Норф і Дора

- Отже, ви всі прийшли, - сказав один з жюрі, огрядний старий з білими вусами, проникливим і колючим поглядом. - Ми тут зібрали усі наші таланти, - далі вів він, - щоб обговорити з вами проблему, яка формулюється так. : Наскільки ми всі готові до спроби летіти до зірок, чи, можливо, такий час іще не настав. Ви всі - розробники ідей, дуже цікавих ідей, як на мою думку, мало того - проектів. Всі вони стосуються однієї тематики. Сподіваюсь, вам не треба нагадувати, що тему сьогоднішньої зустрічі розголошувати не можна, ні при яких умовах, нікому, в інтересах держави. Треба вам теж бути знайомими з державною таємницею...

- Ми маємо при собі дані статистики - почав інший працівник жюрі, трохи молодший, - дещо з наукових інститутів, дещо з космічних секретних досліджень, а також вдалі розробки літальних космічних апаратів, в тому числі і ваші роботи, шановні школярі. Ми знаємо, що від вашої думки, тобто від думки молодого покоління, залежить дуже багато. Тому попрошу усіх присутніх висловлюватись по черзі, саме так, як ви сидите за столом, за рухом годинникової стрілки. Отже, молоді люди, що ви думаєте про можливість польотів у космос, хочу знати вашу думку. Почнемо з першого гостя...

(погляд усіх впав на хлопчика Ральфа Моргана, перед яким стояла табличка «Ральф Морган», а поруч з ним сидів Норф). Його конкурсна робота була написана на тему «Робота аргонових та водневих двигунів в космічному просторі, характеристики і можливості», і займала почесне перше місце.

Очкарик Ральф підвівся і зауважив, що, в принципі, польоти зараз можливі, але при всіх перевагах він турбується за екологію, яка не в найкращому стані, і висловив побоювання, що ж далі ? Чи не розвивати програму поліпшення екології разом з космічною ?..

Йому аплодували, було над чим замислитись. Другим була черга Норфа.

- Я не знаю, чи можна в космічний простір полетіти прямо зараз, але знаю, що можливості для цього існують. - почав він. - Летіти треба, бо люди летять вже й на Місяц3ь, на Венеру, на Марс, на Юпітер і його супутники, на Сатурн...Питання в тому, на чому полетіти, хто полетить ? Цікаві матеріали з будівлі космічних кораблів я бачив і на сайті НАСА (Норф згадав свої поза урокові зайняття в коледжі), і на сайті space.net.ua, який відкрив якийсь житель України, це неважливо. Моя думка - полетіти можна. Немає великого значення, якої конструкції космічний корабель - потрібно, щоб він літав і міг полетіти, щоб у ньму існували всі потрібні можливості для життя. Потрібно, щоб на ньому можна було б полетіти і повернутися. Взагалі то треба організувати конкурс на найкращу модель, адже ви і так його зробили... У мене все.

Норф закінчив. Через хвильку почулися непевні, але дружні аплодисменти. Сивий професор від себе додав :

- Між іншим ми, жюрі конкурсу, маємо на руках десять ваших проектів побудови космічних кораблів, за що вам красненько дякую, і один проект побудови літаючої тарілки, саме цього молодого чоловіка. - він махнув рукою на Норфа. Аплодисментів додалося. - Всі ці проекти ми будемо сьогодні оцінювати і ставити знаки якості, так би мовити. Але продовжимо далі. Третій виступаючий !

Обговорення продовжилося. Третій виступаючий, Джон Васянович, походженням українець, теж розробник, сказав :

- Є що боятися, на мою думку. Людство не готове до цього. Де злагоджені дії світових урядів ? Де злагоджені дії спецслужб ? Де загальна програма розвитку космічної освіти ? Де можливість для кожного члена суспільства отримати путівку в життя ? Невже сферою космосу і досліджень так і залишиться Інтернет ? Тут треба більше, ніж допомога ваша чи як. Тут треба логічне продовження цієї діяльності, з метою використовувати свої ж досягнення. Треба газетний шум, але й треба таємна підготовка. Знаю, що це саме ваша задача, шановні викладачі... Я закінчив.

За ним виступив Джим Коберрі, автор космічних проектів з Сіетлу. Цей розумник привіз аж три проекти, дороблені, з кресленнями і розрахунками, не підкопаєся... Хоча і був з Росії, але чудово володів англійською, навіть Оксфордським акцентом. Він просто представив свої космічні проекти, чим просто завалив усіх. З його слів і висновків виходило, що полетіти дуже легко, і що зробити це можна хоч і завтра, за наявності побудованих корабликів. Йому аплодували стоячи, хвилини три. Норф помітив, що Джим не сказав жодного зайвого слова.. «Дивна якість» - подумалось Норфу.

Четверта учасниця була дівчинка, Жанна Спілберг ,онука Стівена Спілберга, продюсера й режисера. Це тендітне створіння пречудово розбиралося в силових полях полях та геомагнітних силах природнього та штучного походження. Ще вона хватко розбиралася в космічній навігації, і робота її була написана по полям та впливам. «Ох і розумна !» - подумалось Норфу. – «Майже як моя...»;

Далі виступали різні доповідачі, але всі їх доповіді зводилися до того, що летіти легко і потрібно. А ще до того, що летіти поки що не на чому. Був ще доповідач по торсіонним полям у космосі, ще три розробники космічних кораблів, справжніх кораблів, два з них з Росії і України.

Далі дівчинка Мері Каузант цікаво і нудно розповіла про великі й малі небесні зірки, їх походження і взаємодію. Це було майже цікаво Далі ще чотири розробника космічних кораблів, двигунів, і так далі, і тому подібне. Це все продовжувалося до чотирьох годин дня. Після цього учасникам надали смачний ланч від Академії, з конфетками, фруктами, тістечками, колою..

Норф був гордий тим, що потрапив до лав перших піонерів. Він усвідомив те, що вся інформація була таємною, але йому кортіло з кимось познайомитися. На ланчі він зійшовся з Джимом Коберрі, Ральфом Морганом та Жанною Спілберг."Цікаві люди, моєї породи." - подумалось йому.

Після ланчу вони мали розглядати ще два проекти, потім ще два проекти з державного реєстру, потім їх столи роз’єднали, і попросили сісти за оцінку проектів, в групах, з можливістю передачі проектів між групами. Дорослі залишились стояти у кутку, про щось сперечаючись чи радячись.

Майже все цікаве, що колись доводилося відчувати Норфу, він відчув у колі своїх нових товаришів. Це було найцікавіше з досліджень, їм бачене досі. «На жаль, Дори нема тут» - подумалось йому- «А я їй все ж дещо розкажу».

Кожній групі зараз давали по три проекти на розгляд, після розгляду проекти мали передаватися по колу на інший столик. Чи варто з'ясовувати, що за столиком Норфа був Ральф Морган, Джим Коберрі, Жанна Спілберг та інші.

Обговорення йшло так : обговорювались зовнішні дані, аеродинамічність проекту, потужність та принципи роботи двигунів, якість внутрішнього обладнання, характеристики штучного силового поля, розмір та можливості корабля, можливості польоту на далеку відстань, а саме до найближчих зірок, міцність корабля, зручність у користуванні, багато чого...

Після остаточного розглядання та обговорення оцінки учасників залишились майже тими самими. На першому місці проект Джима Коберрі з трьома кораблями.. Можливість їх польоту до зірок та повернення звідти не визивала сумнівів. Вражала їх реальність. «Це великий конструктор» - подумалось Норфу. Між іншим, Норф узнав у Джима, що Джим віднедавна є студентом якогось закритого космоколеджу в Сіетлі.

На другому місці опинився проект Боба Бартона з Кентуккі з непоганими космічними модулями та шат тлами при кораблях, проект, повністю забитий автоматикою, доступною для розгляду, навіть автоматичне наведення ракет на метеорити. Кораблі Бартона могли літати і без пілотів, що викликало подив. На третьому місці був проект Рудольфа Штерна, походженням німця, з двома кораблями пречудової форми та конструкції, просто трохи визивали сумніви можливості його двигунів.

На четвертому місці був проект Норфа Найджелла з тарілками та англійця Рона Донахью лише з одним корабликом, зовні і всередині красивим.

Треба згадати ще зусилля Семюєля Висоцького, напівфранцуза- напівросіянина, яких зробив більше за всіх математичних розрахунків та довів цифрами легкість пересування в космосі.