Страница 57 из 79
І, здіймаючи хмару куряви, летючий загін роботів посунув од Яблунівки, віддаляючись, танучи в блакитному серпанку осіннього дня...
— Ти ж гляди, — вголос міркував чудотворець Хома, повертаючись із Мартохою додому. — У кожного своє мистецтво довголіття й омолодження. У нас із тобою макробіотичний дзен і сорокаденне голодування, а в роботів — сльози!
— Як поплакав Мафусаїл — і справді помолодшав на кілька літ, — зітхнула Мартоха.
— Може, й нам треба частіше з горя плакати? Навчитись у роботів молодшати й дужчати від сліз? — і далі міркував грибок маслючок. — Роботи б у нас перехопили макробіотичний дзен чи голодування, бо маємо ж їм віддячити за науку. Добре жити в злагоді: роботи — нам, а ми — роботам.
І старший куди пошлють заспівав оту пісню, яку перейняв у робота Мафусаїла Шестюка:
— [Ln-1 - (Ln + Ln-2 )] k + Ln-1.
Мартоха, ступаючи поряд, мимоволі засунула руку під пахву грибку маслючку, марно шукаючи там кнопку, яку зоряної ночі надибала під пахвою в залицяльника Мафусаїла...
А сам робот Мафусаїл посувався в гурті електронних маніпуляторів до іншого колгоспу і, звичайно, солодко згадував Мартоху та решту яблунівських молодиць, згадував наїдки й хмільні напої, від яких його рятувала хіба що система протипожежних заходів та безвідмовний датчик вогню, і співав тієї пісні, якої навчився в старшого куди пошлють, і його палкий спів підхоплював весь летючий загін роботів, котячи луну по осінніх полях:
Ой на горі вогонь горить, під горою козак лежить,
Порубаний, постреляний, китайкою покриваний.
Накрив очі осокою, а ніженьки китайкою,
А в головах ворон кряче, а в ніженьхах коник плаче...
РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ,
Наша яблунівська Мартоха недарма потерпала, коли не зі своєї волі в чудову зоряну ніч опинилась на руках робота Мафусаїла Шерстюка. Адже літали й літають над колгоспом «Барвінок» не тільки наші штучні космічні супутники, а й чужі. Ото з тих штучних космічних супутників зловорожа буржуазна пропаганда підглядає, чи вже вквасилась закваска в самогонниці Вівді Оберемок, чи завіз на ферму корми фуражир Ілько Дзюнька, чи сходив до вітру довгожитель Гапличок. Найдосконаліша їхня фотоапаратура не дрімала на штучних супутниках і тієї пам’ятної ночі...
Уже наступного ранку найкрупніші газети Америки та Європи у відділах світської хроніки вмістили скандальний знімок. Так, так, пересиченій усякими сенсаціями з походеньок модних секс-бомб і підтоптаних мільярдерів пресі забаглося здивувати своїх читачів сенсацією з Яблунівки — й органи буржуазної пропаганди, либонь, свого домоглись... На скандальному фотознімку чітко видно просторий ґанок української хати, над якою мерехтіли нічні зорі, на ґанку стояв статурний, клепаний із заліза робот, щасливо світячи закоханими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами, а на руках у Мафусаїла в спокусливій позі сиділа Мартоха.
Космічне фотооко, яке важко звинуватити в упередженості чи в смакуванні деякими подробицями туалету яблунівської колгоспниці, зафіксувало Мартоху саме в ту мить, коли її щойно піднесено в повітря: спідниця, задершись, оголила дзеркало колін, біліють ноги точеного родоського мармуру, з розпанаханої блузки магнієвим спалахом горять півкулі грудей, прекрасне й спокусливе обличчя вабить солодкою раною усміхнених уст і злякано чарівних, як у сполоханої сарни, продовгастих очей, — і все це оповито розвихреною, бунтівною, протуберанцевою стихією живого смолянистого Мартошиного волосся!..
Чи варто наголошувати на тому, що порнографічні журнали «Плейбой», де хазяїном Х’ю Хефнер, і «Пентхауз», де хазяїном Боб Ґуччоне, вмістили на глянцевих обкладинках своїх видань один і той самий знімок: нітрохи не нітячись, робот Мафусаїл Шерстюк спокійнісінько віддає Мартоху з рук в руки напівсонному й легковажному грибку маслючку. На цьому знімку обличчя в яблунівської колгоспниці таке, наче їй дуже кортіло поласувати кислицями, пообіцяними роботом Мафусаїлом, та в оцій двозначній ситуації вона мусить удавати, що їй набили оскому кислиці законного Хоми.
«Примхи сексуальної революції у Яблунівці!» — кричав заголовок у «Нью-Йорк таймс», що любить похвалитися своєю респектабельністю й незалежністю. «Гримаси науково-технічного прогресу в колгоспі «Барвінок!» — в ту саму дудку дула «Вашінгтон пост». Римська газета «Мессаджеро» запитувала: «Норма чи потворне збоченство?» І тон статті в цій газеті переконував у тому, що, звісно, потворне збоченство, яке стало нормою. Навіть Калігула, жорстокий і порочний імператор Древнього Риму, що вславився своїм печерним садизмом і звірячою філософією, не звідав тих почуттів, які начебто випало звідати роботу Мафусаїду Шерстюку в компанії з Мартохою й Хомою.
Мільйонами примірників продавались два музикальні диски з рок-операми «Хома-суперзірка» та «Любов утрьох». У чергу по диски ставали ще ввечері, спали на тротуарах, підстеливши ковдри, підкріплювались кавою з термосів. У рок-опері «Любов утрьох» колгоспниця Мартоха зверталась до робота Мафусаїла Шерстюка так, як зверталась прекрасна Суламіф до царя Соломона: «Мій коханий для мене — мов китиця мирри: спочиває між персами в мене! Мій коханий для мене — мов кипрове гроно в ен-гедських садах-виноградах!» Робот Мафусаїл їй відповідав: «Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!» Колгоспниця Мартоха: «Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! А ложе нам — зелень! Бруси наших домів — то кедрини, стелі в нас — кипариси! »
Перелицювавши біблійну «Пісню пісень» на свій лад, автори цього музичного шлягера вкладали слова царя Соломона — немов якоїсь холеричної роздвоєної особистості! — не тільки в уста робота Мафусаїла, а й в уста старшого куди пошлють Хоми. Він голосив за рідною жінкою: «Вернися, вернись, Мартошко! Вернися, вернися — нехай ми на тебе надивимось! Заокруглення стегон твоїх — мов намисто, руками мистецькими виточене! Твоє лоно — немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями! Твоя шия — як башта із кості слонової, твої очі — озерця...»
На екрани вийшов суперкінобойовик, знятий на кошти власника порнографічного журналу «Пентхауз» Боба Ґуччоне, він виклав на цей фільм сімнадцять мільйонів доларів. Сценарій написав знаменитий американський письменник Гор Відал. На роль Хоми запросили Малколма Макдоуелла, що виконував головну роль у «Механічному апельсині». Пітер О’Тул грав робота Мафусаїла Шерстюка, а чарівна Елен Міррен грала роль яблунівської колгоспниці Мартохи.
Електронний маніпулятор Мафусаїл в цьому фільмі зовсім не скидався на свій життєвий прототип. Лютий деспот, він не хотів трудитись на корівнику біля скребкового транспортера пліч-о-пліч зі старшим куди пошлють Хомою, а, відзначаючись фантастичною похітливістю, запрограмованою на заводі електронних маніпуляторів, знай тільки те й чинив, шо по всьому тваринницькому комплексу переслідував доярок і телятниць.
Цинічне чудовисько, робот Мафусаїл у виконанні Малколма Макдоуелла був особливо небезпечний тим, що мимоволі викликав цікавість, а то й захват деякої частини публіки. Мужній з лиця, афористично красномовний і навіть подеколи щирий у своїх найтваринніших почуттях, він хоча й працював спільно зі старшим куди пошлють на скребковому транспортері, все ж підступно домагався взаємності від Мартохи... У фільмі вражала сцена, в якій Малколм Макдоуелл, себто робот Мафусаїл Шерстюк, блимаючи жаскими сірчано-кадмієвими фотоелектричними елементами, на гусеницях-всюдиходах пер за бідолашною Мартохою, що тікала від чудовиська по плантації буряків. Ревнивий Хома на тракторі гнався за знавіснілим механічним маніпулятором, і це була страшна гонитва: робот Мафусаїл ось-ось наздожене Мартоху, а грибок маслючок ось-ось підімне робота трактором!.. Зрештою підім’яв — і вже так товкся гусеницями по жертві, що від неї мали б зостатися самі потрощені деталі. Та, цілий і неушкоджений, робот Мафусаїл Шерстюк проворно вибрався з-під трактора і, розшалілий від сатанинської пристрасті, знову рвонув за Мартохою, чия постать уже ледь-ледь бовваніла між тополями на сільській околиці.