Як із Харкова зробити Берлін

Але й у «Березолі» є хороші, навіть прекрасні, спектаклі.

Можливості Харківського театру (технічні) «трішки» гірші, як берлінського, проте, спектаклі є хороші, і навіть прекрасні.

Хоч «Березіль» не має змоги для одної п'єси запросити цілу трупу негрів (джаз-банд), а Рейнґард може.

Так що. Про що, пак, я?

Ага, я про «Берлін увечері».

З театра куди ж?

Може в «Скалу» хочете?

Давайте вже за одним рипом і в «Скалу» зайдемо. «Скала» — це театр-вар'єте.

Там — окремі естрадні номери: фізкультурні, гімнастичні, балетні, окремі комічні антре , ексцентрики і т. д.

Величезний театр.

Грошей так саме треба брати не мало, бо квитки дорогі.

Ну, в «Скалі» вже, безперечно, всі «світові» номери.

Там уже, коли «трапеція» так уже — справді трапеція.

Якась — «трапеціянтка» показує свою вмілість. Я не спец у цій справі і не можу назвати всіх її фігур, але це було щось неймовірне. Чим вона там на тій трапеції держиться, як вона держиться. Очевидно, духом святим. І все це під «куполом» і без сітки. Страхолюдні номери.

Прекрасні коміки-ексцентрики.

Акробати з такими головоломними вибриками, що очі заплющуєш, як дивишся.

А особливо інтересний балет.

Власне — пародія на балет.

Прекрасні танцюристки пародіювали цілу трупу циркових коней, одягнені «під коні», з отим дресирувальником, на прочуд гарно й дотепно вони виконали цей балет.

Робота чітка, філігранна.

Вийшли з «Скали». Куди тепер?

Ходімте додому, а то й так уже находилися.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

А електрика горить. А електрика сяє. А шампанське електричне одно наливається та шумує.

Ну, як його не випить?

І п'ють, кому можна пить!

ЗМІСТ

Як із Харкова зробити Берлін 3

«Їхній санаторій»11

«Шеф»18

Село німецьке25

Берлін увечері33

Примітки

Дивлюсь я на небо... – вірш українського (харківського) поета Миколи Петренка (1817-?).

Тевелів майдан – площа Тевелева (тепер площа Конституції) в історичному центрі Харкова. Носила також назву Миколаївська площа та площа Радянської України.

Холодна гора, Нова Баварія – райони Харкова.

Люботин, Валки, Зміїв, Померки – населені пункти Харківської області.

Вул. Лібкнехта – так з 1924 по 1941 рік називалася вулиця Сумська – головна вулиця Харкова.

Вул. Свердлова – тепер вулиця Полтавський Шлях. Називалася також Єкатеринославською та Єкатерининською.

«Ванько» – так у Харкові називали візників.

Літбудинок ім. Блакитного – Республіканський Будинок літератури ім. Василя Блакитного, що у 1927-1931 роках функціонував як клуб письменників у Харкові за адресою вул. Мистецтв 4 (тоді вулиця називалася Червонопрапорною). Тепер у будинку міститься Радіоастрономічний інститут НАН України.

Лопань, Нетеча і Харків – річки, що протікають крізь місто Харків.

Німецькі «аборти»... – Abort (нім.) – клозет, туалет.

Хай залишається Григорій Іванович! – Григорій Іванович Петровський (1878-1958) – радянський державний і партійний діяч, у 1919-1938 рр. – голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

КРК – Контрольно-ревізійна комісія.

Moor — Bad – Moorbad – грязьові ванни.

Materialwaren – Матеріальні блага (нім.).

«Вечернее Радио» – харківська газета.

І все це мигтить «сміється, перегулюється» – Натяк на висловлення у вірші Павла Тичини «Вітер (Енгармонійне)»:

«День біжить, дзвенить-сміється,

Перегулюється!»

Мозжухін, Іван Ілліч – популярний актор німого кіно.

ВУФКУ – Всеукраїнське фотокіноуправління — державна кінематографічна організація, яка діяла в період з 1922 по 1930 роки.

Йосип Димов (псевдонім узятий з оповідання А. Чехова «Попрыгунья»; справжнє ім'я Йосип Сидорович Перельман, 1878-1959) — російський і єврейський (ідиш) письменник і драматург.