Чорна бузина (CИ)

Ну, так може то постачальник погано спрацював.

Так,у нас як виявилось взагалі усі погано працюють. Дмитро Олексійович не втомлюється про це нагадувати. І натхнення у нього вистачає знайти для кожного щось особливо прискіпливе. Підозрюю диплом МВА він або просто купив, або проспав усі заняття. Я з ним кожен раз наново переживаю розрив шаблонів і повернення в епоху диктатури. Моя психіка може теж вразлива і не готова, щоб її шпилили по почому даремно. Ніколи не піду в наймані працівники, попадеться ось такий самодур і все прощавай власна самооцінка, віра в себе і в прекрасне майбутнє. А як жити далі?

Якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни підхід до неї.

Ярослава наливай. А то я з зміни усього філософського підходу до ситуації тільки і нагадала, що потрібно йти з нецікавого фільму, з нелюбимої роботи і від людей , які тебе не цінять.

Так, може він цінить, он грошей скільки відвалив і це тільки за щастя з тобою працювати.

Не нагадуй. Знаєш, що саме важче, коли ти починаєш з самого початку? Не здатись. Не відступити, коли в тебе ніхто не вірить, то не має значення головне вірити в себе. Бо саме тоді, коли в тебе майже не залишається сил і ти готовий все кинути, все і починає виходити. Я вже й забула, як це було важко. Проблеми є завжди, але на самому початку все гостріше. Тому класно іноді, коли ти досягнув успіху, згадувати як все починалось. А ще при цьому знати, що все буде добре. Ти знаєш, а я не впевнена, що змогла б отак все розпочати спочатку.

Ти б змогла. Заспокойся. Якщо б тобі довелось усе б починати з нуля, впевнена ти б справилась. Ти у нас сповідуєш правильну філософію. Всі хочуть до раю, та ніхто не хоче думати.

Ти ще нагадай, про як гартувалась сталь.

Ні, я й сама не пам’ятаю.

А що в тебе? А то ми вже здається плаваємо разом в морі моїй проблем.

В мене все нудно, по зрівнянню з тобою. Свого шефа самодура я люблю, у нас навпаки переживає він , а я влажу в неприємності.

Шкода твого шефа.

Мені теж його шкода. А як там твоя спроба подружитьсь з Соломатіним?

О, блін завтра обіцяла його на озеро звозити. Це жах. Даремно я видно дружбу затіяла, невпевнена , що переживу її до кінця.

Перестань маячню городити. Візьми себе в руки. Ти доросла, відповідальна жінка, а ведеш себе, як серпанкова панночка. Чи по твоєму він не заслуговує дружби?

Ти мене присоромила. Годі. Я пройнялась. Тому припиняємо пиячити, мені ще завтра, як зірочкою потрібно сяяти.

Люблю, коли ти вся така розсудлива.

Прямо відчуття дежавю, Соломатін знову стояв на вулиці, руки в кармані в дивився кудись в даль.

Доброго ранку! Як настрій? – Я видала свою найкращу посмішку.

Доброго ранку! Нормальний настрій. – Пробубнів він і сів до мене в машину.

Підйом буде складним і пішим. Готові?

Я так розумію, там буде щось неймовірне.

Тільки уявіть, величезні смереки на самій горі, а по середині в кам’яній колисці прозора як сльоза вода. Тиха, спокійна вода в якій видно кожен камінчик на дні. А в озері віддзеркалені височенні смереки і блакитне небо. І кольори в будь-яку погоду просто неймовірні. Кажуть, воно виникло в результаті падіння метеориту і затоплення кратеру джерельною водою. До речі в озері пробували заводити рибу, але щось їй там не затишно, а от людині воду пити можна. Хоча плавати там не можна вода навіть в літку не підіймається вище 11 градусів.

І важкий підйом?

Так. Спочатку довго ідемо. Потім беремо рюкзаки, які лежать в багажнику і далі тільки пішки казковим лісом. Дорога у нас займе 5 кілометрів. – Щастя на його обличчі не було видно.

Та, годі Дмитро Олексійович вас чекає пригода. От станете старезним пенсіонером і будете з ностальгією згадувати, як підіймались дивитись на одне з прекрасніших і диких місць нашої країни. І то дуже добре, що туди складним підйом, на довше залишиться недоторканим шматочок землі. І ви не хвилюйтесь з підйомом ви справитесь, я все ж таки хочу, щоб вам тут сподобалось, а не ви зненавиділи дану землю.

Впевнені в своєму бажанні? – Підозріло покосившись, запитав він.

І жодних планів на ваше вбивство. – Він подавився водою, ковток, якої саме зробив.

Дмитро Олексійович про ваше самогубство я теж не думала. Ви обережніше будь-ласка.

Ганна Василівна у вас сьогодні просто іскрометний гумор.

У мене тиждень був важкий, а так як на людей я кричати не вмію, то от відриваюсь на них своїм поганим почуттям гумору.

Уже не знаю, що гірше.

Гірше може бути, коли я починаю співати. Повністю відсутній музикальний слух.

Ганно Василівно, а ви мене навмисно залякуєте своєю відсутністю талантів.

Ні, список був би значно довшим. Ми приїхали, далі пішки. Готові?

Готовий. – Відповів Соломатін і вже зовсім тихо. – Напевне. – Я дістала з багажника два рюкзаки , один протягнула Соломатіну, той на нього покосився, інший одягнула собі на плечі.

Тоді нас чекає чисте гірське повітря, мальовничі пейзажі карпатського лісу, альпійські сосни та поросле мохом каміння. Краєвид, що відкривається просто захоплює подих. – І Соломатін таки пішов. Сміливий чоловік .

Карпати – досить специфічні гори, з досить пологим рельєфом і доволі поступливими вершинами. Правда відносять до числа гір самих диких в Європі. Немає модернізованих туристичних маршрутів, кемпінгів, інфраструктури. Українські Карпати поєднують у собі бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до ІІ категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

А ми якої складності маршруту пересуваємось? Найпростішим. Ще сніг лежить на вершині. Маршрути для туристів відкривають з травня.    Загалом, гори Карпати утворені м’якими породами, а тому форми рельєфу переважно згладжені. Винятком є лише Мармароський масив, який складається із твердих кристалічних порід. Ось чому його найвищі вершини , Петрос Мармароський, мають круті й стрімкі схили, нерідко оперезані скелястими виступами. Саме тут виявлено поклади мармуру. Часто зустрічаються сліди давнього зледеніння – льодовикові цирки та кари. Саме на їх основі утворилися мальовничі карові : Бребенескул, Марічейка, Несамовите, Верхнє, Апшинець та деякі інші. Популярним серед туристів є , найбільше в українській частині цієї гірської системи. Виникло воно внаслідок обвалу в горах. Часто відвідуваними є водоспади, особливо найвідоміші – , Пробій, Шипіт. Ви, як не втомились?

Ні. Все нормально. – Та він втомився, підйом для новачків був таки складним, сніг ще не посходив і місцями лежав на стежці.

Ми вже майже прийшли, он за тим поворотом у нас буде привал. І обід. Не знаю, як ви, але я чомусь страшенно хочу їсти, як тільки потрапляю в гори. – Я піднялась першою і завмерла в захваті розглядаючи краєвид, що відкривався перед очима. Сонце відбивалось в озері, і ліниво гладило смереки, поволі охоплюючи чорні стовбури дерев, зелений мох на камінні і сірий сніг,який ще лежав кучками. Я повернулась до Соломатіна. Соломатін стояв з широко відкритими очима, піднятими бровами і наморщеним лобом. Я посміхнулась при вигляді такого щирого здивування. Хто уміє дивуватись, той любить життя. Він посмішку мою помітив і тут же обличчя його набуло відчужений вираз.

Тут гарно.

Коли добавити ще їжу, стане ще краще. Робимо привал. Треба знайти більш менш рівне місце. Біля озера не можливо сісти, дуже кам’яниста місцевість. О, тут здається те,що треба. – Я скинула рюкзак і почала влаштовувати привал. Соломатін теж скинув рюкзак і просто сів на повалений стовбур смереки. А я дістала любовно приготовані бутерброди з чаєм і простягнула Соломатіну інший взяла собі. Від смачних ароматів, рот відразу наповнився слиною.

Смачного.

Дякую. Вам також. – Соломатін вгризся в бутерброд, і з насолодою заплющив очі жуючи. Я ще хвилину подивилась на те як він їв і відкусила свій. Смакотище. Говорити ми почали тільки тоді, коли відчуття голоду трохи відпустило .