Страница 3 из 8
II Зелені вогнища горять удосвіта улітку над ними небеса сіріють і мовчать спокута стародавніх снів приводить нас сюди — до білосніжного каміння хоча далеко до наступної зорі але вона в тобі проміння має як та сосна — коріння у землі Сестра Сосна Сестра Зоря Сестра Марія своїм терпінням підіймаєш благеньке тіло зроблене з піску із голосу і тіні і тіло вчиться святості а ти шукаєш ночами прозору плащаницю яку давно колись приготували звірі з обличчями людей і звичками людей ***
Віхті Сад
якби заглянуть уночі до кінутой хати скіки разних чудасій можна б там узнати он покойний дід седить — Царствіє Небесне сіть плете і не засне на другую весну радом баба з рогачом пораєцця дуже а шо лампа не горить дак їй і байдуже: наче в доброго кота сяють карі очі при-Чаїлись по кутках разні поторочі а надворі сніг іде і неде нима людей бо всі люде у силі вже поснули трударі тіки я один тиняюсь дурний да безумний босі ноги задубіли да клацають зуби за пазухой кусок хліба шо вкрав у собакі і Библія да ни вся — скурив на цигаркі думаю простить за це мине Ісус може бо вин ловкий наш Господь — схоче ще й поможе полин звізда палає а я люблю тибе нищасний мий Израїль прогнівивший небес дід седить мине до себе не пуськає в хату каже шо такіх по сьвіту лазе нас багато я їх правда не сьтрічав а тоб усі разом ми б построїли собі хату з пирилазом! вітер виє цвіте вишня а я пропадаю а маленьке кузенятко на скрипочку грає Віхта жинка милосердна дай їй Бог здоровія вона бідним помагає а ми її любим як та рибка золота дивицця за нами народилася собі сімнаццятого марта *** Cur male scribis?[3] Доволі смарагдової завірюхи, доволі блиску; пливуть непереможні кораблі, із палуб янголи печальні і веселі драби в киплячу воду сиплють завтрашні троянди. Cur male scribis? Коханки з берегів гаряче і червоне п'ють вино, бредуть по вулицях, засмучені і чисті, дрімають в італійських ресторанах, шукають, захлинаючись, веселощів — чи мови? Cur male scribis? Де твої перли? Невже коти, які живуть у гіацинтах, не допоможуть нам знайти бодай одну вузеньку вуличку в цій ночі без любові? Cur male scribis? Котре ж прокляття — чи закляття — чи вино — ключем до брами виявиться взимку? Коли підводні сотворіння грім почують? На дно засніжене поволі опускаються і там неквапно розпускаються троянди; їхній дим струмує із води в блискуче небо, витерте на згинах; печальні драби, янголи веселі пливуть поміж шумуючих сузір'їв, де бігають коти, де в'януть гіацинти, де змучені коханки повертаються в порожні номери; за вікнами у них палають смітники і єретики. Вепе scribere debent.[4] Amor fati Я часто думаю, чому ти так самотня, — одна з найкрасивіших доль у світі; ці сірі очі, пильні, сумовиті, — чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал, а в дзеркалах — себе і суть свою подвійну, ледь-ледь прикриту флером абсолюту, росою часу, інеєм чекання, терпінням дзвону — як іще, о, як іще мені тебе назвати? А може, так і треба? Може, ти загинеш як сніжинка на долоні, коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність? І, може, ця самотність — лише форма твоєї ідентичності п'янкої? І та любов, яка тебе знайде — тебе ж і знищить? Я люблю тебе. ***1 Смаглява і ніжна, у розповні літа лежиш. Пелюстка троянди на персах квітучих заснула. Ріка запашна і холодна, мов сон нездійсненний, минає. Довіку не зможе минути дівочого тіла реальність. 2 Червень летить блискавично; тихо й невидимо зріє Громоподібне мовчання у хмарі блакитних ірисів. Чорний муравлик завмер біля тіла бджоли неживої, — Істин шляхетних четвірку зрить нині крихітний принц. Медитація Вимкнувши світло, розпростершись на підлозі, затамувавши подих, прислухаючись до вітру за вікном, відчуваючи пульс у скронях і на зап'ястях, розрізняючи пахощі цитрини і тютюну, пестячи пухнастого кота, занурюючись у підводні вибухи ласки, пролітаючи над засніженими містами безлюдної Європи, гріючись на сонці, яке праворуч, мерзнучи від повного місяця зліва, відпускаючи тіло своє на волю, душу свою рятуючи похапцем, невміло, абияк — з посмішкою зніченою на летючих вустах, з наростаючим гулом у блакитних тунелях пурпурової крові, знімаючи останнє вбрання, зрікаючись батьківської мови, повертаючись до небесної землі, яка весь цей час чекала тільки на тебе. вернуться3
Чому погано пишеш? (лат.)
вернуться4
Мусиш писати добре. (лат.)