Дідько на дзвіниці

– Што с моєю люлькою пуде? – закляли всі поважні малі старички. – Дондер унд Блітцен! Фона вікурилась са цілу хотину! – і вони наложили їх знов тютюном, в превеликому гніві, і, одкинувшись знову у крісла із поручнями, закуріли так люто і так завзято, що вся долина вмент сповнилася непроглядним димом.

Тимчасом усі капустяні голови понялися червінню, і, здавалося, сам Старий Дідько заволодів усім, що мало подобу годинника. Годинники, вирізьблені на меблях, то-що, пустилися всі в танець, мов знавісніли, а годинники, що стояли на коминах, ледве стримували свій шал – і так безнастанно вибивали тринадцять, і так металися та кружляли їхні маятники, що страх було глянути. Але що найгірше – коти й поросята не стерпіли поведінки малих репетирів на їхніх хвостах і виявляли своє обурення, витинаючи цапки, дряпаючись та штовхаючись мордами – і верещали, вищали, і нявкали, і ревли, і совались просто в лице, і забігали під пелену, і вчиняли усі гуртом такий потворний галас та шарварок, який тільки може собі уявити людина з розсудком. А на довершення лиха, негідний малий гульвіса на дзвіниці старався, видно, що було сили. Час від часу можна було роздивитись цього шибеника крізь дим. Він сидів у дзвіниці на бідолашному дзвонарі, що лежав горілиць. В зубах поганець держав кодолу від дзвону і сіпав її, мотаючи головою та здіймаючи такий гук, що дзвонить в ухах, навіть згадавши. В пелені йому лежала здорова скрипка, і він, без ніякого такту й ладу шкварив на ній обома руками, буцім то грає – чортів телепень! славну пісню про «Джеді О’Фланнаґана та Падді О’Рафферті».*

Бачивши таке лихо, я з обуренням полишив це місце і тепер закликаю до помочи всіх побірників правильного часочислення та доброї капусти. Рушаймо одностайними лавами на містечко, відновімо старий лад речей у Вондервоттеіміттіссі, скинувши геть цього шибеника із дзвіниці.

Примітки

Гумористичну новелу Едґара Аллана По “The Devil in the Belfry” («Дідько на дзвіниці», або «Чорт на дзвіниці») вперше було надруковано 18 травня 1839 року в пенсільванському щотижневику “Saturday Chronicle and Mirror of the Times”; 1840 року – у авторській збірці «Tales of the Grotesque and Arabesque»; 8 листопада 1845 року – в нью-йоркській газеті «Broadway Journal». Тут твір представлено в українському перекладі Бориса Ткаченка з видання «Едґар По. Вибрані твори», Харків, ДВУ, 1928. В даній публікації 2017 року збережено правопис видання 1928 року, котрий дещо відрізняється від сучасного.

А котора воно година? (Стара приповідка) – Оригінал: «What o’clock is it? Old Saying».  — Порівняйте назву голландського містечка, як вона подана в оригіналі: Vondervotteimittiss = англ. “Wonder-what-time-it-is” (Цікаво-який-час). Подібно, сумішшю різномовних слів є й прізвища цитованих науковців.

«Oratiunculae de Rebus Praeteritis (Praeter-Veteris)» – «Красна балачка щодо речей минулих (На додаток до старого)» (латин.)

«De Derivationibus» – «Виведення» (латин.)

Таган – металева підставка для котла чи іншого посуду, що дозволяє готувати їжу на відкритому вогні.

Репетир – механізм у старовинному годиннику, що відбиває час, а також сам годинник з таким механізмом. 

... з... прездоровим двоїстим волом. – Воло – те ж саме що й підборіддя.

Синекура – добре оплачувана посада, що не вимагає особливо напруженої роботи, значних зусиль попри видимість діяльності.

Chapeau-de-bras – Дослівний переклад: капелюх-зі-зброї (фр.).

chassez... balancez... pirouette... pas-de-zephyr – назви танцювальних рухів.

«Джеді О’Фланнаґан та Падді О’Рафферті» – ірландська народна пісня.