Страница 23 из 23
А по тому, як тато вів допит то до внуків там може бути дуже далеко.
Дай йому час. І все буде добре.
Пішли повертатись, поки Дімка не вирішив, що я його покинула і втекла через вікно в кухні.
А що може?
Уява знаєш, яка у нього буйна.
Тоді пішли, щастям ризикувати не будемо. – Ми з мамою вийшли, чесне слово Соломатін, здається очей не зводив з кухні. З усіма попрощавшись я провела Дмитра до машини. Соломатін мовчав і тискав мою руку, потім зітхнув і обійняв мене.
І як все пройшло? – Десь біля мого вуха , пошепки запитав він.
Все пройшло чудово. – Розсміялась я. – І взагалі зовсім тебе відпускати не хочу. – Подумавши додала я. – Тому, або ти переїдеш до мене, або я переїду до тебе. – Він завмер, я вже подумала, що погарячкувала з пропозицією.
А ти переїдеш?
Куди скажеш. – Тепер уже він відсунув мене від себе і пильно заглянув мені в очі.
І навіть вийдеш за мене заміж?
Так, вийду.
Тоді ми одружимось, так швидко як це можна зробити.