Страница 66 из 97
Едді кинув погляд на Роланда, котрий злегка струснув головою. На плиті у скляному віконці кавника заблимали перші бульбашки закипаючої кави.
— Сей Кінг… — почав Едді.
— Стів.
— Тоді, Стіве, ми мусимо обговорити нашу справу зараз же. Не на часі з’ясовувати питання довіри, ми дуже поспішаємо.
— Звичайно, звичайно, наввипередки з часом, — розреготався Кінг. Цей його сміх прозвучав чарівливо-ідіотично. Едді підозрював, що вже почало діяти пиво, і загадувався, чи не алкоголік цей чолов’яга. Напевне визначити неможливо за такий короткий строк знайомства, проте Едді здавалося, що певні ознаки цього присутні. Він збіса мало що пам’ятав зі шкільного курсу англійської, але пригадав, як хтось з учителів розповідав йому про те, що письменники вельми полюбляють випивати. Гемінгвей, Фолкнер, Фіцджеральд, а ще той, котрий написав «Ворона».[97] Письменники таки полюбляють хильнути.
— Я не насміхаюся з вас, хлопці, — сказав Кінг. — Це взагалі суперечить моїй релігії — сміятися з людей, котрі носять зброю. Просто в книжках, які я пишу, люди майже завжди біжать наввипередки з часом. Хочете почути перший рядок із «Темної вежі»?
— Звичайно, якщо ти його пам’ятаєш.
Роланд промовчав, але очі його яскраво зблиснули з-під вже позначених сивиною брів.
— О, його я пам’ятаю. Це, можливо, найкраща початкова фраза з усіх, що я встиг написати.
Кінг відставив пиво і підніс угору руки із загнутими вказівними пальцями, ніби показуючи лапки цитати.
— «Пустелею тікав чоловік у чорному — його переслідував стрілець». Хай решта й розвіялася з вітром, але ці слова точні. — Він опустив руки і знову вхопився за пиво. — У сорок третє питаю — це все відбувається насправді?
— Ім’я чоловіка в чорному було Волтер? — спитав Роланд.
Бляшанка здригнулася в руці Кінга, не встигши досягти губ, і трохи пива пролилося йому на груди, зволоживши свіжу майку. Роланд кивнув так, ніби йому вистачало саме такої відповіді.
— Не здумай лише непритомніти, — нагадав Едді доволі гостро. — Одного разу було достатньо, щоб мене вразити.
Кінг кивнув, знову приклався до пива, схоже, в той же час збираючись з духом.
Поглянув на годинник.
— Джентльмени, ви справді дозволите мені забрати мого сина?
— Так, — відповів Роланд.
— Ти… — Кінг замовк, та врешті посміхнувся. — Ти поручишся за це своїм годинником?
Без усякої посмішки у відповідь Роланд сказав:
— Аякже.
— Тоді гаразд, «Темна вежа», стисла версія «Рідерз Дайджест».[98] Не забувайте, що усна творчість не моя парафія, але я старатимуся.
ДЕВ'ЯТЬ
Роланд слухав так, ніби від його уважності залежали світи, не маючи сумнівів, що так воно й є. Кінг розпочав власну версію Роландового життя з польових багать, що потішило стрільця, оскільки це підтверджувало засадничу людськість Волтера. Звідси, сказав Кінг, історія повертала назад до зустрічі Роланда з убогим фермером на краю пустелі. Браун було його ім’я.
— Доброго тобі врожаю, — почув Роланд крізь століття відлуння привітання та відповіді. — І тобі теж. Сам він забув і Брауна, і його домашнього крука Золтана, а от цей сторонній чоловік — ні.
— Що мені подобалось, — сказав Кінг. — То це те, що історія там розгорталася немов ззаду наперед. Це вельми цікаво з суто технічної точки зору. Я починаю тобою серед пустелі, потім зісковзую назад, роблячи акцент на твоїй зустрічі з Брауном і Золтаном. Золтан, до речі, отримав ім’я фолкового співака і гітариста, мого знайомого по університету штату Мен. Ну, а далі історія стрибає з хатинки поселянина до іншого акценту, коли ти прибуваєш у місто Талл… цю назву я позичив у рок-гурту…
— «Джетро Талл»,[99] — втрутився Едді. — Авжеж, чорт мене забирай! Я ж відчував у цій назві щось знайоме! А як щодо «Зі-Зі Топ», Стіве, їх ти знаєш? — Едді побачив нерозуміння в очах Кінга і посміхнувся. — Гадаю, зараз ще не їх час. А якщо вже й їхній, то просто ви для себе їх поки що не відкрили.
Роланд крутнув пальцями.
— Далі, далі. — І промовисто поглянув на Едді, щоб той більше не перебивав.
— Отже, після появи Роланда у Таллі історія знову шугає назад, розповідаючи про те, як помер травоїд Норт, а Волтер його воскресив. Ви розумієте, що мене тут причаровувало, ні? Перша частина вся рухалася задом наперед. Така собі анаграма.
Роланда не цікавили технічні аспекти, які так причаровували самого Кінга; вони балакали зараз не про що інше, як про його життя, його власне життя, врешті-решт, а він у ньому рухався не назад, а вперед. Принаймні до того часу, як досяг Західного моря і дверей, крізь які затягнув собі товаришів по мандрах.
Але, схоже було, що про двері Стівен Кінг нічого не знав. Він написав про придорожню станцію, про те, як Роланд зустрів Джейка Чемберза, він описав їхній похід спершу в гори, а потім і по горах, він написав про те, як Джейка зрадив чоловік, якому він довіряв, чоловік, котрого він любив.
Кінг помітив, як Роланд опустив голову під час цієї частини оповідки, і промовив з неочікуваною від нього делікатністю:
— Не треба так соромитись, містере Дескейн. Зрештою, це я змусив тебе вчинити саме так.
Та Роланда знову охопили сумніви щодо цього.
Кінг написав про балачку Роланда з Волтером серед голгофи з порохнявих кістяків, про пророцтво карт таро і жахливе видіння Роланда, де він проростав крізь дах всесвіту. Він написав про те, як після довгої ночі пророцтв Роланд прокинувся на десять років старшим, а від Волтера залишився лише кістяк. Нарешті Кінг розповів, що написав про те, як Роланд приходить на берег і сідає біля води.
— Ти промовив: «Я люблю тебе, Джейку».
Роланд безрадісно кивнув.
— Я і тепер люблю його.
— Ти говориш так, ніби він насправді існує.
— А ти? А я? Ми існуємо? — подивився на нього уважно Роланд.
Кінг промовчав.
— Що було потім? — запитав Едді.
— Потім, сеньйоре, я вичерпався — чи злякався, якщо так вам більше подобається, — і зупинився.
Едді також схотілося вже зупинитись. Він помітив, як у кухні подовжились тіні, і бажав, поки ще не запізно, вирушити на пошуки Сюзанни. Гадав, що не лише він, а й Роланд також дійшов думки, яким чином їм вибратися з цього світу, сподіваючись, що Стівен Кінг легко зможе переправити їх на Черепахову алею в Ловеллі, де тоншає реальність і куди — принаймні за свідченнями Джона Каллема — останнім часом вчащають нахожі. До того ж Кінг радо їх туди відправить. Щасливий, що нарешті здихався. Але поки ще їм рано звідси йти: Едді, незважаючи на своє нетерпіння, це розумів.
— Ти зупинився, бо загубив свій конпекст, — промовив Роланд.
— Конспект. Та насправді не тому.
Кінг поліз по третю бляшанку пива, і Едді подумав, що у цього чоловіка починає зростати черевце; воно й не дивно, бо, якщо міряти калоріями, він уже з’їв один буханець хліба і ось береться до другого.
— Я практично ніколи не працюю за конспектом. Фактично… от лише не треба мене ганити, це в мене, либонь, трапилось єдиний раз. І він вийшов завеликий, як на мене. Занадто чудернацький. І ви самі виявились проблемою, сер чи сей, чи як ви там себе називаєте. — Кінг скривився. — Яке воно не є, це звертання, не я його вигадав.
— Поки що ні, — зауважив Роланд.
— Ти починався як варіант Безіменного чоловіка Серджіо Леоне.[100]
— Це зі спагеті-вестернів, — сказав Едді. — Господи Ісусе, звісно ж! Я їх дивився у «Маджестику» сотні разів зі своїм братом Генрі, поки Генрі ще був удома. Потім я туди ходив сам або з одним своїм приятелем, Чаггі Котером, коли Генрі потрапив у В’єтнам. Ото були пацанячі кінухи!
Кінг заусміхався.
— Авжеж, — підтвердив він. — Але моя дружина теж дуріла від них, от бач, яке діло.
97
«Ворон» — знаменитий вірш Едгара По.
98
«Рідерз Дайджест» («Читацький огляд») — заснований 1922 р. у Нью-Йорку журнал для сімейного читання, сьогодні виходить 35 мовами; з 1950 р. регулярно видає антології актуальних бестселерів і класики, в кожному томі вміщується 4–5 стислих версій романів.
99
«JethroTull» — заснований 1967 р. британський рок-гурт під проводом композитора, співака і флейтиста Єна Андерсона; назва гурту — це ім’я й прізвище видатного англійського агронома XVIII століття.
100
Серджіо Леоне (1929–1989) — італійський кінорежисер, засновник жанру «спагеті-вестерн»; Безіменний чоловік — герой знятої ним у 1964–1966 pp. «доларової» кінотрилогії («Жменька доларів», «Ще кілька доларів», «Хороший, поганий, злий»), завдяки ролі в якому став зіркою американський актор Клінт Іствуд.