Страница 121 из 122
Стор. 215. Ману — священна книга індусів.
Стор. 221. Діоген і знайшов би людину… — Діоген з Сінопа (414–323 до н. е.) — грецький філософ школи кініків; за переказом, блукав по світу із засвіченим ліхтарем, шукаючи справжню людину.
Стор. 224…мук Мюммоля. — Мюммоль Енніус — бургундський воєначальник VI ст., організатор міжусобиць серед крупних феодалів; інтригував проти бургундського короля Гонтрана, згодом перейшов на його бік. Король обіцяв Мюммолю зберегти життя, але скарав на смерть.
Стор. 226. Сервіус — римський учений-граматик IV століття.
Стор. 255…мерзенним ідолам храмовників — Храмовники (або тамплієри) — духовно-рицарський Орден XII ст., створений для воєнного захисту земель на Сході, захоплених європейськими феодалами під час хрестових походів. З утратою цих земель Орден занепав, і в 1312 р. папа Клімент V оголосив храмовників єретиками. На початку XIV ст. французький король Філіпп Красивий, бажаючи привласнити величезні багатства Ордена, організував інквізиційний процес проти нього, внаслідок чого велику групу рицарів було спалено на вогнищі як ідолопоклонників.
Стор. 257. Саліцький закон, або «Саліцька правда» — звід законів франкських племен (V ст.).
Стор. 259. Данте не знайшов би нічого кращого для свого пекла. — У поемі «Божественна комедія» великого італійського поета Данте (1265–1321) пекло зображується у вигляді конуса, що звужується до центру землі і поділений на дев'ять кіл, причому чим більший гріх, тим глибше у конус посаджено грішника й тим більші його страждання.
…сказати прощай…будь-якій надії (лат). — Напис на воротах Дантового пекла гласить: «Облиште будь-яку надію всі, що входите сюди».
Стор. 268. Гарофало — прізвисько італійського художника Бенвенуто Тізі (1481–1559), що писав картини переважно на релігійні теми.
Стор. 277…як мадонна Мазаччо схожа на мадонни Рафаеля. — Мазаччо (Томазо ді Гвіді, 1401–1428)— італійський художник, один з основоположників реалізму в живопису доби Відродження. Стримано-суворі образи Мазаччо чітко відрізняються від легких і витончених образів великого італійського художника Рафаеля Санті (1483–1520).
Стор. 315. Я філософ школи Піррона… — Піррон — старогрецький філософ IV ст. до н. е., родоначальник античного скептицизму; твердив, що щастя — в душевній незворушності.
Стор. 319. Гекатей Абдерський — історіограф Александра Македонського, що супроводжував його в походах (IV ст. до н. е.).
Стор. 320. Адже Бітон тягнув на своїх плечах цілого бика… — Гюго тут сплутує два античних сюжети: міф про Бітона та Клеобіса, синів жриці Цидіппи, які впряглися в колісницю замість биків, щоб відвезти свою матір у храм Юнони, і легенду про силача Мілона Кротонського (VI ст. до н. е.), який начебто виніс на плечах бика, убив його і з'їв за одним присідом.
Стор. 323…крутими, мов класичний олександрійський вірш, сходами. — Александ-рійський вірш (12-складовий, з цезурою після шостого складу, попарно римований) був канонізований поетикою класицизму для драматургії та урочистих поем. Виступивши як новатор у поезії та драмі, Гюго сміливо відмовився від важкого александрійського вірша, замінивши його гнучкими й різноманітними розмірами та ритмами.
Стор. 330… римський трикутник у битві під Екномом, «свиню» Александра Македонського або знаменитий клин Густава-Адольфа. — Мається на увазі бойовий порядок, застосований зокрема в екномській битві між римським та карфагенським флотом у 256 р. до н. е., «свиня» Александра Македонського та «клин» шведського короля XVIII ст. Густава-Адольфа — також бойові порядки військ, що мають у своїй основі трикутник.
Стор. 331. Рішельє (Арман-Жан дю Плессі, 1585–1642) — герцог і кардинал, найкрупніший діяч французького абсолютизму; фактично правив країною за короля Людовіка XIII.
Стор. 339…змагатися з Несторовим кораблем… — Нестор — персонаж «Іліади», цар Пілоса, що командував грецьким флотом під Троєю.
Стор. 343. «Кір» — псевдоісторичний галантний роман французької письменниці-аристократки XVII ст. Мадлени де Скюдері, в якому під вигаданими іменами було виведено завсідників її салону.
Стор. 355. Трістан-Самітник — історична особа, верховний суддя Людовіка XI. Відзначався надзвичайною жорстокістю.
Стор. 359. Маршал Бусіко Жан — французький полководець, який у XV ст. користувався великою популярністю. У народі ходили перекази про його хоробрість та влучні слівця.
Стор. 361. Під час битви під Грансоном… — У своїй боротьбі проти Карла Сміливого Людовік XI спирався на Швейцарський Союз, якому постійно загрожувало вторгнення
бургундських військ. У 1476 р. Карл Сміливий захопив швейцарське місто Грансон і наказав повісити й утопити близько 800 його захисників. Обурені цією жорстокістю швейцарські городяни та горці лавиною накинулись на блискуче феодальне військо бургунд-ців і дощенту розбили його з першого удару.
Стор. 374. Мовчимо, як піфагорійці.— Мається на увазі реакційна містична секта «неопіфагорійців» (І ст. до н. е.). Назву секти запозичено від старогрецького гуртка піфагорійців — учнів філософа Піфагора.
Хто ганьбить Катіліну, той благоговіє перед Цезарем. — Катіліна Луцій — римський патрицій (І ст. до н. е.), який намагався встановити в Римі політичну диктатуру. Змозі Катіліни співчував Юлій Цезар, прагнучи використати її у власних інтересах.
Стор. 376…наче Юпітер в «Іліаді». — Згідно з грецьким міфом, під час облоги Трої Зевс (Юпітер) вагався, яку з воюючих сторін зробити переможницею.
Стор. 402…з невинних, починаючи від Ангерана де Маріньї… кінчаючи адміралом Коліньї…— Ангеран де Маріньї — головний управитель фінансів за короля Філіппа Красивого (XIV ст.), несправедливо засуджений, загинув на ним же збудованій шибениці Монфокона. — Адмірал Коліньї — вождь французьких протестантів, підступно вбитий під час Варфоломіївської ночі (1572 р.). Його труп було повішено на шибениці Монфокона.
----
ЗМІСТ
КНИГА ПЕРША
І. Великий зал 9
II. П'єр Гренгуар 20
III. Пан кардинал 26
IV. Метр Жак Коппеноль 31
V. Квазімодо 38
VI. Есмеральда 43
КНИГА ДРУГА
І. Від Харібди до Сцілли 47
II. Гревський майдан 49
III. Besos para golpes 51
IV. Прикрощі, на які наражаєшся, переслідуючи
вночі гарненьку жінку 58
V. Прикрощі тривають 61
VI. Розбитий кухоль 63
VII. Пошлюбна ніч 77
КНИГА ТРЕТЯ
I. Собор богоматері 87
II. Париж з висоти пташиного» польоту 93
КНИГА ЧЕТВЕРТА
І. Добрі душі 113
II. Клод Фролло 116
III. Іmmanis pecoris custos, immanior ipse 119
IV. Собака і його господар 125
V. Продовження розділу про Клода Фролло 126
VI. Непопулярність 130
КНИГА П'ЯТА
І. Abbas beati Martini 135
II. Це вб'є те 143
КНИГА ШОСТА
І. Безсторонній погляд на старовинну магістратуру 157
II. Щуряча нора 165
III. Історія маїсового коржа 168
IV. Сльоза за краплю води 183
V. Кінець історії про корж 189
КНИГА СЬОМА
I. Про те, як небезпечно довіряти свої таємниці
козі 193
II. Про те, що священик і філософ не те ж саме 204
III. Дзвони 210
IV. Аnагкh 212
V. Двоє чоловіків у чорному 222
VI. Наслідки, до яких можуть призвести сім прокльонів, виголошених на вільному повітрі 226
VII. Понурий монах 230
VIII. Чим зручні вікна, що виходять на річку 236
КНИГА ВОСЬМА
I. Екю, що перетворилося на сухий листок 245
II. Продовження історії про екю, що перетворилося
на сухий листок 252
III. Закінчення історії про екю, що перетворилося
на сухий листок 256
IV. Lasciate ogni speranze 258
V. Мати 268