Страница 55 из 67
2
«Центральному розвідувальному управлінню США.
Цілком таємно.
Тому, кого це стосується.
У заяві, про яку йшлося раніше і поява якої відіграє позитивну роль на Заході, має бути наведено неспростовні дані про нарощування російської ракетно-ядерної могутності.
Отже, слід було б роздати журналістам виписки із справжніх документів Рад, позначених грифом найвищої державної секретності.
Особливу увагу доцільно приділити тому, якими методами росіяни камуфлюють свою агресивну спрямованість. Це неминуче скомпрометує добре організовані ініціативи «за мир і ядерне роззброєння», оплачені резидентурами КДБ.
Переконаний, що Палац націй найбільше шокує інформація про цілком секретне безупинне розгортання росіянами своїх ракетно-ядерних сил, щоб завдати першого удару по Західній Європі.
Бажано було б навести факти про те, що всі зусилля Рад спрямовано на організацію впливу на Бонн, Париж і Лондон у головному напрямі: «проблеми війни і миру насамперед стосуються саме нашого континенту». Сенс такого тиску росіян очевидний: на випадок заморожування діалогу з Вашінгтоном Москва зберігає абсолютно надійних економічних партнерів.
На відміну від нас європейці емоційніші, саме тому заява патріота ідеалів демократії, який, можливо, опиниться на Заході, має бути досить яскравою, такою, що б'є на почуття.
Вважаю, що відділ психологічних акцій прислухається до моїх рекомендацій при розробці проекту такої заяви.
Хочу підкреслити: серед нашої делегації намічається — дедалі виразніше й чіткіше — тенденцій до зближення з росіянами з цілого ряду позицій, які набагато вигідніші Москві, ніж нам.
Щодо моєї відставки, то, надіславши попередню телеграму, я не розглядаю питання в такій площині. До того ж, підкреслюю ще раз, я не вмію легко міняти принципів, тим паче тих, які служать справі демократії, свободи й миру. Звичайно, коли з якихось причин на нинішньому посту я зайвий, питання про мою відставку у Вашій компетенції. Саме тому не можу не повторити, що міняти позиції не маю наміру, бо не навчений поступатися життєвими принципами.
Макгоні».
3
ЗДРО зітхнув; нічого не вдієш, дурень; але доводиться зважати через їхню кількісну перевагу. Дитині ясно, Що росіянам конче потрібне позитивне завершення переговорів, вони повинні вивільнити ресурси для розвитку й модернізації мирних галузей промисловості, їхні пропозиції мають цілком серйозний характер, вони справді шукають виходу із становища, яке склалося в світі і яке, на жаль», загрожує ядерною катастрофою. Але ж є на землі люди, — боже, скільки їх! — які з юних літ упруться в щось лобом, і подолати їхню впертість неможливо; Макгоні й належить до таких лобів; а втім, саме така індивідуальність і потрібна зараз у Женеві; своєрідна форма «акції стримування», нічого не вдієш, усі ми жертви збігу обставин…
ЗДРО надіслав телеграму Макгоні у відділ психологічної боротьби, нехай працюють над текстом заяви для «Н-52», а сам викликав керівника групи «активна дія-Ш» Ніка Девієса та Роберта Шварца-практика.
— Вам треба буде полетіти у Західний Берлін, друзі, — сказав ЗДРО, запросивши своїх найдосвідченіших співробітників до невеличкого столу, де вже стояли три чашки кави й маленька вазочка з сухим печивом. — Завдання надзвичайно відповідальне. Мова йде про життя і смерть борця за демократію і прогрес. Росіянина, який вирішив обрати свободу… З міркувань оперативного характеру підготовчу роботу доручили представникові військової розвідки, Уолтерові-молодшому. Загалом, мабуть, правильно… Навіщо ображати колег з Пентагону? Однак давайте говорити відверто, між нами не може бути таємниць, братство у спільній справі: Уолтер-молодший щасливець, ви знаєте, з якої він сім'ї, йому не доводилося пробивати собі кар'єру так, як це випало на долю кожного з вас… Його родичі сидять у спостережних радах «Авіа Корпорейшн», мультимільйонери, сучі діти… На що здатний цей білоручка, не знаю. Так що вам самим треба виявляти максимум обережності у справі… А вона, повторюю, абсолютно ювелірна… Зараз я запрошу автора проекту, він викладе вам план по пунктах… Тільки умовимося про одну невеличку гру. нехай Пік, — сподіваюся, він пробачить мені, — будучи, як завжди, керівником операції, грає роль помічника, а Шварц одержить титул старшого. Так задумали в секторі опрацювання проекту, нехай, поділите честолюбство, коли вивезете потрібну нам людину. Я не кажу, що її життя у ваших руках, це, мабуть, ви й так зрозуміли… Я не кажу, яка вона цінна для нас тут, на волі, — ви досить досвідчені люди… Є якісь запитання перед тим, як розпочнемо йти по деталях?
4
А вже після цього ЗДРО подзвонив Семові Піму:
— Доведеться зустрітися.
— Я згоден, — відповів той; адреси не називали, домовились заздалегідь.
5
— Ви хотіли, щоб усю справу було вирішено одним махом, — сказав ЗДРО, ввімкнувши приймач. — Я запустив вашу ідею в роботу… Але не можу не розповісти про те, якою вона буде.
— Справа ця дуже рискована, мабуть, не обійдеться без аксесуарів кругової поруки, — посміхнувся Пім. — Гадаєте, якщо станеться біда, я відсахнуся од вас?
— У мене є для цього підстави. Вся моя служба працює на проект «Ліберті», — у нас є цікава ідея: вивезти на Захід агента, який потрапив у біду. Але я не думаю, що вас влаштують його свідчення в конгресі: наші зубри, які стоять за діалог з Кремлем, витягнуть з нього правду. Навіть якщо наш агент говоритиме ті репліки із сценарію, який ми йому підготуємо, особливого довір'я він не викличе… Але все-таки заради того, щоб урятувати його, я посилаю в Європу бригаду…
— Навіщо? — Пім здивувався. — Тим паче, коли його тут розіб'ють і він скомпрометує вас і мене?
— Я посилаю бригаду для того, щоб професіонали управління, — скрипуче відповів ЗДРО, — знали, як ми цінимо своїх агентів і боремося за них… Але його не вивезуть на Захід… Його нейтралізують на місці.
— Уб'ють, чи що? — посміхнувся Пім. — Ви називайте речі своїми іменами, не терплю цих конспіраторських викрутасів…
ЗДРО повторив:
— Його нейтралізують. Але якщо хоч один з тих, хто це робитиме, провалиться, — слід приведе до мене, і я буду змушений піти з ЦРУ.
— Шкода, — сказав Пім. — Ви природжений стратег розвідки.
— І все-таки.
— Вас цікавить ваша подальша доля? Відповідайте, старина, відповідайте, я звик до конкретики.
ЗДРО мовчав, дивився на перенісся Сема Піма й не говорив ні слова.
— Гаразд, — сказав нарешті Сем Пім, — не лякайте, я вже ляканий. Працюйте спокійно, нехай тільки той, хто може мені завадити, не заважає. Поїдете в Майамі, там в фірма, яка давно жде хорошого директора. Згодні?
ЗДРО підвівся, мовчки кивнув Піму і, не зронивши й слова, вийшов.
6
— Ось що, — після довгого, тяжкого роздуму сказав Сергієнко, — негайно дзвоніть, Віталію Всеволодовичу, в Женеву вашому другові… І запросіть його, — звичайно, разом з Кузані, без американця не вийде сенсації бажаного рівня, свій усе-таки є свій, у Західний Берлін… Останній акт гри треба розглядати з обох боків кордону, можливі будь-які варіанти. Нехай Степанов виїде до вас із Західного Берліна на півгодини. Введіть його в курс» справи, в загальних рисах, звичайно…
Славін спохмурнів:
— Степанов мій друг. Я не вмію вірити наполовину, товаришу генерал.