Страница 1 из 3
СПОРТ У БЕРЛІНІ
27 лютого. Був на верхогонах у Штравсберґу. Поставив у букмекера 100 марок на спадкоємця крови Гамблетоніяна й Мамбріни, — прегарного коника «Фатерлянда».
Перед першим заїздом випив у буфеті три ґляси брантвайну та з'їв кілька бутербродів із шинкою.
«Фатерлянд» на початку поводився досить добре.
Але під кінець цей нещасний кляйдесдаль,* — будь прокляте його ім'я й моя голова, — здав перед тракененом* «Гансом».
Довелося дати 50 марок одному з банди «Завжди Вірних»,* — авансом за підрізування сухої жили в «Ганса».
Не вигоріло. — «Ганс» прийшов перший, «Завжди вірний» зник з 50-ма райхсмарками невідомо куди.
Я збігав до стійл і подивився на ноги «Ганса». Всі сухі й мокрі жили на місці. Може це й краще, бо вдруге поставлю на нього.
А втім, — розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, — царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром.*
Поліцай-президія прислала автокоманди нападу. Я втік.
1 березня. В райхстаґу запитання з правого крісла: — Чи відомо міністрові внутрішніх справ, що комуністи чинять опір панівній державній владі? Чи відомо, що комуністи 27 лютого вчинили погром на гіподромі в Штравсберґу? Чи відомо, що вони забили його величність короля Еномая та його найяснішу дочку принцесу Гіподамію, які користуються з нашої гостинности, а значить і з права недоторканости в нашій прегарній дорогоцінній (голос з місця: — а репарації?) ... дорогоцінній, — підкреслюю, — країні, в нашому любому Дойчляндові? Що гадають робити з приводу подій у Штравсберґу міністер внутрішніх справ та міністер закордонних справ?
Підголосок з місць соціял-демократів: — Чи відомо...
З лав комуністів: — чути сміх.
В льожі представників преси: — гомеричний регіт. Репліки: «Ну й ну!», «ой помру!», «Ги-ги-ги!», «Ха-ха-ха!», «Ги-ги... ги... попотами!»
Льожі чужоземних представників: — дипкорпус звільняє місця in corpore.
Голова: — дзвонить і закликає до тиші.
Скандал: з ґалерії лунає голос школяра: — Мамо, пан учитель говорив, що Еномай і Гіпопотамія давно окачурились, ще тоді, як мого дідуся не було й живого, і чоловічки тільки но встигли видумати бога і по вулицях не ходило котів і собаків. Чи це правда, мамо?
Мама: — Цссс... там унизу сидять вумні люди, Гансику, вони знають більше ніж пан учитель!..
Школяр: — Мамо, хіба вони вумні, — а чому в них такі маленькі голови і без волосів?
Мама: — Цссс... цить!
Голова: — просить сторожу з'ясувати, яким чином на засідання райхстаґу попадає плебс, а також вивести школяра, маму й комуністичного депутата від третьої виборчої округи Руру.
В залі пекельний галас.
В лавах правих: — злобний шепіт біля постаті, що внесла запитання, — «ви абсолютний дурень, — ми вас виключимо з партії, Дон-Кіхот ви нещасний, що ви наробили!»
Абсолютний дурень: — демонстративно пориває з партією й виходить з залі.
Шум. Сміх. Скандал.
Офіціоз міністерства внутрішніх справ уміщує звістку про подію в райхстаґу без коментарів. «Форвертс»* запитує, чому соціяль-демократи, що завжди стояли на сторожі моральности, не внесли запитання міністрові освіти щодо вчителя, який у німецькій школі серед білого дня навчає дітей про штучність походження бога, а також робить натяки на походження людей, зокрема вогезів, кімврів, тевтонів, швабів та інших, не від нібелюнґів,* а від котів і собак. «Роте Фане»* містить статтю про новітню подорож Гуліверову по кулуарах райхстаґу, та про його зустрічі там з йеху та гуігнгнмами...*
Щодо мене, — то, на мою думку, архітект Шінкель в жодному разі не побудував би райхстаґу,* коли б знав про глупоту депутатів, які згодом будуть засідати в цій споруді зоологічного йолопства.
13 березня. Був на верхогонах з перешкодами у Карлхорсті. Поставив 150 марок на прегарного кохляні* «Насредина», що йшов під жокеєм Карлом Ґелеґенхайтом.
Всі шанси були за. — «Насредин» випереджав на один метр всіх суперників. Бездоганно взяв бар'єри, але, — за три метри до фінішу злякався німецького республіканського прапору, став дибки й, збивши Ґелеґенхайта з сідла, розтрощив йому руку. Я був серед тих, що допомогли нещасному Ґелеґенхайту підвестися з маніжної жорстви й добили його на місці.
4 травня. Був у Гоппеґартені. Не ставив на жодну шкапу. — Була підозра, що всі рисаки — «мохрен-копфи». Зробив цілковито правильно. — Хоча біг був гарний, але, коли призова кандидатка англонорманка «Ґретхен» брала передостанній бар'єр, — під нею вибухнуло 400 грам динаміту. Кобила й жокей розлетілися в шматки. Я ніякого відношення до цього не маю.
У третьому заїзді четверо коней впало каменем на місці. — У них перерізали зацікавлені особи сухі жили на ногах кишеньковими ножами. До старту першим прийшов йоркшир «Адюльтер», що змагався сам з собою.
Натовп розтрощив гіподром, забив 13 жокеїв, одного директора й двох букмекерів, які не встигли зникнути заздалегідь. Я при цьому був поміркований.
3 червня. З'їздив крафтомнібусом* у Штеґліц. Сьогодні тут відбулися на трекові в 500 метрів фантастичні перегони на вдосконалених «м'ясорубках».
Власне, перегони відбуваються не між окремими рекордсменами, а між фірмами, які продукують ці «м'ясорубки» для Німеччини. — Кожен полигач у перегонах має «м'ясорубку», відмінної від інших системи та фірми, й дістає від останньої категоричну директиву довести свою камнедробарку, систему, фірму, що спродукувала цю пекельну машину та її, — фірми, — дивіденди до повного переможного кінця, чи то пак, — фінішу, —хоч би це пахло другим Верденом або Каповським путчем.* Маючи при собі подібні завдання, — кожний з рекордсменів, що бере участь у перегонах, — вживає гасла Дона-Ініґо Льопеца де-Рекальдо Лойоли,* а саме: — «Здобуваючи райхсмарки, — не гребуй засобами!»
Я сів на місцях для банківських клерків, вертгаймівських дівчат та аматорів «Форвертса». Поруч мене двоє божевільних небезпечного для мене вигляду. А втім, — за ненормальність їхнього душевного стану не ручуся. Розмова, що вони її провадять, є типовий зразок для надзвичайно таємничих масонських фраз, які перед тим, як залетіти до вуст відвідувачів вельодрому, — мабуть пройшли всі перипетії згущення своєї істотности в словесному сепараторі ґетевських відьом на Брокені.
— ... А я вам повторюю, що в нумера четвертого шатуни сім!
— Ґут! — Його фірма дурна, як бундесрат, бо в нього короткі ноги. — Він пропаде у фінішному спурті! — На шатунах сім він не обгонить і тірольське теля! — Йому потрібні шатуни п'ять з половиною! Взагалі я не ставлю на нумер четвертий і нещасних п'яти пфенігів! Ха!
— Дозвольте, — звідки ви взяли короткі ноги?
— Ха! Він стоїть поруч з Фріцем Брамберґом і в нього колінця ледве доходять колін останнього!
— Пас! — Викиньте з голови свій гопфен! — Нумер четвертий стоїть на першій стьожці, а Брамберґ на другій! — Ви не взяли до уваги нахилу треку й говорите про короткі ноги!
— Гм... так!.. Але однаково нумер четвертий пропаде, завдячуючи своїм однотрубкам! — Він заколеться з ними в напівфіналі, коли піде на колесі у Фріца Брамберґа. Це ж його давня звичка йти за найсильнішим конкурентом, в надії, що той винесе його на останню фінішну рівну! Ха!
— При чому тут заколювання й саме на колесі в Брамберґа? — Ви хочете сказати, що четвертий нумер дасть заперти себе в коробочку?!
— Можливо! — Коробочка трапиться тому, що Фріц Брамберґ у змові з нумером третім! — Обидві фірми ввійшли в контакт проти машини четвертого. Вони й замордують його коробочкою, навіть на той неможливий випадок, коли він не заколеться! Але моя мова саме йшла про заколювання, як про таке! — Невже ви думаєте, що при невдачі з коробочкою, — у Фріца Брамберґа знову не вистачить циндри в кишені світера?! — Ха!