Страница 58 из 58
— Саме так. — Біт побачила, як його очі засяяли і одразу ж знову потьмарилися.
У машині дівчина спитала:
— А як почуває себе твій батько, Барн?
— Я весь час думаю про нього. Він мріяв побачити мене начальником відділення. Це була небезпечна мрія — Барн провів рукою по очах і додав — Сподіваюся, він почуває себе добре, принаймні краще, ніж у день вибуху. Він вилетів на спеціальній машині з борту «Ізабелли» в Гонолулу. В нього нервове потрясіння. Ми боялися, що буде гірше.
Друзі поїхали на квартиру Джеймса Стефсона. Старий професор і Берд Магон зустріли їх в під'їзді будинку. І. Ф. Стефсон і Метіус чекали гостей в кабінеті.
Прибульців сердечно привітали. І. Ф. Стефсон обняв Барна, поплескав його по плечу і по-батьківськи сказав:
— Сину мій.
Кілька хвилин усі постояли мовчки, вшановуючи пам'ять Хріса Брауна.
— Я хочу запропонувати, — сказав І. Ф. Стефсон Метіусу, — назвати новий реактор, перший реактор в Мехіко-Занді, який даватиме ядерну енергію лише для мирних потреб, ім'ям Хріса Брауна. Ви з цим згодні?
Мерлан Метіус нахилив голову і відповів:
— Він надто рано пішов від нас, І. Ф., щоб з його ім'ям можна було пов'язати науковий подвиг. І все ж його прізвище займе належне місце серед імен героїв атомної ери.
Потім Барн і Стіпс розповіли про останні години свого перебування на острові.
В уяві присутніх знову ожили всі події.
— Цю спробу обдурити людство, хоч вона й провалилася завдяки самовідданості Хріса Брауна, так не можна подарувати, — сказав Джеймс Стефсон. — Ми подамо до верховного федерального суду скаргу на комісію з атомної енергії і вимагатимемо, щоб суд ухвалив рішення припинити ядерні випробування.
Барн Кальман хитнув головою, наче був не згоден з таким рішенням.
— А ви дотримуєтеся іншої думки, друже? — запитав Джеймс Стефсон, помітивши цей жест.
— Так, — відповів Барн. Ця коротка відповідь прозвучала майже неввічливо. — Я вам вдячний, містер Стефсон, — звернувся Барн до батька Біт, — що ви виявляєте мені таке довір'я і даєте можливість заступити мого батька, хоч мені було б нелегко своєю роботою виправити наукові і політичні помилки батька. Але в мене інша мета, і я не боюся, що не зможу виправдати вашого довір'я. Ви і професор Метіус поставили перед собою високе наукове завдання. Ви хочете відкрити нову ядерну енергію, яка служитиме тільки миру. Дуже добре і те, — звернувся Барн до Джеймса Стефсона, — що ви хочете подати скаргу до федерального суду. Треба спробувати всі шляхи і засоби. Скарга до суду буде протестом, про який знатиме весь світ. Але чи пощастить вам досягти, більшого, професоре, чогось реального?
— Я теж боюся, що ми не доб'ємося значного успіху, — погодився з ним Берд Магон. — Але ми повинні використати ці й інші засоби, щоб проторувати шлях, яким дійдемо до мети. Треба підняти людей у Сполучених Штатах.
— А ви що думаєте робити? — спитав І. Ф. Стефсон.
— Невже ви хочете відмовитися од дослідної роботи, Кальман? — не стримався від докору професор Метіус. — Адже наукова робота…
— Наукова робота! — перервав його Барн. — Я знаю, професоре, що, крім дослідної роботи, для вас більше нічого не існує. Ви і професор Стефсон сподіваєтеся, що новий реактор, який буде названо ім'ям Хріса Брауна, служитиме миру. Боюся, що до цього ще далеко. Надто багато довелося мені бачити, що робиться за лаштунками.
Барн підвівся з крісла і нервово заходив по кімнаті. Потім зупинився біля заваленого книгами й рукописами письмового стола.
— На острові, перед вибухом контрольної бомби, я сказав Джону: поки не буде припинено ці прокляті випробування, я не переступлю порога лабораторії. В мене було досить часу обміркувати рішення. Я працюватиму разом з Бердом Магоном. Наукові дослідження в Мехіко-Занді та й в інших місцях тим скоріше досягнуть тієї мети, про яку думаєте ви і всі ми, чим більше людей боротимуться проти атомної зброї, виступатимуть за мир і мирне співробітництво.
Барн замовк і замислився. Інші теж мовчали. Крізь відчинене вікно долинав вуличний гомін.
— Ми мусимо застерегти людей, — знову заговорив Барн, — розповісти американцям про жахливі наслідки, які чекають на них, вказати їм інший шлях. На перший погляд, влада Еверета могутня і непорушна, насправді вона вже хитається. Але звалити велетня, навіть тоді, коли він не твердо стоїть, нелегко. Ми це зробимо, Берд, нам допоможуть багато людей, які підтримають справжню науку і не потерплять, щоб її досягнення використовувалися для злочинів.
Барн відійшов од стола і став біля Берда. Біт Стефсон глянула на нього і поклала свою руку йому на лікоть. Стефсони мовчали. Метіус міцно стулив губи і кілька разів схвально кивнув головою.