Страница 73 из 93
«Ви її невдовзі отримаєте, не майте в тому сумніву. Вже є нотаріально підтверджені підписи чотирьох із семи членів Президії, у тому числі й Претора Президії лорда Харре. І давайте домовимось, Марков, що за таких складних часів недоречно за будь-яку ціну зберігати протокольну цноту. Ми з вами повинні, перш за все, думати про безпеку громадян, а не про адміністративні формальності. Окрім того, опорні структури держави вже визначилися з тим, кого підтримувати. Усі, я наголошую — всі до одного — командуючі флотів, зокрема, і командуючий Другим флотом, привели своїх офіцерів до присяги реґентові».
«Я інформований про це, адмірале. Доповідаю: ситуацію в Секторі Кастора оцінюю радше як некритичну. Арсенали, порти, енергетичні станції, інші стратегічні об'єкти та засоби зв'язку під моїм контролем. У всіх поселеннях Сектора двадцять вісім годин тому введено військовий стан, цілодобове патрулювання вулиць та комендантську годину. Заворушення серед клонів на Бальсані припинені, провокатори заарештовані. Ноланське підпілля не проявляє активності. Серед офіцерів Другого флоту не спостерігалося спротиву складанню вам, сіре, присяги. Ті з офіцерів армії і Флоту, які відмовилися скласти присягу, тимчасово відсторонені від бойових чергувань. Але особисту зброю їм залишили».
«Ви прийняли правильні і зважені рішення. Дякую вам, генерале. Але є ще одна проблема. За оперативними даними, до світів Сектора Кастора в даний момент прямує гіперкрейсер «Алкантара». На його борту члени родини Туре Шактірі, принцеси Дому Ойзеле і колишній Верховний координатор Служби Запобігання Ґрідас. Отримана інформація, що імператриця-вдова і Ґрідас мають намір проголосити старшого сина покійного монарха імператором. Якими заходами ви готові не допустити цього протизаконного акту?»
«Двадцять годин тому я отримав від імператриці-вдови повідомлення. Вона інформувала мене, що частина Сенату нібито визнала законним якийсь указ Туре Шактірі II, у якому покійний імператор, нібито ще за життя, призначив свого сина Туре Іріте співправителем. Я напряму звернувся до названих удовою сенаторів, але ті не підтвердили, що присягали Туре Іріте або мають намір присягнути йому до того, як Сенат збереться на своє надзвичайне засідання. Також не знайшли підтвердження слова імператриці про те, що згаданий указ визнали чинним Рада колонії Альфи Альфи і командний склад П'ятнадцятого флоту. Рада Альфи, наскільки мене інформували, за останні дні взагалі не збиралася. Виходячи з вище наведених фактів, сіре, я віддав наказ затримати сенатора лорда Ґрідаса, імператрицю Гірінну Модесту і принца Туре Іріте у кожному із портів довіреного мені Сектора, де б вони не з'явилися…»
«Затримати чи заарештувати?»
«Затримати, сіре. Затримати до з'ясування обставин. У мене немає законних підстав вважати Ойзеле і Ґрідаса бунтівниками і піддавати їх арештові. Так, справді, удова оприлюднила неправдиві заяви, але це ще не робить її злочинницею. Вона не віддавала мені протизаконних наказів і нічого злочинного не вимагала. Згідно із законом, лише Сенат у складі двох третин від повного списку сенаторів володіє повним і винятковим правом визначати порядок наслідування престолу. Я, сіре, очікуватиму рішення Сенату і маю твердий намір підкоритись цьому рішенню, яким би воно не було».
«Оприлюднення неправдивих заяв можна трактувати, як заклик до бунту. Але я погоджуюсь з вами, генерале, вдова могла не розуміти, що робить. Вона у стані стресу, і ми повинні бути до неї поблажливими. Я також інформую вас, наміснику, що Сенат збереться на своє надзвичайне засідання за сорок вісім годин. Як реґент Імперії, я даю слово забезпечити повну свободу волевиявлення сенаторів. Запевняю вас, що я дотримую свого слова».
«Я радий, сіре, що ви неухильно підтримуєте законність. Я намагатимусь усіма засобами допомагати вам у цьому. У такий складний час, сіре, співтовариство світів може врятувати лише неухильне і послідовне дотримання закону».
«Ви маєте рацію. Я щойно переконався, Марков, що ваше нещодавнє призначення намісником було одним із найвдаліших рішень покійного монарха. Успіхів вам, генерал-лейтенанте!»
«І вам бажаю успіху, реґенте».
Канал закрито о 10.03 за умовним галактичним часом.
Плоскогір'я Поланського,
Планета Фаренго (9КВ97:2),
Система зірки Таліс.
26 октомбрія 416 року Ери Відновлення
Старі камені відпочивали від денної спеки. Плато, яке широкими скельними терасами збігало до прибережних рівнин Західного континенту, вкривав дрібний, підлеглий смерчам і вітрам сірий пил. Ці порожні землі давно забули пісні крилатих рептилій і шелестіння рослин. Біосфера Фаренго пережила добу свого розквіту, і тепер лише чахлі кущі, що нагадували уламки кролячих кліток, чіплялися за каміння й за життя на розгладженому ураганами древньому плато. Навіть страхітливим літнім торнадо, що піднімали до неба мільйони тонн пилу, не вдавалося вирвати ці кущі-клітки із захоплених ними тріщин і байраків. Їхні чіпкі й тверді корені пробилися на десятки й сотні метрів углиб скель. Найдовші з тих коренів досягли підземного лабіринту й закріпилися на його гладеньких стінах, відполірованих ще в ті часи, коли далекі предки кущів-кліток виростали деревами, даючи тінь та укриття страшнуватим панцирним тваринам Фаренго.
Ані летючі звіроящери, ані грізні рогаті панцерники не дожили до присмерків планети. Її червоне сонце, якому земні астрономи дали назву Таліс, продовжувало зігрівати рівнини й океани, але час зрівняв з пагорбами високі гори. Зміліли океанські глибини, а про велику наземну фауну нагадували лише безкраї поля скам'янілих скелетів. У низинах накопичувався мертвий пил, вода океанів стала прозорою й неживою, як і в первісні часи цього світу. Лише поряд із підводними вулканами жевріли останні вогнища вимираючого життя — подібні до земних восьминогів бліді істоти грілись біля сірководневих гейзерів, а ліниві голчаті риби паслися на придонних пасовиськах, зарослих ще блідішими водоростями.
У родовій пам'яті восьминогів і риб жили розмиті тіні спогадів про давні катастрофи, про вогонь, що у прадавні часи приходив з космосу. Тому восьминоги й риби занепокоїлись, коли у нічному небі над океаном розквітла вогненна троянда — провісник космічного гостя. Восьминоги й риби заховались у печери, очікуючи на гірше.
Але космічний гість не зачепив океану. Він пролетів над його темними хвилями, над пісками й пилом прибережних рівнин і зі страшним ревінням звалився на плоскогір'я. Стовпи вогню пройшли платом, спалюючи кущі-клітки. Над стовпами виріс хижий силует скеґера, від трикутного корпусу відскочили напівциркулі посадкових опор, і космічний гість твердо сперся ними на обпечений ґрунт.
Не минуло й тридцяти хвилин, як згорнувся ще гарячий захисний екран і на поверхню впала гнучка «кишка» трапу. Одночасно з опор злізли дрібні роботи. Вони оббігли місце посадки і зупинились на відстані півсотні метрів від скеґера, утворюючи навколо корабля захисне кільце. Потім з «кишки» вистрибнула пара дивних істот: спритних, сірих, півтораметрових, з тілом щура і головою великої такси.
Ці істоти були виведені на Землі в останні століття перед прийняттям Генетичних законів. Тоді генетика стала домашнім заняттям сотень мільйонів людей, які за гроші, або просто заради розваги, вирощували у своїх домашніх інкубаторах цілі армії дивних, кумедних, а часто-густо й смертельно небезпечних істот. Суворі закони Отців-Відновників припинили ці приватні практики. Більшість мутантів заборонили і знищили. Частина з тих, що лишились, деградувала в хижих монстрів, таких, як кідронійські тормаги. Але деякі аматорські розробки отримали схвалення й розвиток. Щуропси, або морліфи, потрапили до короткого переліку таких дозволених корисних модифікантів. Виявилося, що ці розумні тварини — результат вдалого генетичного схрещування псів і пацюків — здатні органічно пристосовуватися до підкупольного життя земних колоністів.