Енеїда [Энеида]

Частина четверта

[1] Борщів як три не поденькуєш,На моторошні засердчить;І зараз тяглом закишкуєш,І в буркоті закендюшить.Коли ж що напхом з’язикаєшІ в тереб добре зживотаєш,То на веселі занутрить;Об лихо вдаром заземлюєш,І ввесь забуд свій зголодуєш,І біг до горя зачортить.[2] Та що абищоти верзлялом,Не казку кормом солов’ять:Ось ну, закалиткуй брязкалом,То радощі заденежать.Коли давало сп’ятакуєш,То, може, чуло зновинуєш,Якщо з тобою спередить:Куди на плавах човновати,Як угодили ЮнонатиІ як Еней замінервить.[3] Мене за сю не лайте мову,Не я її скомпоновав;Сівіллу лайте безтолкову,Її се мізок змусовав:Се так вона коверзовала,Енеєві пророковала,Йому де поступатись як;Хотіла мізок закрутити,Щоб грошей більше улупити,Хоть бідний був Еней і так.[4] Та треба з лиха догадаться,Як прийде узлом до чогось;А з відьмою не торговаться,Щоб хлипати не довелось.Подяковав старую сукуЕней за добрую науку,Шагів з дванадцять в руку дав.Сівілла грошики в калитку,Піднявши пелену і свитку, —Ізслизла, мов лихий злигав.[5] Еней, ізбувши сучу бабу,Якмога швидше на човни,Щоб не дала Юнона швабу,Що опинився б в сатани.Троянці, в човни посідавшиІ швидко їх поодпихавши,По вітру гарно поплили;Гребли з диявола всі дружно,Що деяким аж стало душно,По хвилі весельця гули.[6] Пливуть – аж вітри забурчалиІ закрутили не шутя,Завили різно, засвистали,Нема Енеєві пуття!І зачало човни бурхати,То сторч, то набік колихати,Що враг устоїть на ногах;Троянці з ляку задрижали,Як лиху помогти – не знали;Іграли тілько на зубах.[7] Як ось став вітер ущухати,І хвилі трохи уляглись;Став місяць з хмари виглядати,І звізди на небі блись-блись!Агу! Троянцям легче стало,І тяжке горе з серця спало,Уже-бо думали пропасть.З людьми на світі так буває:Коли кого міх налякає,То послі торба спать не дасть.[8] Уже троянці вгамовались,Могоричу всі потягли;І, мов меньки, повивертались,Безпечно спати залягли;Аж ось поромщик їх, проноза,На землю впав, як міх із воза,І, мов на пуп, репетовав:«Пропали всі ми з головами,Прощаймось з тілом і душами,Остатній наш народ пропав.[9] Заклятий острів перед нами,І ми його не минемо,Не пропливем нігде човнами,А на йому пропадемо;Живе на острові царицяЦірцея, люта чарівницяІ дуже злая на людей;Які лиш не остережуться,А їй на острів попадуться,Тих переверне на звірей.[10] Не будеш тут ходить на парі,А зараз підеш чотирма;Пропали, як сірко в базарі!Готовте шиї до ярма!По нашому хахлацьку строюНе будеш цапом, ні козою,А вже запевне що волом:І будеш в плузі походжати,До броваря дрова таскати,А може, підеш бовкуном.[11] Лях цвенькати уже не буде,Загубить чуйку і жупан,І «не позвалям» там забуде,А заблеє так, як баран.Москаль – бодай би не козоюЗамекекекав з бородою;А прус хвостом не завиляв,Як, знаєш, лис хвостом виляє,Як дуже Дойда налягає,І як Чухрай угонку дав.[12] Цесарці ходять журавлями,Цірцеї служать за гусарІ в острові тім сторожами.Італіянець же маляр,Ісквапнійший на всякі штукиСпівак, танцюра на всі руки,Уміє і чижів ловить;Сей переряжен в обезяну,Ошийник носить із сап’януІ осужден людей смішить.[13] Французи ж, давнії сіпаки,Головорізи-різники,Сі перевернуті в собаки,Чужі щоб гризли маслаки.Вони і на владику лають,За горло всякого хватають,Гризуться і проміж себе:У них хто хитрий, то і старший,І знай всім наминає парші,Чуприну всякому скубе.[14] Повзуть швейцарці черв’яками,Голландці квакають в багні,Чухонці лазять мурав’ями,Пізнаєш жида там в свині.Індиком ходить там гішпанець,Кротом же лазить португалець,Звіркує шведин вовком там,Датчанин добре жеребцює,Ведмедем турчин там танцює;Побачите, що буде нам».[15] Біду побачив неминучу,Троянці всі і пан ЕнейЗібралися в одну всі кучуПодумать о біді своєй,І миттю тут уговорились,Щоб всі хрестились і молились,Щоб тілько острів їм минуть.Молебень же втяли Еолу,Щоб вітрам, по його ізволу,В другий бік повелів дмухнуть.[16] Еол молебнем вдовольнивсяІ вітрів зараз одвернув,Троянський плав перемінився,Еней буть звірем увильнув.Ватага вся повеселіла,Горілка з пляшок булькотіла,Ніхто ні каплі не пролив;Потім взялися за весельцяІ пригребнули всі од серця,Мовби Еней по пошті плив.[17] Еней, по човну походжая,Роменський тютюнець курив;На всі чотири розглядая,Коли б чого не пропустив.«Хваліте, – крикнув, – братця, бога!Гребіте дужче якомога,От Тібр перед носом у нас,Ся річка Зевсом обіщанаІ з берегами нам оддана.Греби! – от закричу шабас!»[18] Гребнули раз, два, три, чотири,Як на! – у берега човни;Троянці наші чуприндиріНа землю скіць – як там були!І зараз стали розкладатись,Копати, строїть, ташоватись,Мов їм під лагер суд одвів.Еней кричить: «Моя тут воля,І кілько оком скинеш поля,Скрізь геть настрою городів».[19] Земелька ся була Латинська,Завзятий цар в ній був Латин;Старий скупиндя – скурвасинська,Дрижав, як Каїн, за алтин.А также всі його підданціНосили латані галанці,Дивившись на свого царя;На гроші там не козиряли,А в кітьки крашанками грали,Не візьмеш даром сухаря.[20] Латин сей, хоть не дуже близько,А все олімпським був рідня,Не кланявся нікому низько,Для його все була бридня.Мерика, кажуть, його мати,До Фавна стала учащатиТа і Латина добула.Латин дочку мав чепуруху,Проворну, гарну і моргуху,Одна у нього і була.[21] Дочка була зальотна птицяІ ззаду, спереду, кругом;Червона, свіжа, як кислиця,І все ходила павичом.Дородна, росла і красива,Приступна, добра, не спесива,Гнучка, юрлива, молода;Хоть хто на неї ненарокомЗакине молодецьким оком,То так її і вподоба.[22] Така дівча – кусочок ласий,Заслинишся, як глянеш раз;Що ваші гречеські ковбаси!Що ваш первак, грушевий квас!Завійниця од неї вхопить,На голову насяде клопіт;А може, тьохне і не там.Поставить рогом ясні очі,Що не доспиш петрівськой ночі;Те по собі я знаю сам.[23] Сусідні хлопці женихалисьНа гарну дівчину таку,І сватать деякі питались,Які хотіли, щоб смакуВ Латиновій дочці добиться,Царя приданим поживиться,Геть, геть – і царство за чуб взять.Но ненечка її АматаВ душі своїй була строката,Не всякий їй любився зять.[24] Один був Турн, царьок нешпетний,З Латином у сусідстві жив,Дочці і матері прикметний,І батько дуже з ним дружив.Не в шутку молодець був жвавий,Товстий, високий, кучерявий,Обточений, як огірок;І війська мав свого чимало,І грошиків таки бряжчало,Куди не кинь, був Турн царьок.[25] Пан Турн щось дуже підсипавсяЦаря Латина до дочки,Як з нею був, то виправлявсяІ піднімавсь на каблучки.Латин, дочка, стара АматаЩодень від Турна ждали свата,Уже нашили рушниківІ всяких всячин напридбали,Які на сватанні давали,Все сподівались старостів.[26] Коли чого в руках не маєш,То не хвалися, що твоє;Що буде, ти того не знаєш,Утратиш, може, і своє.Не розглядівши, кажуть, броду,Не лізь прожогом перший в воду,Бо щоб не насмішив людей.І перше в волок подивися,Тогді і рибою хвалися;Бо будеш йолоп, дуралей.[27] Як пахло сватанням в ЛатинаІ ждали тілько четверга,Аж тут Анхізова дитинаПрипленталась на берегаЗо всім своїм троянським плем’ям.Еней не марно тратив врем’я,По-молодецьку закурив:Горілку, пиво, мед і брагуПоставивши перед ватагу,Для збору в труби засурмив.[28] Троянство, знаєш, все голоднеСипнуло ристю на той клик;Як галич в врем’я непогодне,Всі підняли великий крик.Сивушки зараз ковтонулиПо ківшику, і не здригнули,І докосились до потрав.Все військо добре убирало,Аж поза ухами лящало,Один перед другим хватав.[29] Вбирали січену капусту,Шатковану, і огірки(Хоть се було в час м’ясопусту),Хрін з квасом, редьку, буряки;Рябка, тетерю, саламаху —Як не було – поїли з махуІ всі строщили сухарі,Що не було, все поз’їдали,Горілку всю повипивали,Як на вечері косарі.[30] Еней оставив із носаткуБуло горілки про запас,Но клюкнув добре по порядку,Розщедривсь, як бува у нас,Хотів посліднім поділитись,Щоб до кінця уже напитись,І добре цівкою смикнув;За ним і вся його голотаТягла, поки була охота,Що деякий і хвіст надув.[31] Барильця, пляшечки, носатку,Сулії, тикви, боклажки,Все висушили без остатку,Посуду потовкли в шматки.Троянці з хмелю просипались,Скучали, що не похмелялись;Пішли, щоб землю озирать,Де їм показано селитись,Жить, будоватися, женитись,І щоб латинців розпізнать.[32] Ходили там чи не ходили,Як ось вернулись і назадІ чепухи нагородили,Що пан Еней не був і рад.Сказали: «Люди тут бормочуть,Язиком дивним нам сокочуть,І ми їх мови не втнемо;Слова свої на ус кончають,Як ми що кажем їм – не знають,Між ними ми пропадемо».[33] Еней тут зараз взяв догадку,Велів побігти до дяків,Купить Піярськую граматку,Полуставців, октоїхів;І всіх зачав сам мордовати,Поверху, по словам складатиЛатинськую тму, мну, здо, тло:Троянське плем’я все засілоКоло книжок, що аж потіло,І по-латинському гуло.[34] Еней від них не одступався,Тройчаткою всіх приганяв;І хто хоть трохи ліновався,Тому субітки і давав.За тиждень так лацину взнали,Що вже з Енеєм розмовлялиІ говорили все на ус:Енея звали Енеусом,Уже не паном – домінусом,Себе ж то звали – троянус.[35] Еней троянців похваливши,Що так лацину поняли,Сивушки в кубочки наливши,І могорич всі запили.Потім з десяток щомудрійших,В лацині щонайрозумнійших,З ватаги вибравши якраз,Послав послами до ЛатинаОд імені свого і чина,А з чим послав, то дав приказ.[36] Посли, прийшовши до столиці,Послали до царя сказать,Що до його і до цариціЕней прислав поклон оддатьІ з хлібом, з сіллю і з другимиПодарками предорогими,Щоб познакомитись з царем;І як доб’ється панськой ласкиЕней-сподар і князь троянський,То прийде сам в царський терем.[37] Латину тілько що сказали,Що од Енея єсть посли,Із хлібом, з сіллю причвалали,Та і подарки принесли,Хотять Латину поклониться,Знакомитись і подружиться,Як тут Латин і закричав:«Впусти! я хліба не цураюсьІ з добрими людьми братаюсь.От на ловця звір наскакав!»[38] Велів тут зараз прибиратиСвітлиці, сіни, двір мести;Клечання по двору саджати,Шпалерів разних нанестиІ вибивать царськую хату;Либонь, покликав і Амату,Щоб і вона дала совіт,Як лучче, краще прибирати,Де, як коврами застилатиІ підбирать до цвіту цвіт.[39] Послав гінця до богомаза,Щоб мальовання накупить,І также розного припаса,Щоб що було і їсть і пить.Вродилось ренське з курдимономІ пиво чорнеє з лимоном,Сивушки же трохи не з спуст;Де не взялись воли, телята,Барани, вівці, поросята;Латин прибравсь, мов на запуст.[40] Ось привезли і мальованняРоботи первійших майстрів,Царя Гороха пановання,Патрети всіх багатирів:Як Александр цареві ПоруДавав із військом добру хльору;Чернець Мамая як побив;Як Муромець Ілля гуляє,Як б’є половців, проганяє, —Як Переяслів боронив;[41] Бова з Полканом як водився,Один другого як вихрив;Як Соловей-харциз женився,Як в Польщі Желізняк ходив.Патрет був француза Картуша,Против його стояв Гаркуша,А Ванька-каїн впереді.І всяких всячин накупили,Всі стіни ними обліпили;Латин дививсь їх красоті![42] Латин, так дома спорядивши,Кругом все в хатах оглядав,Світелки, сіни обходивши,Собі убори добирав:Плащем з клейонки обвернувся,Циновим гудзем застебнувся,На голову взяв капелюх;Набув на ноги кинді новіІ рукавиці взяв шкапові,Надувсь, мов на огні лопух.[43] Латин як цар в своїм нарядіІшов в кругу своїх вельмож,Которі всі були в параді,Надувся всякий з них, як йорж.Царя на дзиглик посадили,А сами мовчки одступилиВід покутя аж до дверей.Цариця ж сіла на ослоні,В єдамашковому шушоні,В кораблику із соболей.[44] Дочка Лавися-чепурухаВ німецькім фуркальці була,Вертілась, як в окропі муха,В верцадло очі все п’яла.Од дзиглика ж царя ЛатинаСкрізь прослана була ряднинаДо самой хвіртки і воріт;Стояло військо тут зальотне,Волове, кінне і піхотне,І ввесь був зібраний повіт.[45] Послів ввели к царю з пихою ,Як водилося у латин;Несли подарки пред собою:Пиріг завдовжки із аршин,І солі кримки і бахмутки,Лахміття розного три жмутки,Еней Латину що прислав.Посли к Латину приступились,Три рази низько поклонились,А старший рацію сказав:[46] «Енеус ностер магнус панусІ славний троянорум князь,Шмигляв по морю як циганус,Ад те, о рекс! прислав нунк нас.Рогамус, доміне Латине,Нехай наш капут не загине,Пермітте жить в землі своєй,Хоть за пекунії, хоть гратіс,Ми дяковати будем сатісБенефіценції твоєй.[47] О рекс! будь нашим меценатом,І ласкам туам покажи,Енеусу зробися братом,О оптіме! не одкажи:Енеус прінцепс єсть моторний,Формозус, гарний і проворний,Побачиш сам інноміне!Вели акціпере подаркиЗ ласкавим видом і без сварки,Що прислані через мене:[48] Се килим-самольот чудесний,За Хмеля виткався царя,Літа під облака небесні,До місяця і де зоря;Но можна стіл ним застилати,І перед ліжком простилати,І тарадайку закривать.Царівні буде він в пригоду,І то найбільш для того году,Як замуж прийдеться давать.[49] Ось скатерть шльонськая нешпетна,Її у Липську добули;Найбільше в тім вона прикметна,На стіл як тілько настелиІ загадай якої страви,То всякі вродяться потрави,Які на світі тілько єсть:Пивце, винце, медок, горілка,Рушник, ніж, ложка і тарілка.Цариці мусим сю піднесть.[50] А се сап’янці-самоходи,Що в них ходив іще Адам;В стариннії пошиті годи,Не знаю, як достались нам;Либонь, достались од пендосів,Що в Трої нам утерли носів,Про те Еней зна молодець;Сю вещ, як рідку і старинну,Підносимо царю Латину,З поклоном низьким, на ралець».[51] Цариця, цар, дочка ЛавинаЗглядалися проміж себе,Із рота покотилась слина,До себе всякий і гребеЯкі достались їм подарки,Насилу обійшлось без сварки;Як ось Латин сказав послам:«Скажіте вашому Енею,Латин із цілою сім’єю,Крий боже, як всі раді вам.[52] І вся моя маєтность рада,Що бог вас навернув сюди;Мні мила ваша вся громада,Я не пущу вас нікуди;Прошу Енею покланятисьІ хліба-солі не цуратись,Кусок остатній розділю.Дочка у мене одиначка,Хазяйка добра, пряха, швачка,То може і в рідню вступлю».[53] І зараз попросив до столуЛатин Енеєвих бояр,Пили горілку до ізволуІ їли бублики, кав’яр;Був борщ до шпундрів з буряками,А в юшці потрух з галушками,Потім до соку каплуни;З отрібки баба, шарпанина,Печена з часником свинина,Крохналь, який їдять пани.[54] В обід пили заморські вина,Не можна всіх їх розказать,Бо потече із рота слинаУ декого, як описать:Пили сикизку, деренівкуІ кримську вкусную дулівку,Що то айвовкою зовуть.На віват – з мущирів стріляли,Туш – грімко трубачі іграли,А многоліт – дяки ревуть![55] Латин по царському звичаюЕнею дари одрядив:Лубенського шмат короваю,Корито опішнянських слив,Горіхів київських смажених,Полтавських пундиків пряженихІ гусячих п’ять кіп яєць;Рогатого скота з Лип’янки,Сивухи відер з п’ять Будянки,Сто решетилівських овець.[56] Латин старий і полигавсяЗ Енеєм нашим молодцем,Еней і зятем називався, —Но діло краситься кінцем!Еней по щастю без поміхиВдавався в жарти, ігри, сміхи,А о Юноні і забув,Його котора не любилаІ скрізь за ним, де був, слідила,Нігде од неї не ввильнув.[57] Ірися, цьохля проклятуща,Завзятійша од всіх брехух,Олімпська мчалка невсипуща,Крикливійша із щебетух,Прийшла, Юноні розказала,Енея як Латинь приймала,Який між ними єсть уклад:Еней за тестя мав Латина,А сей Енея як за сина,І у дочки з Енеєм лад.[58] «Еге! – Юнона закричала. —Поганець як же розібрав!Я нарошно йому спускала,А він і ноги розіклав!Ого! провчу я висікакуІ перцю дам йому, і маку,Потямить, якова-то я.Проллю троянську кров, латинську,Вмішаю Турна скурвасинську,Я наварю їм киселя».[59] І на! через штафет к ПлутонуЗа підписом своїм приказ,Щоб фурію він ТезіфонуПослав к Юноні той же час;Щоб ні в берлині, ні в дормезі,І ні в ридвані, ні в портшезі,А бігла б на перекладних;Щоб не було в путі препони,То б заплатив на три прогони,Щоб на Олімп вродилась вмиг.[60] Прибігла фурія із пекла,Яхиднійша од всіх відьом,Зла, хитра, злобная, запекла,Робила з себе скрізь содом.Ввійшла к Юноні з ревом, стуком,З великим треском, свистом, гуком,Зробила об собі лепорт.Якраз її взяли гайдукиІ повели в терем під руки,Хоть так страшна була, як чорт.[61] «Здорова, люба, мила доню, —Юнона в радощах кричить, —До мене швидче, Тезифоню!» —І ціловать її біжить.«Сідай, голубко! – як ся маєш?Чи пса троянського ти знаєш?Тепер к Латину завітав,І крутить там, як в Карфагені;Достанеться дочці і нені,Латин щоб в дурні не попав.[62] Ввесь знає світ, що я не злобна,Людей губити не люблю;Но річ така богоугодна,Коли Енея погублю.Зроби ти похорон з весілля,Задай ти добре всім похмілля,Хотьби побрали всіх чорти:Амату, Турна і Латина,Енея, гадового сина,Пужни по-своєму їх ти!»[63] «Я наймичка твоя покорна, —Ревнула фурія, як грім, —На всяку хіть твою неспорна,Сама троянців всіх поїм;Амату з Турном я з’єднаюІ сим Енея укараю,Латину ж в тім’я дур пущу;Побачать то боги і люде,Що з сватання добра не буде,Всіх, всіх в шматочки потрощу».[64] І перекинулась клубочком,Кіть-кіть з Олімпа, як стріла;Як йшла черідка вечерочком,К Аматі шусть – як там була!Смутна Амата пір’я драла,Слізки ронила і вздихала,Що Турн-князьок не буде зять;Кляла Лавинії родини,Кляла кумів, кляла хрестини,Та що ж? – проти ріжна не прать.[65] Яга, під пелену підкравшись,Гадюкой в серце поповзла,По всіх куточках позвивавшись,В Аматі рай собі найшла.В стравлену її утробуНаклала злості, мовби бобу;Амата стала не своя;Сердита лаяла, кричала,Себе, Латина проклиналаІ всім давала тришия.[66] Потім і Турна навістилаПресуча, лютая яга;І із сього князька зробилаЕнею лишнього врага.Турн, по воєнному звичаю,З горілкою напившись чаю,Сказать попросту, п’яний спав;Яга тихенько підступилаІ люте снище підпустила,Що Турн о тім не помишляв.[67] Йому, бач, сонному верзлося,Буцім Анхізове дитяЗ Лавинією десь зійшлосяІ женихалось не шутя:Буцім з Лависей обнімався,Буцім до пазухи добрався,Буцім і перстень з пальця зняв;Лавися перше мов пручалась,А послі мов угамовалась,І їй буцім Еней сказав:[68] «Лависю, милеє кохання!Ти бачиш, як тебе люблю:Но що се наше женихання,Коли тебе навік гублю?Рутулець Турн тебе вже свата,За ним, бач, тягне і Амата,І ти в йому находиш смак.До кого хіть ти більшу маєш,Скажи, кого з нас вибираєш?Нехай я згину, неборак!»[69] «Живи, Енеєчку мій милий, —Царівна сей дала одвіт, —Для мене завжди Турн остилий,Очам моїм один ти світ!Тебе коли я не побачу,То день той і годину трачу,Моє ти щастя, животи;Турн швидче нагле околіє,Ніж, дурень, мною завладіє,Я вся – твоя, і пан мій – ти!»[70] Тут Турн без пам’яті схватився,Стояв, як в землю вритий стовп;Од злості, з хмелю ввесь трусивсяІ сна од яву не розчовп:«Кого? – мене; і хто? – троянець!Голяк, втікач, приплентач, ланець!Звести? – Лавинію однять?Не князь я! – гірше шмаровоза,І дам собі урізать носа,Коли Еней Латину зять.[71] Лавися шмат не для харциза,Який пройдисвіт єсть Еней;А то – і ти, голубко сиза,Ізгинеш од руки моєй!Я всіх поставлю вверх ногами,Не подарую вас душами,А більш Енею докажу.Латина же, старого діда,Прижму незгірше, як сусіда,На кіл Амату посаджу».[72] І зараз лист послав к Енею,Щоб вийшов битись сам на сам,Помірявсь силою своєю,Достав од Турна по усам;Хоть на киї, хоть кулакамиПоштурхатись попід боками,Або побитись і на смерть.А также пхнув він драгоманаІ до латинського султана,Щоб і сьому мордаси втерть.[73] Яхидна фурія раденька,Що по її все діло йшло;До людських бід вона швиденька,І горе мило їй було.Махнула швидко до троянців,Щоб сих латинських постоянцівПо-своєму осатанить.Тогді троянці всі з хортамиЗбирались їхать за зайцями,Князька свого повеселить.[74] Но «горе грішникові сущу, —Так київський скубент сказав, —Благих діл вовся не імущу!»Хто божії судьби пізнав?Хто де не дума – там ночує,Хотів де бігти – там гальмує.Так грішними судьба вертить!Троянці сами то пізнали,З малої речі пострадали,Як то читатель сам уздрить.[75] Поблизь троянська кочованняБув на одльоті хуторок,Було в нім щупле будовання,Ставок був, гребля і садок.Жила Аматина там нянька,Не знаю – жінка чи панянка,А знаю, що була стара,Скупа, і зла, і воркотуха,Наушниця і щебетуха,Давала чиншу до двора:[76] Ковбас десятків з три Латину,Лавинії к Петру мандрик,Аматі в тиждень по алтину,Три хунти воску на ставник;Льняної пряжі три півмітки,Серпанків вісім на наміткиІ двісті валяних гнотів.Латин од няньки наживався,Зате ж за няньку і вступався,За няньку хоть на ніж готів.[77] У няньки був біленький цуцик,Її він завжди забавляв:Не дуже простий – родом муцик,Носив поноску, танцьовав,І панії лизав од скукиЧастенько ноги скрізь і руки,І тімениці вигризав.Царівна часто з ним ігралась,Сама цариця любовалась,А цар то часто годував.[78] Троянці, в роги затрубивши,Пустили гончих в чагарі,Кругом болото обступивши,Бичами ляскали псарі;Як тілько гончі заганяли,Загавкали, заскавучали,То муцик, вирвавшись надвір,На голос гончих одізвався,Чмихнув, завив, до них помчався.Стременний думав, що то звір.[79] «Атю його! гуджга!» – і крикнув,І з свори поспускав хортів;Тут муцик до землі прилипнувІ дух від ляку затаїв;Но пси, донюхавшись, доспіли,Шарпнули муцика, із’їлиІ посмоктали кісточки.Як вість така дойшла до няньки,То очі вип’яла, як баньки,А з носа спали і очки.[80] Осатаніла вража бабаІ крикнула, як на живіт,Зробилась зараз дуже слаба,Холодний показався піт,Порвали маточні припадки,Істерика і лихорадки,І спазми жили потягли;Під ніс їй клали асафету,І теплую на пуп сервету,Іще клістир з ромну дали.[81] Як тілько к пам’яті вернулась,То зараз галас підняла;До неї челядь вся сунуласьДля дива, як ввесь світ кляла;Потім, схвативши головешкуІ вибравшись на добру стежку,Чкурнула просто до троян;Всі курені їх попалити,Енея заколоть, побитиІ всіх троянських бусурман.[82] За нею челядь покотила,Схвативши хто що запопав:Кухарка чаплію вхопила,Лакей тарілками шпурляв;З рублем там прачка храбровала,З дійницей ричка наступала,Гуменний з ціпом скрізь совавсь;Тут рота косарів з гребцямиЙшли битись з косами, з граблями,Ніхто од бою не цуравсь.[83] Но у троянського народуЗа шаг алтина не проси;Хто москаля об’їхав зроду?А займеш – ноги унеси.Завзятого троянці кшталту,Не струсять нічийого ґвалтуІ носа хоть кому утруть;І няньчину всю рать розбили,Скалічили, розпотрошилиІ всіх в тісний загнали кут.[84] В сіє-то нещасливе врем’яІ в самий штурхобочний бой,Троянське і латинське плем’яЯк умивалося мазкой,Прибіг гінець з письмом к Латину,Нерадосну привіз новину,Князь Турн йому війну писав;Не в пир, бач, запрошав напитись,А в поле визивав побитись;Гінець і на словах додав:[85] «Царю Латине неправдивий!Ти слово царськеє зламав;Зате узол дружелюбивийНавіки з Турном розірвав.Од Турна шмат той однімаєшІ в рот Енеєві соваєш,Що Турнові сам обіщав.Виходь же завтра навкулачки,Відтіль полізеш, мабуть, рачки,Бодай і лунь щоб не злизав».[86] Не так розсердиться добродій,Коли пан возний позов дасть;Не так лютує голий злодій,Коли немає що украсть;Як наш Латин тут розгнівивсяІ на гінця сього озлився,Що губи з серця покусав.І тілько одповідь мав датиІ гнів царський свій показати,Посол щоб Турнові сказав;[87] Як виглянув в вікно зненацька,Прийшов Латин в великий страх;Побачив люду скрізь багацькоПо улицях і всіх кутках.Латинці перлися товпами,Шпурляли вгору всі шапками,Кричали вголос на ввесь рот:«Війна! Війна! против троянців,Ми всіх Енеєвих поганцівПоб’єм – іскореним їх род».[88] Латин старий був не рубакаІ воюватись не любив,Од слова смерть він, неборака,Був без душі і мов не жив.Він стичку тілько мав на ліжку,Аматі як не грав під ніжку,І то тогді, як підтоптавсь;Без того ж завжди був тихенький,Як всякий дід старий, слабенький,В чужеє діло не мішавсь.[89] Латин, і серцем, і душеюДалекий бувши од війни,Зібравшись з мудростю своєю,Щоб не попастись в кайдани,Зізвав к собі панів вельможних,Старих, чиновних і заможних,Которих ради слухав сам;І виславши геть-преч Амату,Завів їх всіх в свою ківнату,Таку сказав річ старшинам:[90] «Чи ви од чаду, чи з похмілля?Чи чорт за душу удряпнув?Чи напились дурного зілля,Чи глузд за розум завернув?Скажіть – з чого війна взялася?З чого ся мисль вам приплелася?Коли я тішився війной?Не звір я – людську кров пролити,І не харциз, людей щоб бити,Для мене гидкий всякий бой.[91] І як війну вести без збруї,Без війська, хліба, без гармат,Без грошей?.. Голови ви буї!Який вас обезглуздив кат?Хто буде з вас провіянтмейстер,Або хто буде кригсцальмейстер,Кому казну повірю я?Не дуже хочете ви битись,А тілько хочете нажитись,І буде все біда моя.[92] Коли сверблять із вас у когоЧи спина, ребра, чи боки,Нащо просити вам чужого?Мої великі кулакиПочешуть ребра вам і спину;Коли ж то мало, я дубинуГотов на ребрах сокрушить.Служить вам рад малахаями,Різками, кнуттям і киями,Щоб жар воєнний потушить.[93] Покиньте ж се дурне юнацтвоІ розійдіться по домах,Панове виборне боярство;А про війну і в головахСобі ніколи не кладіте,А мовчки в запічках сидіте,Розгадуйте, що їсть і пить.Хто ж о війні проговоритьсяАбо кому війна присниться,Тому дам чортзна-що робить».[94] Сказавши се, махнув рукоюІ зараз сам пішов з ківнатБундючно-грізною ходою,Що всякий був собі не рад.Пристиджені його вельможіНа йолопів були похожі,Ніхто з уст пари не пустив.Не швидко бідні схаменулисьІ в ратуш підтюпцем сунулись,Уже як вечір наступив.[95] Тут думу довгую держали,І всяк компоновав своє,І вголос грімко закричали,Що на Латина всяк плюєІ на грозьбу не уважає,Війну з Енеєм начинае,Щоб некрут зараз набирать;І не просить щоб у ЛатинаЗ казни його ані алтина,Боярські гроші шафовать.[96] І так Латинь заворушилась,Задумав всяк побить троян;Відкіль та храбрість уродиласьПротив Енеєвих прочан?Вельможі царство збунтовали,Против царя всіх наущали;Вельможі! лихо буде вам.Вельможі! хто царя не слуха,Таким обрізать ніс і ухаІ в руки всіх оддать катам.[97] О музо, панночко парнаська!Спустись до мене на часок;Нехай твоя научить ласка,Нехай твій шепчеть голосок,Латинь к війні як знаряжалась,Як армія їх набиралась,Який порядок в війську був;Всі опиши мундири, збруюІ казку мні скажи такую,Якой іще ніхто не чув.[98] Бояри вмиг скомпоновалиНа аркуш маніхвест кругом,По всіх повітах розіслали,Щоб військо йшло під коругов;Щоб голови всі обголяли,Чуприни довгі оставляли,А ус в півлокоть би тирчав;Щоб сала і пшона набрали,Щоб сухарів понапікали,Щоб ложку, казанок всяк мав.[99] Все військо зараз розписалиПо разним сотням, по полкам,Полковників понаставляли,Дали патенти сотникам.По городам всяк полк назвався,По шапці всякий розличався,Вписали військо під ранжир;Пошили сині всім жупани,На спід же білії каптани, —Щоб був козак, а не мугир.[100] В полки людей розпреділивши,І по квартирям розвели,І всіх в мундири нарядивши,К присязі зараз привели.На конях сотники финтили,Хорунжі усики крутили,Кабаку нюхав асаул;Урядники з атаманамиНовими чванились шапками,І ратник всякий губу дув.[101] Так вічной пам’яті бувалоУ нас в Гетьманщині колись,Так просто військо шиковало,Не знавши: стій, не шевелись;Так славнії полки козацькіЛубенський, Гадяцький, ПолтавськийВ шапках, було, як мак, цвітуть.Як грянуть, сотнями ударять,Перед себе списи наставлять,То мов мітлою все метуть.[102] Було тут військо волонтирі,То всяких юрбиця людей,Мов запорожці-чуприндирі,Що їх не втне і Асмодей.Воно так, бачиш, і негарне,Як кажуть-то – не регулярне,Та до війни самий злий гад:Чи вкрасти що, язик достати,Кого живцем чи обідрати,Ні сто не вдержить їх гармат.[103] Для сильной армії своєїРушниць, мушкетів, оружжинНаклали повні гамазеї,Гвинтівок, фузій без пружин,Булдимок, флинт і яничарок.А в особливий закамарокСписів, пік, ратищ, гаківниць.Були тут страшнії гармати,Од вистрілу дрижали хати,А пушкарі то клались ниць.[104] Жлукта і улики на пушкиРобить галили на захват;Днища, оснівниці, витушкиНа принадлежность приправлять.Нужда перемінить закони!Квачі, помела, макогониВ пушкарське відомство пішли;Колеса, бендюги і кариІ самії церковні мариВ депо пушкарськеє тягли.[105] Держась воєнного обряду,Готовили заздалегідьБагацько всякого снаряду,Що сумно аж було глядіть.Для куль – то галушки сушили,А бомб – то з глини наліпили,А слив солоних – для картеч;Для щитів ночви припасали,І дна із діжок вибивали,І приправляли всім до плеч.[106] Не мали палашів ні шабель,У них, бач, Тули не було;Не шаблею ж убит і Авель,Поліно смерть йому дало.Соснові копистки стругалиІ до боків поначеплялиНа валяних верьовочках;Із лик плетені козубеньки,З якими ходять по опеньки,Були, мов суми, на плечах.[107] Як амуницю спорядилиІ насушили сухарів,На сало кабанів набили,Взяли подимне од дворів;Як підсусідків розписалиІ виборних поназначали,Хто тяглий, кінний, хто же піш,За себе хто, хто на підставу,В якеє військо, сотню, лаву,Порядок як завівсь незгірш:[108] Тогді ну військо муштровати,Учить мушкетний артикул,Вперед як ногу викидати,Ушкварить як на калавур.Коли пішком – то марш шульгою,Коли верхом – гляди ж, правою,Щоб шкапа скочила вперед.Такеє ратнеє фіглярствоБуло у них за регулярство,І все Енеєві во вред.[109] Мов посполитеє рушенняЛатина в царстві началось,Повсюдна муштра та учення,Все за жолнірство прийнялось.Дівки на прутах роз’їзжали,Ціпками хлопців муштровали,Старі ж учились кидать в ціль.А баб старих на піч саджалиІ на печі їх штурмовали,Бач, для баталії в примір.[110] Були латинці дружні людиІ воюватись мали хіть,Не всі з добра, хто од причуди,Щоб битися, то рад летіть.З гаряча часу, перші три дні,Зносили всяке збіжжя, злидніІ оддавали все на рать:Посуду, хліб, одежу, грошіСвоєй отчизни для сторожі,Що не було де і дівать.[111] Се поралася так Амата,К війні латинців підвела;Смутна була для неї хата,На улиці все і жила.Жінки з Аматою з’єднались,По всьому городу таскалисьІ підмовляли воювать.Робили з Турном шури-мури,І затялись, хоть вон із шкури,Енеєві дочки не дать.[112] Коли жінки де замішалисьІ їм ворочати дадуть;Коли з розказами втаскалисьТа пхикання ще додадуть,Прощайсь навік тогді з порядком,Пішло все к чорту неоглядком,Жінки поставлять на своє.Жінки! коли б ви більше їли,А менш пащиковать уміли,Були б в раю ви за сіє.[113] Як Турн біснується, лютує,В сусідні царства шле послів,Чи хто із них не порятуєПротив троянських злих синів;Коли Латин од поєдинківСховавсь під спід своїх будинківІ ждав, що буде за кінець;Коли Юнона скрізь літає,Всіх на Енея навертаєВесільний збить з його вінець, —[114] Гуде в Латії дзвін віщовийІ гасло всім к війні дає,Щоб всяк латинець був готовийК війні, в яку їх злость веде.Там крик, тут галас, там клепало,Тісниться люд і все тріщало.Війна в кровавих ризах тут;За нею рани, смерть, увіччя,Безбожность і безчоловіччяХвіст мантії її несуть.[115] Була в Латії синагога,Збудована за давніх літДля Януса, сердита бога,Которий дивних був приміт:Він мав на голові дві тварі,Чи гарнії були, чи харі,Об тім Вергілій сам мовчить;Но в мирне врем’я запирався,Коли ж із храма показався,Якраз війна і закипить.[116] По дзвону вся латинь сунула,До храма з криком всі неслись,І навстяж двері одімкнула,І Янус вибіг, як харциз.Воєнна буря закрутила,Латинське серце замутила,Завзятость всякого бере;«Війни, війни!» – кричать, бажають,Пекельним пламенем палаютьІ молодеє і старе.[117] Латинці військо хоть зібрали,Та треба ж війську должносних,Які б на щотах класти знали,Які письменнійші із них.Уже ж се мусить всякий знати,Що військо треба харчовати,І воїн без вина – хом’як.Без битой голої копійки,Без сей прелесниці-злодійкиНе можна воювать ніяк.[118] Були златії дні Астреї,І славний був тогді народ;Міняйлів брали в казначеї,А фіглярі писали щот,К роздачі порції – обтекар;Картьожник – хлібний добрий пекар,Гевальдигером – був шинькар,Вожатими – сліпці, каліки,Ораторами – недоріки,Шпигоном – з церкви паламар.[119] Всього не можна описати,В Латії що тогді було,Уже зволялося читати,Що в голові у них гуло.К війні хватались, поспішались,І сами о світі не знались,І все робили назворот:Що строїть треба, те ламали,Що треба кинуть, те ховали,Що класть в кишеню, клали в рот.[120] Нехай турбуються латинці,Готовляться проти троян,Нехай видумують гостинціЕнею нашому в із’ян.Загляньмо, Турн що коверзує,Троянцям рать яку готує,Бо Турн і сам дзіндзівер-зух!Коли чи п’є – не проливає,Коли чи б’є – то вже влучає,Йому людей давить, як мух![121] Та й видно, що не був в зневазі,Бо всі сусідні королькиПо просьбі, мовби по приказі,Позапаляючи люльки,Пішли в поход з своїм народом,З начинням, потрухом і плодом,Щоб Турнові допомагать:Не дать Енеєві женитись,Не дать в Латії поселитись,К чортам енейців всіх послать.[122] Не хмара сонце заступила,Не вихор порохом вертить,Не галич чорна поле вкрила,Не буйний вітер се шумить.Се військо йде всіма шляхами,Се ратне брязкотить збруями,В Ардею—город поспіша.Стовп пороху під небо в’ється,Сама земля, здається, гнеться;Енею! де тепер душа?[123] Мезентій наперед тірренськийПред страшним воїнством гряде;Було полковник так ЛубенськийКолись к Полтаві полк веде,Під земляні полтавські вали(Де шведи голови поклали)Полтаву-матушку спасать;Пропали шведи тут прочвари,Пропав і вал – а булевариДосталось нам тепер топтать.[124] За сим на бендюгах плететьсяБайстрюк Авентій—попадич,З своєю челяддю ведеться,Як з блюдолизами панич.Знакомого він пана внучок,Добродій песиків і сучокІ лошаків мінять охоч.Авентій був розбійник з пупку,Всіх тормошив, валяв на купку,Дивився бісом, гадом, сторч.[125] Тут військо кіннеє валилосьІ дуже руччеє було;Отаман звався Покотиллос,А асаул Караспуло.Се гречеськії проскіноси,Із Біломор’я все пендоси,З Мореа, Дельта, Кефалос;Везли з собою лагомини,Оливу, мило, риж, маслини,І капама, кебаб калос.[126] Цекул, пренестський коваленко,В Латію з військом также пхавсь;Так Сагайдачний з ДорошенкомКозацьким військом величавсь.Один з бунчуком перед раттю,Позаду другий п’яну браттюДонським нагаєм підганяв.Рядочком їхали гарненько,З люльок тютюн тягли смачненько,А хто на конику куняв.[127] За сими плентавсь розбишака,Нептунів син, сподар Мезап,До бою був самий собакаІ лобом бився так, мов цап.Боєць, ярун і задирака,Стрілець, кулачник і рубака,І дужий був з його хлопак;В виски було кому як впнеться,Той насухо не оддереться;Такий ляхам був Желізняк.[128] Другим шляхом, з другого боку,Агамемноненко ГалесЛетить, мов поспіша до срокуАбо к воді гарячий пес;Веде орду велику, многуРутульцеві на підпомогу;Тут люд був разних язиків:Були аврунці, сидицяне,Калесці і ситикулянеІ всяких-разних козаків.[129] За сими панськая дитина,Тезейович пан Іполит, —Надута, горда, зла личина,З великим воїнством валить.Се був панич хороший, повний,Чорнявий, красний, сладкомовний,Що й мачуху був підкусив.Він не давав нікому спуску,Одних богинь мав на закуску,Брав часто там, де не просив.[130] Не можна, далебі, злічити,Які народи тут плелись,І на папір сей положити,Як, з ким, коли, відкіль взялись.Вергілій, бач, не нам був рівня,А видно, що начухав тім’я,Поки дрібненько описав.Були рутульці і сіканці,Аргавці, лабики, сакранці,Були такі, що враг їх зна.[131] Тут ще наїзниця скакалаІ військо немале вела,Собою всіх людей лякалаІ все, мов помелом, мела;Ся звалась діва-цар Камілла,До пупа жінка, там – кобила,Кобилячу всю мала стать:Чотири ноги, хвіст з прикладом,Хвостом моргала, била задом,Могла і говорить і ржать.[132] Коли чував хто о Полкані,То се була його сестра;Найбільш блукали по Кубані,А рід їх вийшов з-за Дністра.Камілла – страшна войовниця,І знахурка, і чарівниця,І скора на бігу була;Чрез гори і річки плигала,Із лука мітко в ціль стріляла,Багацько крові пролила.[133] Така-то збірниця валилась,Енея щоб побити в пух;Уже Юнона де озлилась,То там запри кріпкенько дух.Жаль, жаль Енея-неборака,Коли його на міль, як рака,Зевес допустить посадить.Чи він ввильне од сей напасті,Побачимо те в п’ятой часті,Коли удасться змайстерить.вернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернуться