Страница 28 из 31
- Пропоную ванну, але помірної температури і голову не мочити.
- А ти можеш приєднатися? Ну, щоб там послідкувати за моїм станом?
- Через пару хвилин приєднаюсь до тебе. – По лицю Адама розповзлася дурнувата посмішка, але виглядав він при цьому дуже мило. І я приєдналась до нього.
- Як себе почуваєш?
- Уже краще. - Я опустилась в воду позаду Адама і притулила його до себе.
- Я важкий.
- В самий раз. – Прошепотіла я йому на вухо, легко куснувши його за шию. – По його шкірі відразу побігли мурахи.
- Що ти робиш? – Простогнав він.
- Все, що тобі сподобається.
Проснулись ми разом.
- Як себе почуваєш?
- З тобою добре.
- Я про фізичне самопочуття?
- Нормально.
- Тоді підйом. Душ. Сніданок. Перев’язка. І ще нас чекає Ілля в відділку.
- Може ми ще трішки затримаємося в ліжку? – Підступно цілуючи мене, зробив контрпропозицію Адам, яка отримала мою гарячу підтримку. З ліжка ми таки вилізли тільки під наполегливий дзвінок на телефон Адама. Він чортихнувся, але збиратись ми таки почали. Ілля також проявив нетерпіння і після його третього дзвінка ми виїхали в район. Адама я посадила на місце пасажира, але спокійно йому не сиділось і час від часу він ловив мою праву руку, просто тримаючи її з дуже задоволеним виразом обличчя. Ілля нас зустрів біля відділу і ще дві години ми потратили на надання пояснень . Адам звільнився першим і сказавши, що у нього є справи,а додому він сам приїде пішов з відділку. Коли я підписала останні папери Ілля запропонував випити кави.
- За твій рахунок? – Радісно посміхнулася я.
- Все для тебе. Я ж чоловік. Все витримаю.
- За що я тебе і люблю.
- Я тебе теж, суміш моя ти янголятка з демонесою. В підсумку зараза ти моя ненаглядна.
- Ладно, тоді я тебе тістечком пригощу. Світлана Юхимівна класно придумала продавати тістечка власного приготування. Школа поряд, центр місце вибране вдало. А солодощі у неї вкуснячі. Іноді балуюсь у неї роблячи замовлення.
- А що немовлят зранку вже не їси? – Подразнив він мене.
-Фу-фу - фу. – На радісній ноті ми і зайшли в кафе. В залі сидів Адам, а поряд нього неймовірно вродлива білявка, яка з насупленим виразом обличчя стиха, щось пояснювала Адамові. Адам перевів погляд на двері побачив мене, потім перевів погляд на білявку, різко зблід і зірвавшись з місця, перекинув стілець, кинувся до мене, чим і мене і білявку вгнав в ступор.
- Ні, ні, це не те, що ти думаєш. – Я перевела погляд на Іллю. Ілля стояв з виразом обличчя «хана тобі мужик» і скромно розглядав білявку. – Я все поясню. Зараз. – Адам вхопив мене за руку. – Ми працюємо разом, Тетяна Михайлівна моя колега. У неї чоловік і дівчинка і ще одна дівчинка. Окрім роботи нас нічого не зв’язує .– Після його слів на обличчі білявки з’явилась промениста посмішка і вона з неабияким інтересом почала нас розглядати, а Адам нервував і тому мимо волі все міцніше і міцніше стискував мою долонь.
- Так вже й нічого ? – Подала голос білявка. І коли Адам до неї повернувся на його лиці було бажання убивати. – А як же дружні відносини? – Вона явно отримувала насолоду підколюючи Адама.
- Адам, відпусти мою долонь. – Попросила я, але долонь він не відпустив, видно вирішив, що буду втікати.
- Адам? – Лагідно звернулась я до нього.
- Що? – З впертим виразом обличчя дивився він на мене. – Це якась дурня. Ми просто працюємо разом. Пріма коучер.
- В тебе є навіть коучер ? – Від даної інформації я на мить забула навіть про біль в руці.
- Так. Я, займаюсь ІТ технологіями. Програми пишемо…- завмер він так і не закінчивши речення.
- Добре, тільки ослаб захват моєї руки. – Він перевів погляд з мого обличчя на руки, повільно розтискаючи долонь тут же помітив, синці.
- Я не хотів. – Прошепотів Адам, його дихання почастішало і він так злякано дивися на синці, що мені його стало шкода.
- Знаю. – Тяжко зітхнула я. – Коли ти так несподівано зник під лозунгом «у мене справи» і слідом я тебе побачила в компанії вродливої дівчини, за мить виникло бажання огріти тебе сковорідкою, але дівчину більше цікавило, те, що ти говориш, а не ти сам, так, що можеш спокійно повертатись до своїх справ. Ти легко відбувся сцену ревнощів закатувати не буду. Лізти в твої справи теж не буду. А я зі своїм другом нарешті поп’ю кави з тістечком.
- Ти образилась? – Продовжив запитувати Адам. Поряд хмикнув Ілля.
- Ні. Можна я вже піду за кавою?
- Ні. Ти сердишся? – Тепер уже хмикнула я і щоб закінчити пусту розмову притягла його до себе і неспішно поцілувала . На певне від здивування спочатку він ніяк не відреагував, та за мити притягнув до себе і відповів на мій поцілунок.
- О, тепер ще й поцілунки на людях. Може годі вже, ви он коучера бентежите. – Пробасив Ілля. І ми таки його послухались. На губах білявки грала загадкова посмішка, при виді якої скривився Адам.
- То все нормально? – Уточнив він, а я таки подумала, що зараз чимось стукну його. – Я швиденько закінчу. Ти мене почекаєш?
- Добре. – І Адам повернувся до білявки, а ми з Іллєю зробили замовлення і вийшла на вулицю за столик.
- І що жодної сцени? – Проявив цікавість Ілля.
- Він і так смиканий, а знайомий лишень з моєю доброю стороною.
- Люблю я тебе за самокритику. – Нам принесли бажані тістечка і ми переключились на поїдання місцевих смаколиків.
- Все таки є в людини талант. – Облизавши ложечку підвела я підсумок гастрономічних витребеньок .
- Тут не посперечаєшся. Так, що у вас все серйозно?
- Не знаю. Життя покаже. – Намагалась я відійти від душевної теми.
- Я тебе знаю сто років. Ти змінилася. То може хлопець має шанс?
- Ілля і відколи це ти став глибоким знавцем душ?
- Проїхали – прошипів він, образившись на мої слова.
- Вибач. Просто давно в моїй темній душі ніхто не намагався знайти світлих почуттів.
- Я все таки не розумію, чому ти так думаєш про себе?- Продовжив сеанс психотерапії мій ніжний друг.
- Досвід. – Лаконічно відповіла я, вгризшись в тістечко. – Як колись мені сказала одна мудра жінка, скільки я б не здавалася білою і пухнастою, а суча натура проявляється. – Ілля розсміявся.
- Не думав, що ти слухаєш всяких драних кішок.
- Ну, що ти, слухаю то надто голосно сказано.
- Так, що у тебе з ним?
- У мене з ним секс. – Ілля подавився крихтою і закашляв.
- Все забуваю, про твою чарівність в прямоті. Тобі взагалі хтось казав, про тактовність?
- Не розумію, про що ти. Я констатувала факт.
- Ага. А от і герой-коханець. – Не зміг відмовити собі в шпильці Ілля. Я придивилась до героя. Адам з чорними кругами перед очима виглядав блідим і втомленим.
- Ладно. Тоді по домам. – І ми пішли з Адамом до машини. Я за кермом, а Адам сидів поряд. По дорозі, я роздумувала, що в мене з трав є, який йому ліпше чай заварити.
- Ти не хочеш цих відносин? – І щось дряпнуло в його голосі, чи то, що у нього голос затремтів на останньому слові. Я покосилась на нього серйозний, як смерть.
- А ти хочеш? - Запитала я.
- Я, так. Хочу. – Впевнена відповідь, рішучий погляд, який не відпускав, чекав на відповідь.
- Мені добре з тобою. – Обережно відповіла я. - Не привчена я до відкритих відчуттів. Наберись терпіння, якщо це дійсно важливо для тебе. Я роками тримала усі свої почуття на припоні, дива не станеться стрілочка над твоєю головою не з’явиться з надписом, що це саме той, кого я все життя чекала. Дай мені час. Можливість відкритись. – Він слухав, здається навіть не дихаючи.
- Я зачекаю. – Облизав сухі губи. – Я боюсь, зробити щось не те, сказати, щось не те.
- Не лякайся цього. Якщо я вже з тобою, то я приймаю тебе з усім твоїм мотлохом в голові.
- З тараканчиками з лівої сторони і манією величі з правої? – На його губах з’явилась слабка посмішка.
- Ага, тільки побоююсь, що по зрівнянню з моїми божими корівками вони будуть в парі стояти в сторонці і нервово курити.
- Не залякуй. Щось я твоїх страшних корівок ще не бачив.