Норф і Дора

Нарешті, десь о шостій вечора школярів відпустили до гуртожитку, з пошаною наданого Академією, ще раз нагодувавши тістечками з чаєм. Усі отримали нагадування з’явитися завтра на це ж місце у цей самий час.

Увечері Норф порадував Дору розповіддю про те, як він розглядав проекти польоту до зірок, не називаючи імен, а Дора порадувала його звісткою про те, що вона знов вагітна, і знов серйозно. Вона призналася йому, що і сама залюбки взяла б участь у такому цікавому конкурсі, але, на жаль, не написала якусь істотну роботу на цю тему. З неї вистачить і Норфа, і їй дуже цікаво, ким же її Норф буде в майбутньому... а також як він планує заробляти гроші, адже підуть діти... Він увійшов до космічної галузі, і тепер не зможе з неї вийти. Хитрий шлях підбору працівників. Просто геніальний... Врешті-решт обоє поснули, знервовані та збуджені. Дора перед сном ще гадала, ким буде її Норф, чи диспетчером космічного флоту, чи будівником літаючої тарілки, чи астронавтом... Треба було якось діждатися відповіді на це запитання.

Так ким ти хочеш стати ? - запитала вона його вранці, прокинувшись. Поруч лежав маленький Майк і спав.

- Не знаю - відповів Норф - запропонують роботу - піду, не запропонують - хочу побудувати літаючу тарілку, а ще хочу обслуговувати польоти..

- - Щасти тобі - посміхнулася Дора, - Я з тобою.

Цього дня Норф швидко зібрався, надів свою єдину білу сорочку, поїв яєчню з беконом та бутерброди, Дора зробила, і рушив на другий тур форуму, як сказали минулого дня. По дорозі він придумав віршика :

Честь і розум бережи,

Слово вчасно ти скажи

Полетіти зможе той,

Хто не лох і не відстой..

З такими веселими запальними роздумами він піднявся на третій поверх Академії. Майже всі вчорашні гості вже були на місці.

Цього дня професори запропонували слухачам свої психологічні тести «по типу виявлення особистості», як висловилися вони. «Щось тут нечисто.» - подумав Норф. І професори й справді ганяли нещасних дітлахів по тестам годин із шість, з годинною перервою на ланч.

В цих тестах було все : стан здоров’я, опис і загальні риси особи, способи поведінки у скрутних становищах, потаємні риси, нахили та переконання, сила особистості і її ознаки, а також безліч питань з курсів фізики, математики, астрономії, взагалі з шкільної програми. Добре, що Норф був добре ерудований, але й він помітив, що його товариші - люди більш підготовлені, тобто краще за нього. Добре, що його це не образило...

Врешті-решт після тестів таємничі професори об’явили, що декого з присутніх вони хотіли б залучити у своїй космічній програмі, тобто в програмі розвитку та освоєння космосу, але кого саме і куди - поки невідомо. Тому вони попросили написати кожного наперед написати заяву про якесь конкретне місце в космічній галузі, з обов'язками і привілеями, за власним вибором.

Норф, оскільки не був занадто упевнений у повноцінності своїх знань, але повний надією, написав заяву про місце звичайнісінького космічного диспетчера польотів і висловив думку, що від нього буде більше користі на Землі, адже він любить свою родину, в нього є син, а будуть ще діти, можливо.

Потім їм всім сказали що результати тестів будуть завтра, нагодували ще раз ланчем та відпустили додому. Збуджені і стомлені, школярі поплелися до гуртожитку.

Норфу насправді здавалося, що деякі «слухачі» та «школярі» щось приховують про своє теперішнє чи минуле, тобто вони не зовсім ті, за кого себе видають. Йому навіть здалося, що вони напишуть липові заяви... Що значить інтуїція...

Прийшовши додому, він виклав свої сумніви Дорі.

- Ти правильно зробив, Добре, що не став проситися на космічний корабель. - запевнила його жінка. - Там тобі місця нема, будь певен. Знаю я цих хитрих, то вони з Мі-5, то вони з ФБР, то вони з ЦРУ. По три посвідчення носять. Але не турбуйся дуже. Одне можу сказати, з вибором місця роботи ти не помилився. Дочекаємося третього дня, час покаже...

- - Головне, що ти знов вагітна. - мовив Норф.

- Я знала, що ти це скажеш. Може, будемо користуватися презервативами ?

- Ти ж знаєш, я їх не визнаю ! - обурився Норф.

- Ну добре, чорт з тобою. Побачим, який ти батько...

- Я про це мрію. - додав Норф.

- І я про це думала. Майбутнє покаже.

Третього дня Норф знову зібрався в Академію, настрій був наче на розстріл. Не інакше.

Події рушили з місця. Виявилося, що половина з тридцяти ейнштейнів і вундеркіндів зовсім не тямлять себе як особистості, тобто дали собі невірну оцінку в тестах. З цього приводу їх не допустять до подальшої роботи. Але по хитрих фізіях присутніх Норф з'ясував, що це не зовсім так. «Не договорюють щось» - подумав він. Норфу пощастило, його зарахували. І не тільки його, але й усіх шістьох членів його групи. «Дивно» - подумав Норф, - «Джим мені сказав, що через два дні відлітає в Сіетл.»

Серйозний і мовчазний чоловік середніх літ у смокінгу із дерев’яним обличчям сповістив присутніх, що всі ті, що лишилися в складі дослідників, будуть зараховані до особливої групи для подальшого навчання тут в Академії, з видачею стипендії за рахунок уряду, а далі будуть залучені до освоєння космосу. В Норфа відлягло від серця. Він підійшов до старого знайомого професора :

- Скажіть, шановний викладач, а чому не пройшли тести ці п'ятнадцять чоловік, адже по здібностям вони як ми. ?

- Розумієш, молодий чоловіче, вони невірно оцінюють свою особистість, а отже, свої можливості. Їм ще рости як особистостям. Тоді то ми їх і задіємо, не раніше. Вони літають у мріях, розумієш ?

- Розумію, пане викладач. - Норф відійшов. Трохи заспокоєний.

Те, що його товариші виявилися необ’єктивними при оцінці власних знать, дуже прикро, Але чому б просто не сказати їм про це, і не зарахувати. Може, в них нема зайвих місць ? Може, вони такі справи роблять за нашими спинами ? Спантеличений, він радів , що потрапив до п’ятнадцятки кращих везунчиків.

Потім, врешті, Норф дізнався, що п’ятеро з звільнених були вже студентами одного з закритих космоколеджів, в тому числі Джим Коберрі, Жанна і Ральф Морган. Іншим теж якось посміхнулась вдача, але як саме, він не знав. Норф признався Джиму, що все одно залишився б на Землі в будь-якому випадку, так велить йому серце. Іще одна подія, п'ятьох з тих, що звільнили, все ж таки записали до навчання на прохання Норфа і його товаришів. Невідомо звідки, знайшлися і потрібні слова, і потрібна впевненість у своєму.

Після закінчення обговорення тестів людина в чорному провів зарахованих дітей в невідому залу на четвертому поверсі, де вони написали заяви про вступ до Академії, одразу на другий курс. Їх поділили на учбові групи в залежності від нахилів, і сказали прийти завтра, у п’ятницю, вже в якості студентів. Кожному надали постійне місце в гуртожитку. Перепала кімната і Норфу.

Почалося експрес-навчання космічним наукам, недовге, але змістовне. Норф і не знав, що в цій Академії три місяці навчання зараховувалось чомусь за рік. Мабуть, для особливо обдарованих...

Деякі з його нових колег-студентів вже багато чого знали з космічних дисциплін, чим охоче ділилися. Виявилося, їх спеціально залишили тимчасово в групах як кураторів, для підвищення рівня і якості навчання. Навчання космічним дисциплінам велося етапами по три тижні. Далі було два тижні іспитів. «Цікава система» - подумалось Норфу. В Академії викладали основи і навички наступних дисциплін :

Навігація(астрономія плюс навігація), робота машин і механізмів на космічних кораблях,

Особливості роботи двигунів, теорія польотів між зірками, навігація та радіозв’язок у між зірковому просторі, теорія зірок, види космічних кораблів і їх будова, теорія керування польотами, керування колективом та багато іншого.

По закінченні повної сесії, тобто п*яти тижнів, всі студенти роз’їхалися по домівках та старих коледжах, хто до батьків, хто у гості. Хто - в Канаду, як Джим, Жанна і Ральф, хто - в Китай, як Хью Пен, хто в Росію, як Іван Касянович.