Безумці

Олександр Насібов

Безумці

Нема злочинів, яких не вчинили і не здатні вчинити фашисти. Фашизм живий. Він набирає сили. Він сподівається, що настане час, коли все можна буде почати спочатку.

СВІДОК ШРАЙБЕР:

Групенфюрер СС професор Гебгардт робив операції на черепі російським військовополоненим і потім убивав людей, яких оперував, щоб мати змогу виявити патологічні зміни, деформацію кісток… 

СВІДОК ПАХОЛЛЕГ:

Деякі експерименти викликали у людей такий тиск у голові, що вони божеволіли… у нестямі вони роздирали собі лице і голову нігтями… 

Художник Г. В. Малаков

Від автора

Того пам'ятного вечора Кирило Карцов був удома. Вже давно посутеніло і за вікном ущух вуличний гамір, а він усе сидів біля столу. Радіо донесло передзвін курантів. У Москві була північ. А тут, на Каспії, минула перша година нової доби.

Карцов підвівся, походив по кімнаті, повернувся до столу і підсунув до себе розгорнуту газету. Це був звичайний номер західнонімецького «Курір» — вісім полос дрібного тексту і контрастних фото, надрукованих на тонкому папері, кілька сторінок реклами, потім вкладиш з продовженням якогось роману. Велику статтю в правому нижньому кутку першої полоси було обведено чорною рамкою.

Газета була торішня, але попала до Карцова тільки тепер, та й то зовсім випадково. Вранці він зайшов до мене в редакцію домовитись про наступні спуски під воду: на завтра було призначено занурення в районі затонулого в давнину міста, а Карцов не тільки лікар, а й підводний дослідник.

Підводні плавці працюють парами, охороняючи один одного, як це роблять в бою винищувачі. Під час занурення я — напарник Карцова. От він і завітав до мене, щоб заздалегідь усе уточнити.

Обклавшись газетами, я писав огляд. Тут були видання соціалістичних країн, номери французької «Монд» і лондонських «Таймс» та «Обсервер», бюлетені агентств. Розмовляючи, я рився в підшивках, потім відімкнув шафу і дістав велику паку газет з архіву.

Отут Карцов і побачив «Курір». Він так і вп'явся очима в статтю в правому нижньому кутку першої газетної полоси.

Кирило досконало знає німецьку, та спочатку не сама стаття в траурній рамці схвилювала його. Фотокартка, заверстана в центрі статті, — ось від чого він не міг одвести очей!

— Хто це? — обережно запитав я.

— Абст.

Мене наче пружиною підкинуло. Я схопив підшивку, вдивлявся в заголовок статті з фотокарткою. Неймовірно! Певно, у повсякденній метушні я пропустив цей номер газети.

— Некролог… — прошепотів я, сідаючи на стілець. — Як же так?..

Карцов не відповів. Потім він підвівся, пішов до дверей.

— Візьми її, якщо хочеш, — сказав я.

Він обернувся.

— Візьми газету, — повторив я, — тобі вона потрібніше.

Він повернувся до столу, взяв «Курір», сунув до кишені.

… Того ранку Карцов довго блукав вулицями міста, понад годину провів на Приморському бульварі. Він сидів біля самої води, прихилившись до спинки лави, розслабивши м'язи.

Хоч би який він був стомлений, варто йому опинитися біля моря, і втома відступала. Але зараз він дивився на Каспій і не бачив ні бухти, ні горбатого острова на обрії, ні буксирів і катерів, сила-силенна яких цієї пори снує від причалу до причалу.

День догоряв. Алею перетнули сині тіні. І вітер, що не вщухав з ранку, тепер стих, неначе втомився. Два скутери, здибивши носи, промчали вздовж кам'яного парапету бульвару і зникли в морі. Оглушливе тріщання їхніх моторів повернуло Карцова до дійсності. Підвівшись з лави, він пішов додому.

І ось він у своєму кабінеті. І з німецької газети на нього дивиться Артур Абст.

Ось який некролог з приводу смерті цієї людини надруковано:

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК ЧИ ЗЛОЧИН?

Загибель капітена цур зее[1] Артура Абста.

Ми схиляємо голови перед пам'яттю героя. Ведеться суворе розслідування.

Телеграф приніс скорботну новину. Біля східних берегів Австралії загинув капітен цур зее у відставці доктор Артур Абст — ветеран війни, кавалер багатьох орденів та медалей, визначний учений і турист.

Півроку тому доктор Абст вирушив у тривалу мандрівку. Його тридцятитонний тендер[2] «Зеевольф» переплив Атлантику і деякий час крейсував біля берегів США. Ненадовго затримавшись у Флориді, яхта взяла на борт дружину господаря, що перебувала в липні у Майямі.

Потім «Зеевольф» рушив на південь і переплив Панамський канал. Опинившись у Тихому океані, він узяв курс на Австралію, Гавані, острови Гільберта та Санта Крус — такі етапи цього складного переходу. Поминувши Нові Гебриди, доктор Абст подолав зі сходу на захід Коралове море. Він майже досяг мети: перед бушпритом «Зеевольфа» простягався Великий Бар'єрний риф. Починався приплив, і величезні вали з гуркотом розбивались об коралові стіни цього найбільшого чуда природи.

Тут, біля Великого рифу, відомого своїми неповторними скарбами та барвами океанської флори і фауни, Артур Абст вирішив спуститися кілька разів під воду.

І перший же день став для нього згубним.

Ясного сонячного ранку доктор Абст надів акваланг і пірнув у глибінь. За кілька хвилин після пробного занурення він виринув, і тоді з борту яхти йому подали легкий підводний буксирувальник з укріпленою на ньому кінокамерою. Випробувавши їх, плавець знову пірнув.

Сонце підіймалося все вище. Докторова дружина фрау Бригіта читала на палубі. Єдиний матрос яхти сидів поблизу і дрімав. Був штиль. Тільки легкий зиб колихав море. Здавалося, ніщо не віщувало лиха.

А воно насувалося.

Минуло хвилин десять, потім ще стільки ж. Бригіта Абст почала непокоїтися. Хвилини збігали, і тривога зростала, хоч було відомо, що трибалоновий акваланг Артура Абста дає можливість бути під водою тривалий час.

Минуло три чверті години. Фрау Бригіта кинула книжку й наказала матросові принести їй респіратор, щоб спуститися до доктора.

Матрос, подав їй маску і ласти, допоміг надіти балони.

Та фрау Бригіта не залишила яхти, бо цієї миті доктор Абст сплив. Він ледве тримався на воді і знаками просив допомоги.

Матрос кинувся в море, підтягнув потерпілого до яхти. З борту йому допомагала фрау Бригіта.

Коли Артура Абста підняли на палубу, він був непритомний. Фрау Бригіта побігла до каюти по кофеїн, а матрос почав робити господареві штучне дихання, вважаючи, що доктор отруївся вуглекислотою, яка була в погано відфільтрованому повітрі акваланга.

Принесли шприц. І тут сталося непоправне. Тільки-но голка торкнулася шкіри потерпілого, він судорожно зігнувся, перекотився через низький планшир і зник під водою.

Тривалі пошуки не мали наслідків — у цьому місці, на межі материкової обмілини, коралова стіна рифу стрімко сягає на величезну глибину.

Так загинув ветеран і герой війни, дослідник і спортсмен доктор Артур Абст.

Безодня зберігає таємницю благородного сина нації.

Провадиться суворе розслідування.

Карцов відклав газету. Артур Абст!.. Скільки ж йому було під час війни? Щось близько тридцяти. Тридцять чи трохи більше. Отож, нині було б майже п'ятдесят?.. Так, на фото — чоловік, здоровий, але вже літній. У нього розчесане на проділ блискуче темне волосся, високе чоло, трохи скошене до тім'я. Ніс, підборіддя, овал обличчя — бездоганні. Однак усе псує одвисла, начебто безвольна нижня губа. Навіть на фото видно, яка вона млява й мокра. А в маленьких Абстових зіницях причаїлася холодна, обачлива жорстокість.

Перед Карцовим постає фінал їхнього бою.

1

Капітен цур зее — чин у гітлерівському військово-морському флоті, що відповідає капітанові першого рангу (полковнику).

2

Тендер — тип однощоглового судна з косими вітрилами.