Впали мости

- Весело у вас тут.

- Ще й як. Скажи дякую, що я тебе забрала діток пригощати, а не ще за столом святкувати.

- Дякую. Хоча мені у вас сподобалося. - з смішинками в очах сказав він.

- Справді, тоді ти ще не попадав у руки моїх родичів в весняно-осінній період. Може дати тобі шанс?

- А що у вас тоді відбувається?

- Все копається, обрізається і саджається. Захопливо нові відчуття.

- І ти що все це робиш? - в його голосі звучав скептизм.

- А ти думаєш моїй мамі відмовляють? - задала я риторичне запитання. А він опечалився.

На корпоратив на честь 20 ліття компанії, мене вмовили подружки і колеги прийти, свято завіривши, що мого колишнього коханого там не буде. Зрештою я погодилася, я скучала за ними, за роботою, за шалений драйвом, який у мене був. Мій одяг уже був затісний для мене, але в одне темно синє плаття я змогла влісти, правда воно не приховувала мій цікавий стан, а навіть акцентувало на ньому.

Мій подих перехопило коли я побачила Станіслава, я посміхаюсь і відвожу очі в сторону, тільки спокійно, спокійно, як же тільки це ще боляче, ніякого відчаю в очах і приреченості. Думай, про костюм, на ньому як завжди вишуканий, стильний костюм в дрібнесеньку полоску, як же він все таки їх елегантно носить, дорогий видно зараза. І посміхайся, моя хороша посміхайся, ця пісня вже проспівана, це вже все минуле.

-Меланія! Радий тебе бачити. - почула я його густий баритон. Я перевела на нього погляд, дуже сподіваючись, що ніякі сліди розпачу на моєму лиці не відбилися. А мої вилиці у мене просто болять від життєрадісної посмішки.

- Привіт!

- Чув про твоє несподіване заміжжя. Ну, що ж вітаю. Правда мені здавалося тобі інший тип чоловіків подобається. - не втримався він від колючки.

- Життя показало, що той тип нудний, а цей цікавий, своєрідний і несподіваний.

- А чого ж не з тобою, а он з тією брюнеткою. - мимо волі я перевела погляд на Матвія, на нього дійсно висла Аміна, здається. Висока, тонка, гнучка з усіма жіночими принадами довгим темним волоссям , чуттєвими губами, виразними очима. Така і мені б сподобалася.

- Я ж теж зараз з тобою і що? - я перевела погляд на нього заглянувши йому в сіро-зелені очі. - Думаю ми з тобою отримала те, що хотіли. І залишилися задоволені даним розкладом речей. Ти ж щасливий? - запитала я і положила руку собі на живіт, мій жест він помітив, його дещо перекосило, та зціпивши зуби він продовжував мене розглядати.

- І вітаю з ..- він так виразно покосився на мій живіт.

- Дякую. Знаєш кожен день, відчуваю щось нове.

- Не думав, що ти хотіла дитину. - краєм ока, я помітила, як Олексій Олександрович мене помітив і похапцем підхопився з-за столу, зате Матвій продовжувати бути в нірвані з своєї грацією. І прийшла злість на все, на тупака Матвія, на кретина Станіслава.

- Життя змінюється, колись я думала, що хочу тебе, а от бачиш як вийшло, я вагітна від іншого чоловіка, я чекаю дитину і я безсоромно усім задоволена. Чого і тобі бажаю.

- В мене все добре.- холодно відповів він. - А от тобі бажаю краще стежити за своїм чоловіком, а то не встигнеш озирнутися і залишишся сама з дитиною. Хоча може то найкраще, а то було б у тебе їх дві.

- Станіслав змушений в тебе забрати мою невістку. - підійшов до нас Олексій Олександрович і підхопивши мене під ручку відвів в сторону.

- Ти бліда, не здумай мені, на радість усім свідомість втратити.

- Я в порядку. Але дякую, що мене забрали. Це було якось ницо, намагатися вагітну жінку побольніше допекти, а колись же мені подобалася та межа безпринципності по якій він ходив.

- Нічого, то все пройде. Він не мав бути на корпоративні.

- Я знаю, тому і прийшла. Коли спадають усі маски, світові відкривається справжнє обличчя. Знаєте, я вважала, що з вами просто кошмарно жити, а тепер хотіла б, щоб у Матвія була хоч частина вас.

- Ну, Меланія, - збентежено мовив він. - Теж таке скажеш. Нормально зі мною жити. Тільки заспокойся і не психуй.

- Я ж вагітна, ви що забули мені можна. До того ж якби я зараз реагувала, як жінка, то вже певно намагалася б видряпати очі тій блудливій кішці і прибити і закопати свого чоловіка.

- Тобі ж лопатою тоді доведеться працювати…

- Резонне зауваження,- зітхнула я.

- Не звертай уваги, вона давно біля нього треться, а толку ніякого. Якби Матвій був хоч трішки в них зацікавлений, а так пуста трата часу. Я взагалі один час був подумував, а якої ж орієнтації мій син. - тепер уже у мене відвисла щелепа.

- Знаєте, ще одне таке миле зізнання сімейних таємниць і я захочу втекти.

- Ти? Та, яка створює нові попити і ринки? Яка змінює бачення людей і змушує їх сказати - так? Яка змусила розпочати нас виробляти нові товари? Думаю тобі варто повернутися і застосувати свої робочі таланти. Проявити, як ти любиш мене в чомусь переконувати, креатин і наполегливість і продати себе Матвієві.

- Ваші слова змушують запитати, що сьогодні пили?

- Меланія, - строго сказав він, - я терплю твій сарказм тільки тому, що ти маєш дивно влаштовані мізки, які знаходять шляхи вирішення проблеми там де її інші не бачать.

- Вибачте, не втрималася, - пожалкувала я про сказане.

- Так не серджусь. Але подумай про мої слова.

- Знаєте ваша наполегливість починає мене бентежити.

- Знаю, терпіння все таки не входить в мої чесноти. Але ти все ж посміхаєшся, і не виглядаєш блідою моллю.

- Дякую. І чого тільки в мою адресу усі намагаються висказати правду-матку? А якже моя ніжна і ранима жіноча душа?

- Допустимо коли ти «мочиш» конкурентів ти про неї згадуєш?

- Ладно, мені уже справді краще.

- Тоді повертайся до Матвія.

- Ага, тільки щоб до нього дійти в тієї мурлетки треба його відбити.

- Вона обмежена, єдине, що в ній ще радує то це зовнішність, далі егоїстичне, самозакохане жіноче створіння. Олексій Олександрович махнув рукою знайомому, потис мене за лікоть і пішов до нього.

- Навіть не хочу знати, як ви описуєте мене. - пробурмотіла я, розглядаючи це саме обмежене створіння. Я по зрівнянню з нею товста, розпливчаста бочка. А про що я взагалі думаю? Я вагітна. У мене під серцем б’ється дитина і мені подобається відчуття моєї дитини, а все інше…ну, тонкою і гнучкою я і раніше не була. Тому буду просто такою, як я є, а то порівняння з кожною панянкою на світі швиденько доведе до глибокої депресії, завжди знайдеться та, яка буде кращою. Буде красивіша, обдарованіша, з музикальним слухом, з талантом художника, гімнасткою і танцюристкою, успішною бізнес жінкою, моделлю, акторкою і т.д. Давай, збирайся, одну зустріч з колишнім коханим пережили, залишилося ще нічого. І я розправила плечі, начепила посмішку і пішла до Матвія. Матвій мене побачив і її ручку з своїх грудей прибрав, дівчина незадоволено повернулася до мене.

- Привіт! Мене звати Меланія і я дружина чоловіка, якого ти зараз так ніжно тискаєш. - тільки презирлива посмішка зявилася на її губах. А я ж все так доступно пояснила.

- Знаю. Виглядаєш ти не дуже добре.

- Знаю, тому мені потрібно, щоб батько моєї дитини відвіз мене додому. - в тон її відповіла я. - Матвій? - Матвійчик молодець, від панночки відійшов і мене під лікоть взяв і ми з ним вийшли забрали речі і пішли до машини.

- Як провів вечір? - запитала я в машині Матвія.

- Тобі то цікаво? - прохолодно запитав він.

- Ти ж мій чоловік, звісно цікаво.

- Щось я не помітив твого інтересу, коли ти так ніжно воркувала з Станіславом. - я навіть злегка повернулася до нього. Таки помітив, що я розмовляла з Станіславом і волів нічого не робити.

- Чого ж не підійшов і не вияснив все?

- Щось не цікаво було дивитися на вас. - але злий спалах в його очах тонко натякав, що не так він вже й байдужий цей сніжний замет.

- А знаєш ти правий. Дивитися,як ластиться до тебе та киця, було теж якось не радісно. Ладно розберемося по порядку, по-перше, я не шукала зустрічі з Славінським він сам до мене підійшов і привітав з заміжжям, по-друге у мене немає з ним відносин, вони усі закінчилися саме в той момент, коли ти переспав зі мною, по-третє, щось мені таки неприємні усі вертихвістки довкола тебе. Я все сказала, твоя черга. - він крутив руль і сопів, залишив машину біля дому і ми мовчки піднялися в квартиру.