Ув'язнений 603

-- Яка при╓мна зустр╕ч подорожн╕ з далеку! - промовив Леонардо. - Нав╕ть не в╕риться, що ми знову з вами зустр╕лись. Минуло дек╕лька рок╕в п╕сля нашо╖ останньо╖ зустр╕ч╕.

-- Так вийшло, що ми мали покинути ваш д╕м. Що це ви робите в Ватикан╕? - запитала Мер╕.

-- Папа видав наказав, щоб з╕брати г╕льд╕ю масон╕в для побудови С╕кстинсько╖ капели. Я вир╕шив бути одним з добровольц╕в. Мен╕ дали завдання розписати одну ╕з ст╕н капели, - в╕дпов╕в Леонардо.

-- Зрозум╕ло. ╤ давно ╕сну╓ ваша г╕льд╕я? - запитав Джон.

-- Н╕, папа С╕кст недавно орган╕зував ╖╖, розбудовуючи храми по вс╕й Римськ╕й ╕мпер╕╖. Наступа╓ епоха В╕дродження. Тепер церква виступа╓ за сусп╕льний прогрес! - проголосив Леонардо.

-- Ти справд╕ так вважа╓ш? - обличчя Джона сяяло здивуванням. - Ти зна╓ш б╕льше, Леонардо, чим говориш. Папа представля╓ небезпеку. В╕н не той за кого себе вида╓.

-- Якщо тоб╕ так кортить, Джоне, чому ти сам не прик╕нчиш робота? - запитала Мер╕.

-- Я б з рад╕стю, але його смерть - под╕я, яка вже в╕дбулась ╕ ╖╖ не можна зм╕нити. Я не можу нашкодити пап╕, бо це зм╕нить х╕д часу. Мен╕ потр╕бно перешкодити планам робота, що хова╓ться п╕д маскою папи, ╕ д╕знатися для чого йому насправд╕ знадобилася г╕льд╕я масон╕в, - в╕дпов╕в Джон.

-- Говор╕ть тих╕ше про так╕ реч╕, бо вулиц╕ кишать шпигунами, - попередив Леонардо. - Я розпов╕м вам дещо, але нам потр╕бно в╕д╕йти вб╕к в╕д лишн╕х вух.

Коли компан╕я в╕д╕йшла подал╕ в один ╕з провулк╕в, Леонардо шепотом промовив: "Мен╕ в╕домо, що у папи ╓ брат-близнюк, який зараз сидить у в'язниц╕ ╕ його ретельно охороня╓ стража. В╕н ╓ справжн╕м папою римським, який ма╓ правити у Ватикан╕."

-- Хтось дуже добре все спланував, - промовив Джон. - Можливо в ц╕╓╖ ╕стор╕╖ ╓ ╕нша сторона: у папи нема╓ брата-близнюка, бо його дв╕йник - лише машина, яка незаконно сидить на трон╕. Яким же чином нам почати це розсл╕дування?

-- Нам потр╕бно в╕дв╕дати справжнього папу римського у в'язниц╕, можливо в╕н щось зна╓, - сказала Мер╕.

-- Навряд в╕н багато нам розпов╕сть, - мовив Джон. - Я вважаю, що сл╕д почати з г╕льд╕╖ масон╕в. Там ми зможемо розкопати деяку ╕нформац╕ю. ╤ Леонардо да В╕нч╕ нам в цьому допоможе.

-- Непосвяченим не можна з'являтися на та╓мн╕ з╕брання г╕льд╕╖, - художник збл╕д ╕ на його обличч╕ виступив п╕т.

-- Леонардо, ти проведеш нас в г╕льд╕ю п╕д виглядом добровольц╕в, як╕ хочуть посвятитися в масони. ╤ це не обговорю╓ться. Ти бачив якими технолог╕ями ми волод╕╓мо, нав╕ть не см╕й нам перечити, - пригрозив Джон.

-- Гаразд, гаразд. Але вс╕ насл╕дки будуть на ваш╕й сов╕ст╕, бо церква цього просто так не залишить, - сказав художник. - зустр╕немося завтра на заход╕ сонця коло Ватикансько╖ б╕бл╕отеки.

-- Добре. Для нас це не займе б╕льше к╕лькох хвилин, - погодилась Мер╕.

* * *

Сонце вже с╕дало за обр╕й. На вулиц╕ було довол╕ тепло, незважаючи на переважн╕ пориви в╕тру. Темн╕ плащ╕ двох перехожих пов╕льно колихалися. Темрява потрохи поглинала ╖хн╕ силуети. Скоро до них при╓дналася ще одна т╕нь. Тр╕йка п╕д╕йшла до центрального входу Ватикансько╖ б╕бл╕отеки. Коло входу ╖х зупинив чолов╕к.

-- Б╕бл╕отека вже закрива╓ться, - промовив той.

-- Все гаразд Андреа, це я Лео, а ц╕ дво╓ з╕ мною - новачки, як╕ хочуть посвятитись у масони, - сказав Леонардо знявши каптур. - Це Джованн╕ Андреа - б╕бл╕отекар.

Без вагань чолов╕к пропустив ╖х. В б╕бл╕отец╕ панувала тиша ╕ нап╕втемрява. Простор╕ зали простягалися перед в╕дв╕дувачами.

-- Нам до каб╕нету м╕дних гравюр, - заговорив да В╕нч╕ ╕ пов╕в в╕дв╕дувач╕в за собою.

Коли вони прийшли до потр╕бного м╕сця, Леонардо да В╕нч╕ повернувся до ╕люстрац╕╖ Бот╕челл╕ "Кола пекла". Доторкнувшись до картини, спершу в╕н пов╕в трич╕ по 3 колу з л╕ва направо, один раз по 7 колу з права нал╕во ╕ один раз по 9 колу з л╕ва направо. Запустився механ╕зм ╕ картина в╕дсунулася, а на ╖╖ м╕сц╕ з'явився прох╕д.

-- Залиш над╕ю кожен, хто сюди заходить, - з ╕рон╕╓ю промовив Джон.

Тро╓ зайшли до середини ╕ прох╕д за ними закрився. Вони почали спускатися вниз по вузькому коридору. Шлях ставав вужчим ╕ приходилось нахилятися. В проход╕ було холодно ╕ сиро. Нарешт╕ дорога розширилась ╕ перед ними в╕дкрилася широка зала. В прим╕щенн╕, осв╕тленому восковими св╕чами, з╕брався натовп людей в каптурах. Вони спрямували сво╖ погляди на чолов╕ка з довгим св╕тлим волоссям, який з трибуни говорив промову. Коли тр╕йця зайшла до зали, вся увага натовпу обернулась на новоприбулих гост╕в.

-- Кого це ти прив╕в ╕з собою, Леонардо? Ти впевнений, що цим людям можна дов╕ряти? Що ╖м тут потр╕бно? - загукали голоси ╕з натовпу.

-- Ми хочемо вступити до вашо╖ г╕льд╕╖ ╕ посвятитися в масони, - сказали Мер╕ з Джоном.

-- Я посвячу вас так, що ви запам'ята╓те нас на все життя! Вважа╓те кожен може прийти ось так сюди ╕ качати сво╖ права, глузлив╕ ╓ретики! - загорланив хтось ╕з натовпу.

-- Тихо, тихо! Досить галасу! Я знаю, хто ц╕ дво╓. Я проведу ╖х куди потр╕бно, - звернувся чолов╕к з довгим волоссям до натовпу.

Його слова мали неабиякий вплив, бо натовп одразу затих. Чолов╕к з трибуни п╕д╕йшов до Мер╕ ╕ Джона та пильно подивився на них.

-- Вам не знайоме мо╓ обличчя? - запитав незнайомець, уважно сл╕дкуючи за реакц╕╓ю гостей.

-- В перший раз бачимо. Я б точно запам'ятав ваше обличчя, - сказав Джон.

-- От ╕ добре. Тод╕ ход╕мо за мною, м╕стере См╕т ╕ м╕с Стюарт, - сказав чолов╕к з довгим волоссям. - Мене звати Фабр╕ц╕о.

Щось непоко╖ло Джона в цьому чолов╕ков╕. В╕н зна╓ не лише його, але Мер╕ також. Можливо цей незнайомець дасть в╕дпов╕д╕ на багато його запитань.

Фабр╕ц╕о заговорив до мандр╕вник╕в: "Чи багато ви зна╓те про масон╕в? Але це неважливо. Я розпов╕м вам одну легенду. Колись жив чолов╕к на ╕м'я Г╕рам, головний буд╕вельник Соломонового храму. В╕н мав так багато роб╕тник╕в, що не м╕г запам'ятати ╖х ус╕х. Щоб полегшити соб╕ роботу ╕ заплатити кожному за його працю, Г╕рам вигадав для ус╕х прац╕вник╕в кожного ступеня або класу особливий знак ╕ слово, за яким в╕н м╕г легше розр╕зняти ╖х. Ц╕ слова ╕ знаки стали пот╕м приналежн╕стю ╕ та╓мними прикметами р╕зних масонських ступен╕в.

Було спочатку п'ятнадцять товариш╕в, як╕, побачивши, що храм майже зак╕нчено, ╕ не отримуючи майстерного слова, вир╕шили при перш╕й можливост╕ д╕знатися про це у Г╕рама, щоб вони могли вважатися масонами в ╕нших кра╖нах ╕ одержувати платню або прибуток, як справжн╕ масони. Але перш, н╕ж вони змогли виконати план, дванадцять з них в╕дмовилися в╕д цього: ╕нш╕ тро╓ збунтувалися ╕ зважилися отримати слово силою. Г╕рам сказав ╖м, що в╕н нема╓ влади, щоб в╕дкрити це слово, а зробити це можна т╕льки в присутност╕ Соломона, царя ╕зра╖льського, ╕ Г╕рама, царя тирського. Незадоволен╕ ц╕╓ю в╕дпов╕ддю, вони вбили свого майстра ╕ сховали його т╕ло в куп╕ см╕ття.

Коли майстер Г╕рам не прийшов за звича╓м дивитися роб╕тник╕в, цар Соломон вел╕в зробити ретельн╕ пошуки. Коли н╕чого не вдалося з'ясувати, в╕н припустив, що Г╕рам помер. Коли дванадцять товариш╕в почули цю зв╕стку, у них заговорила сов╕сть: вони прийшли до Соломона ╕ розпов╕ли йому все, що знали про цю справу ╕ заприсяглися знайти трьох кривдник╕в. Одному ╕з дванадцяти вдалося знайти вт╕кач╕в. Вирок для них був той, який вони висловлювали у сво╖х скаргах на скел╕, коли каялися у власних гр╕хах. Коли страта була зд╕йснена, цар Соломон послав за дванадцятьма товаришами ╕ просив ╖х п╕дняти т╕ло Г╕рама, щоб поховати його урочистим чином. Так, як Г╕рам помер, то майстерне слово було втрачено. Але головним питанням залиша╓ться питання про будову Соломонового храму, при якому не було вжито жодного металу, дерево привозилися з л╕ванського л╕су, ╕ звук металевого знаряддя не було чути в храм╕. Кажуть, що той храм сто╖ть на трьох стовпах. Сьогодн╕ багато з масон╕в забули ту просту ╕стину заради яко╖ ╖х було створено ╕ храм дос╕ лишився недобудований.