими ж вільними, як ти і я.
Отой літній чоловік, якого ти, сеньйоре, бачиш по праву руку, це граф де Пенья Велес, племінник знаменитого віце-короля з тим же іменем і ґранд першого класу. Той другий старий — це маркіз Торрес Ровельяс, син маркіза Торреса і чоловік останньої спадкоємиці роду Ровельяс. Обох цих сеньйорів завжди поєднувала найтісніша дружба, яку ще більше зміцнить шлюб молодого Пенья Велеса з єдиною дочкою маркіза Торреса Ровельяса.