Твори

102 Копернік Миколай (1473 .1543) польський астроном, творець геліоцентричної системи світу.

103 Ньютон Ісаак (1643 1727) англійський математик, механік,

астроном і фізик, творець класичної механіки.

...темперамент фашизму не може не викликати симпаті ю.— Про некритичне трактування Хвильовим деяких гасел фашиз-му( вже йшлося. 3.контексту цієї репліки зрозуміло, що йдеться про «темперамент» руху, про орієнтацію на сильну, діяльну, вольову, цілеспрямовану особистість. Фашизм початку 20-х - і кінця 30-х років істотно різниться,

і ніхто в середині 20-х років не міг передбачити майбутньої еволюції фашизму, його кривавих злочинів.

10;) Келисі) В у х а р і 11 в своїй промові про «с у д ь б и р о с і й-ськ о ї і н т е л і г е н ц і М. Хвильовий подає промову М. Бухаріна,

присвячену долі російської інтелігенції, у вільному переказі.

106 Гоміндан політична партія в Китаї. Створена в 1912 р., до 1927 р. відігравала прогресивну роль, потім стала правлячою буржуазною партією. Влада її була повалена китайським народом у 1949 р.

Ш/ Амстердамський Інтернаціонал профемічок між народна федерація профспілок, створена реформістськими профспілковими лідерами 1919 р. па конгресі м Амстердамі. Розпущений І‘МЛ р.

|іт Макдональд Джеймс Рамсей (ІМ>(> 1037) один і» пи нічиїй

ків і лідерів Лейбористськім партії Великобританії.

",9 Вандервельде Г.міль (І8(>(> 1(МН) бельгійський соціірііст,

реформіст, тривалий час був головою Міжнародного соціл містичної о бюро

2-го Інтернаціоналу.

110 Барбюс Анрі (1873—1935) —французький письменник і громадський діяч, автор романів «Вогонь» (1916), «Ясність» (1919)’та ін.

,ш Слов’янофіли — представники одного з напрямів російської суспільної і філософської думки 40—50-х років XIX ст.

112 Шеллінг Фрідріх Вільгельм (1775—1854)—німецький філософ, представник німецького класичного ідеалізму.

ш Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) —німецький

філософ.

114 ...л ітературний універсал 21-го року.— Йдеться про «Наш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських», підписаний М. Хвильовим, В. Сосюрою, М. йогансеном. (У зб. «Жовтень».— Харків, 1921). Молоді поети проголошували нову добу мистецького розвитку, цілком в дусі того переломного часу намагалися розірвати з традиціями. Вони писали: «Однаково одгетькуючи всіляких неокласиків, [...] що годують пролетаріат,заялозеними формами з минулих століть, і життєтворчих футуристичних безмайбутників, що видають голу руйнацію за творчість., та всілякі формалістичні школи і течії (імажинізм, комфутуризм тощо), оголошуємо фу творчої пролетарської поезії справжнього майбуття.

Мідяною сурмою скликаємо до наших лав розпорошені творчі одиниці робітництва. Формуємо загони. Організуємо регулярну армію мистців пролетаріату». (Див.: Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917—1927).— Харків, 1928.— Т. 2.— С. 65). «Пролетарська» фразеологія була даниною часу, жоден з цих трьох претів не був пролеткультівцем. «Наш універсал», як і весь збірник «Жовтень», зіграли важливу, роль в організації літературного процесу ра пореволюційній Україні.

115 «8 I и г т и п д Э г а п &» («Буря і натиск») — літературний рух у Німеччині 70—80-х років XVIII ст. Назва — за однойменною драмою Ф. М. Клінгера. Представники цієї течії відстоювали національну своєрідність, народність мистецтва, вимагали зображення сильних пристрастей і героїчних діянь. Заперечували нормативну естетику класицизму. Естетична програма «Бурі і натиску» була обгрунтована Й. Г. Гердером (1744—1803), німецьким філософом, письменником, теоретиком літератури.

ІІЬ Грановський Тимофій Миколайович (1813—1855)— російський історик, громадський діяч, глава московських західників.

117 Колись тов. Сталін говори в...— Хвильовий цитує, ймовірно^ газетний варіант статті Й. В. Сталіна «Марксизм і національне питання» (1913). У Зібранні творів цитата звучить так: «Само собою зрозуміло, що нація, як всяке історичне явище, підвладна закону змінювання, має свою історію, початок і кінець» (Див.: Сталин И. В. Соч.— Т. 2.— С. 297).

||И ...30 - л і т н ь о ю війною.— Йдеться провійну 1618—1648 рр. між габсбургзьким блоком (іспанські й австрійські Габсбурги, католицькі князі Німеччини) і антигабсбургзькою коаліцією (німецькі протестантські князі, Франція, Швеція, Данія, підтримані Англією, Голландією і Росією). В результаті зазнали краху реакційні плани Габсбургів. '

119 «Страждання молодого Вер тер а» — роман німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете (1749—1832), написаний 1774 р.

120 М арціал (бл. 40 — бл. 104) —римський поет, епіграми якого вирізнялися гостротою й дотепністю. Автор 15 книг епіграм,- зокрема й використовуваних як супровід до святкових подарунків.

121 О с с і а н — легендарний воїн і бард кельтів, який жив, за переказами, в III ст. Деякі його сказання записані в XII ст. Відома літературна містифікація шотландського поета Джеймса Макферсона (1736—1796), який видав під ім’ям Оссіана власні твори, що були сприйняті як оригінальні.

, 122 «П а н т а г р ю е л і з м» — від імені Пантагрюеля, героя роману фран

цузького письменника Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», життєлюбного велетня, борця, шукача пригод. Під «пантагрюелізмами» тут мається на увазі, очевиднр, заперечення того самовдоволеного захоплення існуючим життям, що його може уособлювати Пантагрюель. Цьому самовдоволенню Хвильовий протиставляє прагнення «бурі й натиску», волю до боротьби, віру в те, що з гуртка нових українських «м’ятежних геніїв», як колись

з-поміж «м’ятежних геніїв» німецьких, вийде новий митець, рівний Гете. Саме Україні Хвильовий, як відомо, відводив особливу, майже месіанську роль у розквіті азіатського ренесансу, покладав надії на «весняне повітря, яке легеньким і радісним вітерцем біжить з Азії». .

123 Петрицький Анатолій Галактіонович (1895— 1964) — україн-«рький художник-новатор. У 20-ті роки був активним учасником мистецького життя Харкова, зокрема й літературного. Автор одного з кращих портретів М. Хвильового, який виставлявся на одній з харківських художніх виставок у кінці 20-х років. Він оформив і останнє прижиттєве видання Вибраних творів М. Хвильового (1932 р.).

124 Меллер Вадим Георгійович (1884—1962) —український маляр, головний художник театру «березіль». Закінчив Мюнхенську академію мистецтв, виставлявся в «Салоні незалежних» у Парижі поряд з Пікассо, Метценже, Глезом. Після революції повернувся до Києва. Очолив у «Березолі» декораційний цех, створив разом із своїми учнями макетну майстерню. Був учасником багатьох міжнародних виставок. 1925 р. на Всесвітній Виставці в Парижі В. Меллер одержав золоту медаль за макет до спектаклю «Секретар профспілки» Л. Скотта, поставленого в «Березолі» режисером Б. Тягном.

Вериківський Михайло Іванович (1896—1962) —український композитор і диригент, автор кантат, сюїт, балету «Пан Каньовський» (1931).

Автокефалія — тут: автоке

фальна церква, тобто адміністративно самостійна.

Адамова голова — тут: рід

метеликів Анальфабёт — тут: невіглас, необізнаний Анемона — різновид трав; деякі види її декоративні Арабеска — європейська назва . орнаменту, поширеного в мистецтві мусульманських країн. Будується за принципом безкінечного розвитку і ритмічного повторения мотивів. Вирізняється ритмічним нашаруванням однорідних форм у примхливому узорі Аркебуза'— фітилыіа ру шпицы* яка заряджається з дула Арчик — сідло Атрамент — чорнило А у л ’— назва поселення у деяких народів Середньої Азії

Бешиха — хвороба, запалення