Аннотация
Лада Лузіна
Київські відьми. Меч і хрест
Моєму Місту присвячується
Розділ перший,
у якому з’являється чорний ворон
Якщо ворон на церкві каркає – бути небіжчикові.
«Руські народні прикмети і повір’я»Ясного липневого дня, незадовго до Івана Купала, Андріївським узвозом, що в’ється змією на Поділ, ішла екскурсія іноземних туристів.
Її очолювала красуня-екскурсовод – пані апетитна, як кошик гарячих пиріжків, незрозумілого і не важливо якого віку. Адже – ви погодитеся зі мною, чи не так? – яка різниця, скільки жінці років, якщо п’ятнадцять чоловіків невідривно дивляться на її груди, насилу відволікаючись на інші, історичні, цінності.
– О, couleur locale![1] – смачно цокнув язиком один, миршавий і з д’артаньянівським носом.
Інші радо закивали.
Ніскільки не збентежена такою пильною увагою до двох національних раритетів, що вмостилися в її декольте, красуня натхненно віщала, з тією легкістю й невимушеністю, з якою...
Отзывы