Лірникові думи

XXXI Вмер господь, а божа мати Над морем сиділа. Над морем вона сиділа, Суху рибу їла. Аж приходить Петро з Павлом: «Вставай, божа мати, Іди сина з хреста зняти, Зняти, поховати». Як почула божа мати - Руки ізломила І сухої половину Риби опустила. І ожила та півриба, І досі ведеться. І та риба в нас, хрещених, Камбалою зветься. І приходить божа мати, З хреста сина зняла, Плащаницею покрила, В гріб камінний вклала. В гріб уклала і над гробом Страшно голосила, Доки стража того гробу Камнем не закрила. Стража камінь привалила, Печать приложила І край гробу поставала, Вогонь розложила. На діяння [28] і в нас про те Хлопці споминають: Цілу нічку коло церкви Вогню не згашають. XXXIІ От субота і минає, Північ наступає, Стоїть стража коло гробу, Думоньку гадає... Лиш минута за опівніч - Вдруг печатка рветься, Камінь з гробу підійнявся І об землю б'ється. Засіяло кругом гробу, Стража утікає. І господь наш і спаситель З гробу воскресає. І настав святий Великдень, Цілая неділя: Всюди радість, всюди празник І душі весілля. І відвідав господь матір, І усіх як треба, І на шостії неділі Вознісся до неба. І вознісся бог на небо, А ми тут жиємо; Но колись і ми на небі З господом будемо. Тілько богу тра молитись, Як годиться, жити, І святую волю божу Від душі чинити. 

(9-12 листопада 1856 р.)

вернуться

28

- Діяння святих апостолів - субота перед Великоднем.