Чорна бузина (CИ)

Я покажу вам готель. – І я пішла слідом за ним.

Ось наш ресторан. – Білі скатертини столики стільці з високими спинками. – На першому поверсі у нас буде спортзал з басейном, там відділений відділ для краси та здоров’я. І він знову на мене якось покосився.

Тепер давайте підіймемось в номера. Стандартний одномісний номер. По ліву сторону була величезна ванна , з чорним плиткою, з грамотно розташованим світлом, з великою ванною, великим дзеркалом, добротною сантехнікою, далі власне була сама кімната з величезним ліжком, плазмовим телевізором, з виходом на балкон.

Давайте я двомісні покажу. - І ми перейшли в інше крило. Номер був просторий про праву сторону санвузол , потім одна кімната за нею інша в кімнатах було все , що необхідно для життя і нічого зайвого. Я стояла і розглядала їх. Чорт, мені подобалась архітектура і дизайн. Дмитро Олексійович зробив повну екскурсію для мене, він усе показував і скромно описував. Потім провів мене до кабінету , де на столі стояли чашки і кавовий чайник з цукорницею і молоком.

Пригощайтесь будь-ласка. – Я розлила каву в чашки і помішала в своїй цукор.

Що скажете?

Скажу, що архітектор ненормальний , нормальні люди таких проектів не роблять. – Я звичайно помітила як витягнулось лице в Дмитра Олексійовича. – Він просто геніальний.

І?

І я два дні шукала варіанти, як мені вас позбутися. У вашого щойно збудованого готелю не дуже добра репутація. Ваші люди перекрили джерело з якого місцеві все життя брали воду. Ви ще сюди навіть зайти не встигли, а вас уже ненавидять. Вхід був настільки невдалим, що й готельєри налаштовані проти вас. – Він сидів міцно стиснувши зуби і кулаки , а я продовжувала робити рознос.

Готель просто чудовий, місце його розташування фантастичне. Зважаючи на вашу пропозицію від якої мені вкрай важко відмовитись я хочу заключити з вами угоду. Я займусь розвитком готелю і на посаді керуючого я пробуду до тих пір поки готель не почне приносити доходу , звісно якщо ви за власним бажанням не захочете попрощатись раніше. Обговоримо умови на яких я буду працювати, пропишемо права та обов’язки і термін протягом якого я буду працювати. По закінченні цієї угоди, я хочу, щоб ви мені продали назад частку моєї компанії. – Я говорила дивлячись йому в вічі, я бачила як він з полегшенням видихнув, вираз обличчя був напруженим весь цей час, що я пробула в готелі, а тепер поволі зморшка на лобі розгладилась і коли він на мене подивився зник навіть колючий погляд, хоча більш приємною людиною від того він не став. Я мимо волі скривилась і він це помітив, знову враз підібравшись.

Так, домовились.

Мені потрібно три дні для того, щоб я сформувала і підготувала своє бачення роботи. Потім ми зустрічаємось вносимо корективи і працюємо.

Тоді за сім днів ми зустрінемось з вами тут. Так?

Так. І від вас в свою чергу я хочу почути, бачення діяльності готелю, і плани розвитку з вказівкою орієнтовного бюджету. – Його погляд був нахальний до неможливості і він виводив мене з рівноваги. Він дратував. Всього у нього було занадто . Занадто впевненості, наполегливості, працездатності, безапеляційності , зневажливості до інших. І я на нього погодилась працювати? І за скільки часу ця «мила» людина зітре мене на порох, якщо я не зроблю того, що він хоче? Я скривилась ще раз і він тут же це вловив в його погляді з’явилось немов би розуміння моїх почуттів.

І ще на вас розгляд я подам деякі помітки з приводу що можна вдосконалити і спростити.

Обов’язково. – Тепер він не посміхався, він був серйозний.

Як ви напевне знаєте, частину клієнтів я отримує завдяки турагенствам. Власне у нашому селі існує ціла програма по розвитку туризму. Програма непогана, та тільки брак коштів стоїть на заваді її втілення в життя. За певного вдосконалення інфраструктури, дбайливого ставлення до дарів природи і рукотворних витворів можна привабити значно більше туристів.

Я був на одній з ваших екскурсій. – Неохоче зізнався він. – І це була одна з причин, чому я б хотів , що б ми працювали разом.

Тобто екскурсія вам сподобалась?

Вона була несподівана і цікава. – Скупо відповів він.

Серед моєї команди багато тих, хто просто закоханий у цю землю, природу, архітектуру, історію. Ми просто даємо те , що хочуть люди найбільше.

Так, схоже на те.

Якщо ми все обговорили, тоді до наступної зустрічі. – Я піднялась.

Ганна Василівна?

Так, Дмитро Олексійовичу.

То тут водиться чупакабра?

З наукової точки зору існування даної істоти не доведено. Та скільки ми б не мали відповідей, завжди буде на одне питання більше.

Чому ви почали займатись готельним бізнесом? Звідки у вас виникла ідея?

Я народилась у невеликому селі, де найбільшою розвагою були книги. Історія, архітектура світу, ландшафтний дизайн і що саме цікаве ландшафтний дизайн і що саме цікаве географія, краса світу, велич природи і неймовірні рукотворні витвори. Життя потребує куражу. Кураж для нього, як хороші дріжджі, тоді воно бродить, піниться, міцніє і набирає смаку.

Нестандартне мислення. – Якось задумливо сказав він.

Хочете відмовитись від угоди? - В моїх очах уся надія світу.

Ні. Метою латерального мислення є генерація ідей,а це рушійна сила перетворень і прогресу в усіх сферах людської діяльності.

Гаразд. Тоді до зустрічі.

А ти знаєш, які чутки ходять про твого Соломатіна?

Ярославо, уявлення не маю і не знаю де ти їх береш.

А ти спробуй почитати щось в рожевій обгортці, замість Форбс, все про бухгалтерський облік і що ти там такого ще нудного читаєш.

Ще скажи, навіщо це мені потрібно?

Дізнаєшся щось про те ,як це бути жінкою.

Я чудово ідентифікую свою стать.

Дай згадаю, коли у тебе було останній раз побачення? – Єхидно запитала Ярослава.

Для цього для початку потрібно, щоб було бажання на нього сходити, потім , щоб було з ким.

У тебе в готелі є багато чоловіків.

Ярослава, зупинись і не чіпай заради усього доброго моїх постояльців.

Не чіпаю. Ну, так от ти знаєш, що у твого Соломатіна була дружина і там трапилась якась загадкова історія. Кажуть вона хотіла від нього піти, але він не дав їй розлучення. А потім убив, це сталось після того як він попав в аварію.

Ну, й уява.

Це не все. Соломатін майже рік не працював і у нього виникли проблеми в бізнесі, його партнера кинули його. – Скривилась Ярослава від даного визначення.

І ще він пив, кажуть і після трагедії став не зовсім нормальним.

І про це пишуть в твоїх журналах?

Я сама про це пишу.

Так, я ще навіть пам’ятаю,як ти про це тільки ще мріяла.

Ага, мрія і реальність, як вияснилось дещо відрізняються одна від одної. Реальність без рожевих соплів, досить жорстока, неприглядна річ. От і в твого Соломатіна все було,як в казці, він був на підйомі, справи вдавались, гроші просто текли річкою, все виходило легко і невимушено. Він був удачливим, багатим, одруженим на вродливій кралі, з тих яких знаєш на публіці показують довгонога, з волоссям до попи, вона дійсно була красунею. О, я тобі її зараз покажу. – Ярослава потикала по планшеті і з’явилось фото сяючо-щасливого Дмитра Олексійовича і казкової вроди білявки з злегка незадоволеним виразом обличчя. Потім ще одне фото він явно тягнувся до неї, а вона здається відсторонювалась від нього. Зате Дмитра Олексійовича дійсно важко було впізнати та людина, яку я бачила тепер і та , що на фотографії просто різні люди. Погляд, найбільше мене вразив його погляд – живий, гарячий, пристрасний. – Я повела плечима.

Бачу і тебе пройняло. – Хмикнула поряд Ярослава.

Так. Він виглядає щасливим. – Пробурмотіла я.

А тепер уяви як життя може опустити, по слухам від нього відвернулись його колишні друзі, проблеми в бізнесі, кажуть, що теща звинувачує його в її вбивстві. За якусь мить усе змінилось.

Не знаю, що кажуть, але хватка у нього бульдога і судячи з готельного комплексу не можу сказати, що у нього проблеми з грошима.