Ув'язнений 603

-- Н╕!!! Краще вже моя смерть!!! - не стримував себе Джон.

Та Мер╕ була невблаганна. Вона сумно кивнула в б╕к Кано, хоча розум╕ла, що поступа╓ неправильно.

-- Вируша╓мо негайно. Але якщо ти спробу╓ш нас обдурити, ж╕нко, я дам команду вбити твого Джона! Тому краще не спокушай мене це зробити. - попередив м╕стер Сано.

З цими словами Мер╕ у кайданах вивели з камери ╕ Джон залишився на самот╕.

* * *

Коли Мер╕ виходила ╖╖ серце стискав сильний б╕ль в╕д того, що т╕ велетн╕ дов╕ряли ╖й, а вона так просто в╕зьме ╕ зрадить ╖х. Але д╕вчина розум╕ла, що це все було заради Джона, якого вона не могла втратити.

Поки вони йшли, Мер╕ побачила багато р╕зних каб╕нет╕в, на яких був знак заборони для входу. По коридору ходило багато людей в комб╕незонах, з масками та гумовими рукавицями. Все навколо патрулювалося охоронцями щ╕льн╕ше, чим на вс╕й територ╕╖ зони. Каро Сано приховував тут щось набагато б╕льше.

Коли вони вийшли на вулицю, там ╖х вже чекав заг╕н озбро╓них охоронц╕в, як╕ т╕льки й чекали наказ╕в. Мер╕ пом╕тила, як до будинку, з якого вони вийшли, зайшла Нейра. Та не встигла Мер╕ оговтатися, як в не╖ вже тицяли збро╓ю ╕ наказали показувати дорогу. Вона лише пок╕рно п╕дкорилась. Вийшовши за меж╕ охоронно╖ територ╕╖, ж╕нка направилася пов╕льним кроком в сторону, куди ╖х н╕с велетень. Позаду ╖╖ пост╕йно п╕дганяли, тицяючи п╕столетом в спину.

Каро Сано наказав дек╕льком во╖нам рухатися вперед, а ще дек╕льком рухатися на зах╕д. Небо похмурн╕ло. Над людьми нависли темн╕ хмари. Зда╓ться сама погода була нерада тому, що зараз мало в╕дбутися. Невдовз╕ п╕шов дощ. Та дерева м╕цно захищали в╕д води ╕ лише дек╕лька крапель просочувалося кр╕зь ╖хн╕ могутн╕ крони. Сонце вже давно в╕дступило за обр╕й, залишивши м╕сце темряв╕.

-- Ск╕льки нам ще йти? - запитав Каро Сано.

-- Ск╕льки потр╕бно, ст╕льки йти, - в'╖дливо в╕дпов╕ла Мер╕.

-- Надума╓ш нас надурити ╕ ти сама зна╓ш, що буде.

Решту шляху вони йшли мовчки ╕ не говорили один до одного. Дорога ╖хня п╕дн╕малась вгору. Через деякий час група побачила неподал╕к дерева з будиночками. Хоч як Мер╕ не петляла, щоб виграти час, але рано чи п╕зно дорога все одно вивела би ╖х на поселення. Вона зробила, що було в ╖╖ силах. Коли вони прийшли до селища, Кано в╕ддав наказ стр╕ляти по хатинах. Звуки постр╕л╕в оглушили ╖╖, ╕ Мер╕ лише в╕дчайдушно кричала в╕д бол╕, що охопила ╖╖ серце. Що ж вона нако╖ла! Вона н╕коли не зможе пробачити це соб╕. Нехай ╖хн╕ смерт╕ залишаться на ╖╖ сов╕ст╕.

П╕сля того, як стр╕льба зак╕нчилась, заг╕н охоронц╕в направився обстежити хатини, де могли ховатися рештки велетн╕в, як╕ вижили. Не пройшло багато часу, як один з охоронц╕в повернувся з допов╕ддю до Каро Сано. Почувши допов╕дь, на його обличч╕ з'явилась гн╕вна гримаса.

-- Ти нас обдурила! - загорланив Каро на Мер╕. - Я в╕ддам негайно наказ, щоб твого красунчика застрелили!

-- Я присягаюсь, що саме сюди нас притягнув той велетень! - промовила Мер╕. ╥╖ голос тремт╕в, переживаючи за Джона, але в ньому вчувалися нотки радост╕, бо велетн╕ виявились дос╕ жив╕.

-- Пров╕рити територ╕ю навколо, ц╕ тварини можуть ховатися в л╕сах, - попередив Кано. - Стр╕ляйте в кожну т╕нь, яку бачите.

Раптом його погляд зупинився на Мер╕.

-- Ти поплатишся за свою брехню. - попередив м╕стер Сано ╕ направив п╕столет на лице д╕вчини.

-- Н╕, не роб╕ть цього! Я вам все показала! - благала Мер╕, затуляючи обличчя руками.

В густих кущах промайнула чиясь т╕нь ╕ почувся хруск╕т г╕лки. Каро вистр╕лив у морок. Мер╕ скориставшись моментом ╕ майстерно вихопила п╕столет з рук Сано. Зброя в╕длет╕ла в б╕к. Тим часом ж╕нка встигла ланцюгом в╕д наручник╕в обхопити шию нападника. Але за це вона лише отримала л╕ктем в жив╕т ╕ впала на землю. Поки Мер╕ лежала, Каро встиг знайти св╕й п╕столет ╕ направив його на ж╕нку. В╕н вже був готовий стр╕ляти, але саме в цей момент в темряв╕ знову щось зарухалося ╕ на цей раз т╕нь рухалася до людей. Сано направив п╕столет в порожнечу ╕ коли т╕нь п╕д╕йшла досить близько виявилось, що це був велетень.

-- Лиши ╖╖ в споко╖. Вона не винна. - заговорив в╕н.

-- Ого! В нас з'явився захисник. Яка неспод╕вана зустр╕ч! - зареготав чолов╕к, ц╕лячись в голову велетнев╕.

-- Б╕жи, не оглядайся! Цей чолов╕к зараз тебе пристрелить, - переконувала Мер╕.

-- Я не дозволю вас скривдити! Адже ви наша рят╕вниця! - стояв на сво╓му велетень.

-- Тод╕ дивися, як ваша рят╕вниця помира╓, - з цими словами Кано вистр╕лив, туди де лежала Мер╕, але ╖╖ там вже не було - з глухим звуком куля вр╕залась у землю. Каро знову направив п╕столет у велетня, але там теж н╕кого не було. Т╕льки морок оповив хащ╕ л╕су.

-- Що за чорт╕вня! Обшукати периметр з╕ вс╕х стор╕н! Швидко, недоумки! - Кано був в не соб╕ в╕д лют╕.

-- Всюди пусто! Ми н╕кого не знайшли. - в╕дзв╕тувало дек╕лька охоронц╕в.

-- Шукайте всюди! Вони можуть переховуватися на деревах ╕ в кущах! Прочесати увесь цей клятий л╕с, доки я не побачу останн╕й труп нег╕дник╕в! - оголосив м╕стер Сано.

Група людей п╕д командуванням Каро Сано продовжила св╕й шлях кр╕зь нетр╕ л╕су. Л╕хтар╕ на прикладах ╖хн╕х гвинт╕вках осв╕тлювали шлях. Солдати йшли р╕вним рядом, проч╕суючи кожен кущ, що траплявся на ╖хньому шляху. Раптом св╕тло л╕хтар╕в вловило т╕н╕, що ховалися у кронах дерев.

-- Вс╕м стр╕ляти на поразку! - наказав Кано.

Люди приготували свою зброю ╕ приц╕лились. Велетн╕ застигли у н╕мому жаху, спод╕ваючись лише на чудо. Пальц╕ солдат на спусковому гачку затремт╕ли. Це було схоже на звукову в╕брац╕ю, що стримувала ╖хн╕ рухи. Непри╓мний шум прор╕зався у вуха, намагаючись роздробити вушн╕ перепонки. Люди покидали гвинт╕вки ╕ затулили вуха, щоб остаточно не лишитись слуху.

-- Я наказую стр╕ляти, телепн╕! - горланив Кано, але через жахливий шум його н╕хто не чув.

Раптом вони побачили яскравий блакитний спалах, який хвилею насувався на них. Скоро хвиля поглинула ╖х ╕ вс╕ люди пощезали, розчиняючись в пов╕тр╕. ╥хня зброя теж зникла. Могло скластися враження, що напад на поселення велетням приснився в страшному сн╕.

* * *

Коли двер╕ камери зачинилися, Джон спробував зв╕льнитися в╕д ланцюг╕в ╕ кайдан╕в. Та це не було так легко, як здавалося на перший погляд. Чолов╕к намагався ногами з╕ вс╕╓╖ сили в╕дштовхнутися в╕д ст╕ни, щоб з╕рвати трубу, але старання було марним.

Тод╕ в╕н згадав про браслет. Ну звичайно, як йому т╕льки ран╕ше в голову не прийшло! Та п╕зн╕ше Джон виявив, що браслет ╕ решта його речей зникли. Потр╕бно було шукати вих╕д зв╕дси. У нього залишилось не так багато часу, бо вже скоро Каро знайде велетн╕в ╕ почне свою криваву розправу. Завжди можна знайти вих╕д, але цього разу Джонов╕ н╕чого не приходило в голову. М╕стер См╕т вже було змирився з власною поразкою, як раптом хтось в╕дкрив двер╕ камери. Джон спрямував св╕й погляд туди. Всередину зайшла Нейра.

-- Ви прийшли поглузувати над╕ мною? - запитав ув'язнений.

-- Н╕, я прийшла врятувати вас. - ж╕нка д╕стала ключа ╕ почала зв╕льняти полоненого.

-- З чого така впевнен╕сть? Ви ж заодно з ними... - не в╕рив Джон.

-- Була. Я п╕дслухала вашу розмову ╕з Каро. Н╕хто нав╕ть не здогадувався, що планета заселена розумними ╕стотами. М╕стер Сано приховував це в╕д в╕дв╕дувач╕в ╕ нав╕ть верх╕вки. Поки я шукала ваш╕ реч╕, м╕стере См╕т, я знайшла багато документ╕в, де згаду╓ться геноцид проти кор╕нного населення планети. Серед них були ╕ досл╕ди, як╕ в╕н проводив над велетнями. Це жахливо ╕ огидно! Ц╕ докази допоможуть посадити Каро Сано на дов╕чне ув'язнення.

Нейра вручила в'язню його реч╕.

-- Це добре, що зло буде наказане. А як бути з в╕дв╕дувачами? - запитав Джон.

-- Я ув╕мкну сигнал евакуац╕╖ ╕ виведу вс╕х на косм╕чному корабл╕. Охоронц╕в на територ╕╖ залишилось небагато. Тому я думаю, що вони не здогадаються, що сигнал несправжн╕й, - в╕дпов╕ла Нейра. - Вам потр╕бно посп╕шати. У вас залишилось не так багато часу, щоб врятувати велетн╕в.