Страница 32 из 116
Генрі простягнув руку по записку, котру Вікторія віддала йому в обмін на «Духмяну махорочну». У записці було тільки чотири слова: «Завтра вранці. 2 година».
Генрі вхопив в обійми Вікторію і розцілував. Вона розсмішися від задоволення, очі засяяли.
— От чорт. Є ж дівчата, котрим дістається суцільне щастя. Явісно, є такі дівчата. Але якщо ви візьмете до уваги, що Вік-
2 ірії дістався чоловік, троє дітей і гарний будинок на Кленовій мул иці в найкращому районі Омахи, а Шеннон Коттері не пере- ж нла того року... кому, як ви вважаєте, дісталося щастя?
••>/ маю трохи грошей & знаю, як добути ще», — писав Генрі, і гак воно й було. Всього лише через кілька годин після того,
1.
як він розцілував життєрадісну Вікторію (котра повернулася до Шеннон із відповіддю: «Він сказав, що чекатиме при по внім параді»), юнак у натягнутому низько на очі кашкеті та і і зав’язаними банданою ротом і носом пограбував «Перший на ціональний банк» Омахи. Цього разу грабіжник здобув 800 до ларів, що було гарним уловом. Але тутешній охоронець буй молодшим і більш завзятим щодо власних обов’язків, що гар ним аж ніяк не було. Злодію довелося вистрелити йому в стег но, аби розчистити собі дорогу до втечі і, хоч Чарлз Ґрайнер вижив, причепилася якась інфекція (тут я йому співчуваю) і ногу він втратив. Коли я познайомився з ним у будинку йо го батьків навесні 1925 року, Ґрайнер міркував філософськи.
«Я щасливий, що взагалі залишився живим, — сказав він. — Коли мені врешті почали накладати джгут, я лежав у калюжі крові, мабуть, не менш як дюйм завглибшки. Либонь, знадобилася ціла коробка «Дрефта»', щоби змити всю ту брудоту.
Коли я почав вибачатися за свого сина, він відмахнувся.
— Не треба було мені до нього чіплятися. Кашкет був натягнутий низько, бандана пов’язана високо, але ж очі його я добре бачив. Я мусив би второпати, що його не зупинити ніяк, хіба що застрелити, а в мене не було жодного шансу встигнути дістати зброю. Все ясно читалося в його очах, розумієте? Але ж я сам був юний тоді. Тепер я постаршав. На стільки постаршав, на скільки ніколи не стати старшим вашому синові. Я співчуваю вам через вашу втрату.
Після цього діла Генрі мав більш ніж достатньо грошей, щоб купити собі машину — гарного легковика, — але він був розумніший. (Пишучи це, я знову відчуваю ту саму гордість: негідну, проте невідхильну.) Хлопчак, котрий мав вигляд такого, що лише кілька тижнів тому почав голитися, і раптом розмахує пачкою готівки, достатньої на придбання майже но-
«Dreft» — перший синтетичний мийний засіб компанії «Procter & Gamble».
ного «Олдса»'? Це, безперечно, викликало б увагу до нього по- ліціянтів.
Отже, замість того щоб купувати собі машину, він її вкрав. І звісно ж, не якийсь там спортивний легковик; він задовольнився доладним, непримітним «Фордом-купе». Саме в цьому .нітомобілі він чекав позаду Святої Евсебії, і саме до нього сіла ІІІеннон — після того, як потай вийшла зі своєї кімнати, прокралася вниз сходами з валізкою в руці і протиснулася крізь вікно сусідньої з кухнею мийні. Часу в них вистачило тільки на і ідин поцілунок — Арлетт цього не розповідала, я поки ще маю власну уяву, — і відразу ж Генрі спрямував «Форд» на захід. Ще до настання світанку вони вже мчали по шосе Омаха — Лінкольн. Вони мусили проїжджати неподалік від його рідного дому (і її) близько третьої дня. Вони мусили подивитися утім напрямку, але я сумніваюся, щоб Генрі пригальмував; йому не випадало зупинятися на ніч в місцевості, де його могли впізнати.
Почалося їхнє життя втікачів.
Арлетт нашептала мені про це життя більше, ніж я бажав би знати, але в мене не вистачає мужності викласти тут щось більше за кілька окремих фактів. Якщо ви бажаєте взнати більше, напишіть до Публічної бібліотеки Омахи. За якусь невеличку плату вони надішлють вам зроблені на гектографі копії статей, що мають стосунок до «Закоханих бандитів», як їх тоді прозвали (і як вони самі себе називали). Вам, можливо, навіть вдасться розшукати статті у вашій місцевій пресі, якщо ви живете не в Омасі; завершення їхньої історії виявилося таким трагічно зворушливим, що забезпечило увагу загальнонаціональної преси.
Красунчик Генк і Ніжна Шеннон, називали їх у «Ворлд- Гсралд». На фотографіях вони виглядають неймовірно юними. (Та, звісно, вони такими й були.) Я не хотів дивитися на ті
Нова модель «Oldsmobile 46Т Touring» (випуску 1921 року) коштувала 950$; випускалася компанією «Oldsmobile», що була заснована 1897 року механіком Ренсомом Олдсом і припинила існування 2004-го.
L
фотографії, але мусив. Існує більш ніж один спосіб бути вкушеним пацюками, хіба ні?
У вкраденої машини лопнуло колесо серед Піщаних пагорбів' Небраски. Крли Генрі монтував запасне колесо, звідкись надійшло двоє чолов’яг. Один із них висмикнув з петельки в себе під плащем дробовик — клепач, як називали його в часи Дикого Заходу, — і наставив на закоханих утікачів. Генрі не мав ніякої можливості дістати свій пістолет; той лежав у кишені плаща, і якби він туди поліз рукою, його б майже напевне застрелили. Отак було пограбовано грабіжника. Тримаючись за руки, Генрі з Шеннон дійшли під холодним осіннім небом до найближчої ферми, а коли фермер відчинив їм двері, щоб спитати, чим він може допомогти, Генрі приставив йому до грудей дуло пістолета і сказав, що йому потрібна машина і вся готівка того чоловіка.
Та дівчина, що з ним була, розповідав фермер репортеру, стояла на ґанку, дивлячись удалечінь. Фермер сказав, що йому здалося, ніби вона плаче. Він сказав, що йому її було жаль, бо вона була зовсім мацюпуня, от лише вагітна, як та старенька жінка, що жила була в черевику26, а мандри з юним відчайдухом доведуть її до сумного кінця.
Чи намагалася вона його зупинити? — запитав репортер. Намагалася вмовити того не робити?
Ні, відповів фермер. Просто стояла спиною, так, немов вважала, якщо вона цього не бачить, значить, цього й не відбувається. Стару таратайку «Рео»27того фермера знайшли покинутою неподалік паровозного депо в Мак-Куку28 з запискою на сидінні.
.1
«Повертаємо вам вашу машину, гроші, котрі ми в вас забрали, надішлемо при першій можливості. Ми їх узяли у вас тільки тому, що перебували в скруті. Щиро ваші, Закохані бандити».
Хто з них вигадав цю назву? Шеннон, можливо; записка була написана її рукою. Вони використали її тільки тому, що не хотіли відкривати свої справжні імена, але саме з таких випадковостей народжуються легенди.
Через день, а може, два, трапилося пограбування крихітного «Фронтир-Банку» в Арапахо29, в Колорадо. Злодій — у низько насунутому на очі кашкеті й високо пов’язаній бандані — був один. Дісталося йому менше сотні доларів, утік він на «Гапмобілі»30, котрий був украдений і оголошений у розшук в Мак-Куку. Наступного дня в «Першому Банку» Шаєн-Веллс (котрий був єдиним банком у Шаєн-Веллс31), разом із юнаком була також молода жінка. Лице собі вона теж замаскувала хустиною, проте її вагітний стан приховати було неможливо. Вони здобули $400 і погнали з міста на шаленій швидкості, прямуючи на захід. На шосе, що вело на Денвер, було встановлено дорожній блок, але Генрі схитрував і йому пощастило. Невдовзі по тому, як виїхали з Шаєн-Веллс, вони повернули на південь, де й почали пробиватися крізь плетиво польових шляхів та коров’ячих стежин.
Через тиждень молода пара, що називала себе Гаррі й Сюзен Фрімен, сіла у Колорадо-Спрингс32 на потяг до Сан-Франциско. Чому вони раптом зійшли у Гранд-Джанкшен33, я не знаю, а Ар- летт мені не сказала — помітили щось, що змусило їх ушитися, я гадаю. Я знаю лише, що вони й там пограбували банк, і ще один, в Огдені34, в Юті. Либонь, у такий спосіб вони накопичу вали гроші для свого нового життя. Ну, а ще в Огдені якийсь чоловік намагався заступити дорогу Генрі, коли той виходим з банку, і Генрі вистрелив йому в груди. Попри це, той чоловік все одно зчепився з Генрі, і Шеннон штовхнула його, він покотився вниз по величезних гранітних сходах. Вони втекли. Той чоловік, котрого підстрелив Генрі, помер у шпиталі за два дні. «Закохані бандити» перетворилися на вбивць. У Юті визнані судом винними у вбивстві отримували мотузку.