Тридцятирічна жінка

Тематично історія Жюлі д'Еглемон пов'язана з численними творами автора «Людської комедії», в яких письменник протиставляє природу і суспільство, підкреслюючи, що суспільство базується на придушенні природних пристрастей людини. Ця тема звучить уже в «Фізіології шлюбу» (1829). Є вона провідною і в багатьох оповіданнях та повістях, написаних у 30-і роки. В подальшій творчості Бальзака ця тема набуває яскравого соціального забарвлення. Письменник усе більше включає героїв у систему реальних життєвих стосунків. З надзвичайною майстерністю розкриває він згубний вплив користолюбства на особу та сім'ю, на родинні зв'язки й відносини. Палка пристрасть перетворюється на банальний зв'язок обридлих одне одному коханців («Провінційна муза»), щоб не втратити багатства, дружина відмовляється від чоловіка, якого вважала померлим («Полковник Шабер»), заради грошей інша героїня оголошує свого чоловіка божевільним («Справа про опіку») тощо.

Тема шлюбу є майже в кожному творі Бальзака. З її особливим варіантом зустрічаємось і в «Тридцятирічній жінці». Психологічний план тут виразно домінує над соціальним. В основі сюжету — метання головної героїні твору Жюлі д'Еглемон, шлюб якої виявився невдалим, її чоловік Віктор д'Еглемон — людина пересічна, жадібна до примітивних утіх. Любовна інтрига є провідною в творі. В романтичному коханні до Артура Ормонта, більш прозаїчному — до Шарля де Ванденеса героїня намагається знайти те особисте щастя, якого вона позбавлена в подружньому житті. Але першій же спробі Жюлі змінити свою долю заважає власна малодушність. Її драма — це драма компромісу. Неможливість проявляти свої природні пристрасті поступово спотворює душу героїні, завдає їй страждань, викривлює навіть її материнські почуття.

Активна функція образу Жюлі д'Еглемон обмежується рамками роману «Тридцятирічна жінка». Її ім'я, однак, з'являється і в інших творах Бальзака. Вона намагається скомпрометувати Поля де Манервіля («Шлюбний договір»), прагне одружити свого сина з Урсулою Мірует («Урсула Мірует»). Про Жюлі д'Еглемон згадують як про одну з найелегантніших жінок Парижа («Батько Горіо», «Чиновники»).

2

С. 62. …Наполеон збирався вирушити у фатальний похід… — Мається на увазі похід Наполеона І 1813 р. проти шостої антинаполеонівської коаліції (Росія, Пруссія, Англія, Швеція). Він завершився поразкою Наполеона І.

3

Бесьєр — наполеонівський генерал.

4

Дюрок Жерар Крістоф Мішель, герцог Фульський — французький генерал, великий маршал при Наполеоні І, його постійний супутник у військових походах. Загинув біля Вуршена.

5

С. 63. Лейпцігська битва 1813 р. — вирішальна битва кампанії 1813 р. у війні Росії, Австрії, Пруссії і Швеції проти наполеонівської Франції. Відбулася 16–19 жовтня поблизу Лейпціга. Союзники завдали нищівного удару по військах Наполеона І.

6

С. 65. Площа Каруселі — споруджена в 1806 р. архітектором Ш. Персьє. Прикрашена Тріумфальною аркою. Розташована між Тюїльрі та Лувром.

7

С. 68. Ваграм — село поблизу Відня, біля якого 5–6 червня 1809 р. під час австро-французької війни відбулася вирішальна битва між армією Наполеона І і австрійськими військами. Перемогла армія Наполеона І.

8

С. 69. Жерар Франсуа (1770–1837) — французький художник. Найбільш відома його картина «Битва під Аустерліцем».

9

С. 76. Ам'енський договір — мирний договір 1802 р. між Францією, її союзниками (Іспанія, Голландія) і Англією. Ам'єнський договір був, власне, лише перемир'ям. У 1803 р. Англія знову розпочала військові дії.

10

С. 78. Сульт Нікола, герцог Далматійський (1769–1819) — маршал Франції. Відіграв велику роль у битві під Аустерліцем (2 грудня 1805), під час якої Наполеон І завдав нищівного удару по австрійських і російських військах. Військовий міністр у 1814, 1830, 1832 рр. і прем'єр-міністр під час Липневої монархії.

11

С. 79. Дюкло — Шарль Піно-Дюкло (1704–1772) — другорядний французький історик і письменник-мораліст. Автор книги «Роздуми про звичаї нашого століття».

12

Маршал Рішельє, Луг Франсуа Арман дю Плессі (1696–1788), нащадок кардинала Рішельє. Придворний Людовіка XV, друг Вольтера. З його ім'ям пов'язано чимало любовних пригод.

13

С. 80. Ченці-траппісти — чернечий орден з надзвичайно суворим статутом.

14

С. 82. …цікавився ж Регент хімією — мається на увазі герцог Філіпп Орлеанський, який до 1723 р. був регентом Франції при Людовіку XV.

15

С. 89. …Франція захоплено вітає Бурбонів… — 30 березня 1814 р. війська союзників вступили до Парижа. Наполеон І підписав акт зречення. На французький трон повернулися Бурбони. Королем став Людовік XVIII, брат страченого Людовіка XVI.

16

С. 92. …знаходить вихід у злочині — так учинила Катерина II… — мається на увазі вбивство чоловіка Катерини II царя Петра III.

17

«Сто днів» — так в історії Франції називають другий період панування Наполеона І — від 20 березня 1815 р. до 22 червня 1815 р.

18

«Консерватор» — газета ультрароялістів. Проіснувала лише 2 роки (1818–1820).

19

С. 101. Малібран Марія Фелісите (1808–1836) — славетна французька співачка, іспанка за походженнім.

20

Паста Джудітта (1798–1865) — відома італійська співачка, неодноразово виступала перед паризькою публікою.

21

С. 103. …арію Семіраміди… — арія з опери Россіні «Семіраміда» (1823).

22

С. 116. Матюрен Чарлз Роберт (1782–1824) — англійський письменник-романтик, автор роману «Мельмот-блукач».

23

С. 139. Артеміда Ефеська — дружина Мавсола, правителя Карії (377–353 до н. е.). Після смерті чоловіка Артеміда спорудила Мавсолові пам'ятник — Мавсолей, який вважався одним із семи чудес світу.

24

С. 141. …ця чарівна властивість кохання зникла в 1789 р. — тобто після Французької буржуазної революції 1789 р.

25

С. 142. Сганареля вважали знавцем латини… — Сганарель — герой комедії Мольєра «Лікар мимоволі». Змушений видавати себе за лікаря, Сганарель вживає латинські фрази, що являють собою набір окремих слів і виразів.

26

С. 160. Дім Інвалідів — споруджений у 1671 р. як притулок для воїнів-інвалідів. У церкві Дому Інвалідів було поховано Наполеона І.

27

С. 163. Шарле Нікола Туссен (1792–1845) — французький художник і літограф. Автор картин на батальні теми, які зображували військові походи Наполеона I.

28

С. 165. …не дрібний нотар, як у романі Стерна… — мається на увазі роман англійського письменника Лоренса Стерна (1713–1768) «Життя і погляди Трістрама Шенді, джентльмена».

29

Амгібю-Комік — паризький театр. Спочатку це був театр маріонеток, потім він перетворився на театр комедії, де грали фарси, інтермедії, пантоміми.