Пісні

ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ

Тілько-м ро­ди­лась, злая не­до­ля Стала, ска­за­ла без жа­лю: "Будеш ту­жи­ти, сер­це в'яли­ти, те­бе я тим бла­гос­лов­лю!" З тої го­ди­ни щас­тя уп­ли­ло, І слід не­до­ля за­ме­ла, Звалився камінь тяж­кий на гру­ди, На сер­це ту­ге за­ляг­ла. Де ступ­нем ступ­лю, тер­ни­на ко­ле, Кров об­ки­пає на но­гах; Де оком гля­ну, сум­но та тем­но, Ніби намітка на очах. Не світить місяць, не гріє сон­це, Чорніє не­бо, як зем­ля; І, як в склепінні ме­жи вмер­ли­ти, Межи жи­ви­ми ход­жу я. Знущайся, до­ле, не жа­луй си­ли!.. До каплі кров мою іспий! І від лю­дей за­би­те тіло Землею тем­ною нак­рий!

ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...

Хлопці-молодці, Пийте, гу­ляй­те! Жваві дівча­та, Хлопців ко­хай­те! Бо вес­на од­на - Згадайте, лю­ди! І в нас дру­гий раз Весни не бу­де!.. Шумує ви­но, І мед і пи­во… Склянками, хлопці! Чарка не ди­во!.. Пийте за лич­ка, За чорні бро­ви! Нехай дівча­та Будуть здо­рові! Музики гра­ють, Смичками ма­ють; Жваві дівча­та На вас мор­га­ють!.. Обійміть дівча, Котра вам ми­ла! Танцюйте, хлопці, Поки є си­ла! Не зна­ти, що рік Дівчатам ска­же… Може, не од­на Косу зав'яже… Може, й з нас кот­рий Піде між лю­ди, Зав'яже дівча, Господар бу­де!.. Тоді не по­ра Буде гу­ля­ти, Тоді не по­ра Буде й ко­ха­ти… Хлопці ж мо­лодці, Пийте, гу­ляй­те! Жваві дівча­та, Хлопців ко­хай­те!..

СТУДЕНТ

В славнім місті Пе­тер­бурзі, Недалеко від Не­ви, Із бо­ло­та виг­ля­дає Хата бідної вдо­ви. Стара ха­та зо вдо­вою Разом вік свій віджи­ла, Почорніла, по­хи­ли­лась І в бо­ло­то увійшла. Увійшла по самі вікна… В ґанку схо­ди до сіней; В сінях набік по­хи­ли­лись Двоє скрив­ле­них две­рей… І нап­ра­во старій бабі Смерть підпи­сує па­тент, А наліво без копійки Б'ється з нуж­дою сту­дент. Зима лю­та. Вітер сви­ще, Сніг по вікнах бряз­ко­тить, Мороз ду­шу обіймає, Мороз тіло ка­ме­нить. А у хаті на пос­телі У сур­дуті і пла­щу Сидить сту­дент ме­ди­ци­ни Другий місяць без бор­щу. І живіт, як гриб, за­пав­ся, Облізає го­ло­ва… І ос­тан­ня до­го­рає Його свічка лой­ова. І си­дить він, пог­ля­дає На по­хи­ле­ну стіну - Під стіною ле­жить че­реп, Нема й криш­ки тю­тю­ну. І стіння кру­гом чорніє… Тілько ла­зять па­ву­ки. Тілько сум­но виг­ля­да­ють Із шка­лу­бин пру­са­ки…

12 ген­ва­ря

КАЛИНО-МАЛИНО

Калино-малино, Ряснеє де­рев­це! Хто ж те­бе при­гор­не, Дівчинонько-серце? Тяженько здих­ну­ла, Дівчинонька ка­же: "Той ме­не при­гор­не, Хто ко­су зав'яже!.." Головка хит­ну­лась, Коса роз­ви­ну­лась, До білої шиї Шовком при­гор­ну­лась… Косо, пиш­на ко­со! Хто те­бе зав'яже?.. "Хто ме­не зав'яже, То віно­чок ска­же". Василечку ми­лий, Любий та ко­ха­ний! Зелен барвіноч­ку - Віночку рут­вя­ний! Хто ж те­бе, віноч­ку, Розплітати бу­де? "Запитайте, лю­ди, Мої білі гру­ди!.." Місяця-підповня Пишні по­ло­ви­ни - Груди, білі гру­ди, Милої дівчи­ни! По кім ви здих­не­те Тяженько впівночі? "По кім ми здих­не­мо - Знають чорні очі!.." Чароньки дівочі - Горять чорні очі, Як в чис­то­му небі Зорі опівночі!.. Очі, ясні очі! Зорі над зо­ря­ми! По кім ви заллєтесь Першими сльоза­ми? "По кім ми зап­ла­чем - Не пи­тай­те, лю­ди: Тому пер­ша слізка, Хто нам ми­лий бу­де!" Спаде пер­ша слізка, Здихнуть білі гру­ди, По кім здих­нуть гру­ди, Того вінок бу­де… Хто вінок розв'яже, Той ко­су зав'яже, Той дівча при­гор­не, Щиру прав­ду ска­же.

ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...

Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не пи­тай­ся, моя ми­ла, Чого сму­тен я! Живо-живо то­го смут­ку І ти не ми­неш!.. Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій ро­же­вий цвіт! Ти ве­се­ла, світом ра­да, Тобі ми­лий світ!.. Живо-живо світом зну­диш, Тяженько здих­неш… Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш!.. Гудуть пчо­ли ко­ло те­бе, Ти, як лист, дри­жиш… Ти їх го­ниш, не од­го­ниш І са­ма біжиш… Живо-живо під ті співи, Як ди­тя, зас­неш… Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш… Ти за­то­пиш очі в очі - Очі не схиб­нуть! Тобі див­но, що чужії Від твоїх змиг­нуть… Живо-живо са­ма гля­неш - І са­ма змиг­неш. Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш… Ти вітаєш, обіймаєш Своїх і чу­жих! Як ди­ти­на, ти, дівчи­но, Ластишся до них… Живо-живо од чу­жо­го Руки од­ви­неш… Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш… Прийде ра­нок - ти ве­се­ла, Других ве­се­лиш… Прийде нічка - ти в пос­телі, Як го­луб­ка, спиш… Живо-живо цілі ноч­ки Оком не ски­неш… Отоді ти, моя ми­ла, Мене спом'янеш…