Енеїда [Энеида]

Частина третя

[1] Еней-сподар, посумовавши,Насилу трохи вгамовавсь;Поплакавши і поридавши,Сивушкою почастовавсь;Но все-таки його мутилоІ коло серденька крутило,Небіжчик часто щось вздихав;Він моря так уже боявся,Що на богів не покладавсяІ батькові не довіряв.[2] А вітри ззаду все трубилиВ потилицю його човнам,Що мчалися зо всеї силиПо чорним пінявим водам.Гребці і весла положили,Та сидя люлечки курилиІ кургикали пісеньок:Козацьких, гарних, запорозьких,А які знали, то московськихВигадовали бриденьок.[3] Про Сагайдачного співали,Либонь, співали і про Січ,Як в пікінери набирали,Як мандровав козак всю ніч;Полтавську славили Шведчину,І неня як свою дитинуЗ двора провадила в поход;Як під Бендер’ю воювали,Без галушок як помирали,Колись як був голодний год.[4] Не так-то діється все хутко,Як швидко кажуть нам казок;Еней наш плив хоть дуже прудко,Та вже ж він плавав не деньок;Довгенько по морю щось шлялисьІ сами о світі не знались,Не знав троянець ні один,Куди, про що і як швендюють,Куди се так вони мандрують,Куди їх мчить Анхізів син.[5] От так поплававши немалоІ поблудивши по морям,Як ось і землю видно стало,Побачили кінець бідам!До берега якраз пристали,На землю з човнів повставалиІ стали тута оддихать.Ся Кумською земелька звалась,Вона троянцям сподобалась,Далось і їй троянців знать.[6] Розгардіяш настав троянцям,Оп’ять забули горювать;Буває щастя скрізь поганцям,А добрий мусить пропадать.І тут вони не шановались,А зараз всі і потаскались,Чого хотілося шукать:Якому – меду та горілки,Якому – молодиці, дівки,Оскому щоб з зубів зігнать.[7] Були бурлаки сі моторні,Тут познакомились той час,З диявола швидкі, проворні,Підпустять москаля якраз.Зо всіми миттю побратались,Посватались і покумались,Мов зроду тутечка жили;Хто мав к чому яку кебету,Такого той шукав бенкету,Всі веремію підняли.[8] Де досвітки, де вечорниці,Або весілля де було,Дівчата де і молодиці,Кому родини надало,То тут троянці і вродились;І лиш гляди, то й заходилисьКоло жінок там ворожить,І, чоловіків підпоївши,Жінок, куди хто знав, повівши,Давай по чарці з ними пить.[9] Які ж були до карт охочі,То не сиділи дурно тут;Гуляли часто до півночіВ ніска, в пари, у лави, в жгут,У памфиля, в візка і в кепа,Кому ж із них була дотепа,То в гроші грали в сім листів,Тут всі по волі забавлялись,Пили, іграли, женихались.Ніхто без діла не сидів.[10] Еней один не веселився,Йому немиле все було;Йому Плутон та батько снився,І пекло в голову ввійшло.Оставивши своїх гуляти,Пішов скрізь по полям шукати,Щоб хто дорогу показав:Куди до пекла мандровати,Щоб розізнати, розпитати,Бо в пекло стежки він не знав.[11] Ішов, ішов, аж з русих кудрівВ три ряди капав піт на ніс,Як ось забачив щось і уздрів,Густий пройшовши дуже ліс.На ніжці курячій стоялаТо хатка дуже обветшала,І вся вертілася кругом;Він, до тії прийшовши хати,Хазяїна став викликати,Прищурившися під вікном.[12] Еней стояв і дожидався,Щоб вийшов з хати хто-небудь,У двері стукав, добувався,Хотів був хатку з ніжки спхнуть.Як вийшла бабище старая,Крива, горбатая, сухая,Запліснявіла, вся в шрамах;Сіда, ряба, беззуба, коса,Розхристана, простоволоса,І, як в намисті, вся в жовнах.[13] Еней, таку уздрівши цяцю,Не знав із ляку де стояв;І думав, що свою всю працюНавіки тута потеряв.Як ось до його підступилаЯга ся і заговорила,Роззявивши свої уста:«Гай, гай же, слихом послихати,Анхізенка у віч видати,А як забрів ти в сі міста?[14] Давно тебе я дожидаюІ думала, що вже пропав;Я все дивлюсь та визираю,Аж ось коли ти причвалав.Мені вже розказали з неба,Чого тобі пильненько треба, —Отець твій був у мене тут».Еней сьому подивовавсяІ баби сучої спитався:Як відьму злую сю зовуть.[15] «Я Кумськая зовусь Сівілла,Ясного Феба попадя,При його храмі посіділа,Давно живу на світі я!При Шведчині я дівовала,А татарва як набігала,То вже я замужем була;І першу сарану зазнаю;Коли ж був трус, як ізгадаю,То вся здригнусь, мовби мала.[16] На світі всячину я знаю,Хоть нікуди і не ходжу,І людям в нужді помагаю,І їм на звіздах ворожу:Кому чи трясцю одігнати,Од заушниць чи пошептати,Або і волос ізігнать;Шепчу – уроки проганяю,Переполохи виливаю,Гадюк умію замовлять.[17] Тепер ходімо лиш в каплицю,Там Фебові ти поклонисьІ обіщай йому телицю,А послі гарно помолись.Не пожалій лиш золотогоДля Феба світлого, ясного,Та і мені що перекинь;То ми тобі таки щось скажем,А може, в пекло шлях покажем,Іди, утрись і більш не слинь».[18] Прийшли в каплицю перед Феба,Еней поклони бити став,Щоб із блакитного Феб небаЙому всю ласку показав.Сівіллу тут замордовало,І очі на лоб позганяло,І дибом волос став сідий;Клубком із рота піна билась;Сама ж вся корчилась, кривилась,Мов дух вселився в неї злий.[19] Тряслась, кректала, побивалась,Як бубен, синя стала вся;Упавши на землю, качалась,У барлозі мов порося.І чим Еней молився більше,То все було Сівіллі гірше;А послі, як перемоливсь,З Сівілли тілько піт котився;Еней же на неї дивився,Дрижав од страху і трусивсь.[20] Сівілла трохи очуняла,Отерла піну на губах;І до Енея проворчалаПриказ од Феба в сих словах:«Така богів олімпських рада,Що ти і вся твоя громадаНе будете по смерть в Риму;Но що тебе там будуть знати,Твоє імення вихваляти;Но ти не радуйся сьому.[21] Іще ти вип’єш добру повну,По всіх усюдах будеш ти;І долю гірку, невгомоннуГотовсь свою не раз клясти.Юнона ще не вдовольнилась,Її злоба щоб окошиласьХотя б на правнуках твоїх;Но послі будеш жить по-панськи,І люди всі твої троянськіЗабудуть всіх сих бід своїх».[22] Еней похнюпивсь, дослухався,Сівілла що йому верзла,Стояв, за голову узявся,Не по йому ся річ була.«Трохи мене ти не морочиш,Не розчовпу, що ти пророчиш, —Еней Сівіллі говорив: —Диявол знає, хто з вас бреше,Трохи б мені було не легше,Якби я Феба не просив.[23] Та вже що буде, те і буде,А буде те, що бог нам дасть;Не ангели – такії ж люди,Колись нам треба всім пропасть.До мене будь лиш ти ласкава,Услужлива і нелукава,Мене до батька поведи;Я проходився б ради скукиПобачити пекельні муки,Ану, на звізди погляди.[24] Не перший я, та й не послідній,Іду до пекла на поклон:Орфей який уже негідний,Та що ж йому зробив Плутон;А Геркулес як увалився,То так у пеклі розходився,Що всіх чортяк порозганяв.Ану! Черкнім – а для охотиТобі я дам на дві охвоти…Та ну ж! скажи, щоб я вже знав».[25] «Огнем, як бачу, ти іграєш, —Йому дала яга одвіт: —Ти пекла, бачу, ще не знаєш,Не мил тобі уже десь світ.Не люблять в пеклі жартовати,Повік тобі дадуться знати,От тілько ніс туди посунь;Тобі там буде не до чмиги,Як піднесуть із оцтом фиги,То зараз вхопить тебе лунь.[26] Коли ж сю маєш ти охотуУ батька в пеклі побувать,Мені дай зараз за роботу,То я приймуся мусовать,Як нам до пекла довалитисьІ там на мертвих подивитись;Ти знаєш – дурень не бере:У нас хоть трохи хто тямущий,Уміє жить по правді сущій,То той, хоть з батька, то здере.[27] Поким же що, то ти послухайТого, що я тобі скажу,І голови собі не чухай…Я в пекло стежку покажу:В лісу великому, густому,Непроходимому, пустомуЯкеєсь дерево росте;На нім кислиці не простіїРостуть – як жар, всі золотії,І деревце те не товсте.[28] Із дерева сього зломитиТи мусиш гілку хоть одну;Без неї бо ні підступитиНе можна перед сатану;Без гілки і назад не будешІ душу з тілом ти погубиш,Плутон тебе закабалить.Іди ж, та пильно приглядайся,На всі чотири озирайся,Де деревце те заблищить.[29] Зломивши ж, зараз убирайся,Якмога швидше утікай;Не становись, не оглядайсяІ уха чим позатикай;Хоть будуть голоса кричати,Щоб ти оглянувся, прохати,Гляди, не озирайсь, біжи.Вони, щоб тілько погубити,То будуть все тебе манити;От тут себе ти покажи».[30] Яга тут чортзна-де дівалась,Еней остався тілько сам,Йому все яблуня здавалась,Покою не було очам;Шукать її Еней попхався,Втомивсь, засапавсь, спотикався,Поки прийшов під темний ліс;Коловсь сердешний об тернину,Пошарпався весь об шипшину,Було таке, що рачки ліз.[31] Сей ліс густий був несказанно,І сумно все в йому було;Щось вило там безперестанноІ страшним голосом ревло;Еней, молитву прочитавшиІ шапку цупко підв’язавши,В лісную гущу і пішов,Ішов і утомивсь чимало,І надворі тогді смеркало,А яблуні ще не знайшов.[32] Уже він начинав боятись,На всі чотири озиравсь;Трусивсь, та нікуди діватись,Далеко тяжко в ліс забравсь;А гірше ще його злякало,Як щось у очах засіяло,От тут-то берега пустивсь;А послі дуже удивився,Як під кислицей опинився, —За гілку зараз ухвативсь.[33] І не подумавши німало,Нап’явсь, за гілечку смикнув,Аж дерево те затріщало,І зараз гілку одчахнув.І дав чимдуж із лісу драла,Що аж земля під ним дрижала,Біг так, що сам себе не чув;Біг швидко, не остановлявся,Увесь об колючки подрався;Як чорт, у реп’яхах ввесь був.[34] Прибіг к троянцям, утомивсяІ оддихати простягнувсь;Як хлюща, потом ввесь облився,Трохи-трохи не захлебнувсь.Звелів з бичні волів пригнати,Цапів з вівцями припасати,Плутону в жертву принести,І всім богам, що пеклом правлятьІ грішних тормошать і давлять,Щоб гніву їм не навести.[35] Як тілько темна та пахмурнаІз неба зслизла чорна ніч,Година ж стала балагурна,Як звізди повтікали пріч,Троянці всі заворушились,Завештались, закамешилисьНа жертву приганять биків;Дяки з попами позбирались,Зовсім служити всі прибрались,Огонь розкладений горів.[36] Піп зараз взяв вола за рогиІ в лоб обухом зацідив,І, взявши голову між ноги,Ніж в черево і засадив;І вийняв тельбухи з кишками,Розклав гарненько їх рядамиІ пильно кендюх розглядав;Енею послі божу волюІ всім троянцям добру долю,Мов по звіздам, все віщовав.[37] Як тут з скотиною возилисьІ харамаркали дяки,Як вівці і цапи дрочились,В різницях мов ревли бики;Сівілла тут де не взялася,Запінилася і тряслася,І галас зараз підняла:«К чортам ви швидче всі ізгиньте,Мене з Енеєм тут покиньте,Не ждіть, щоб тришия дала.[38] А ти, – мовляла ко Енею, —Моторний, смілий молодець,Прощайся з юрбою своєю,Ходім лиш в пекло – там отецьНас твій давно вже дожидаєІ, може, без тебе скучає.Ану, пора чимчиковать.Возьми на плечі з хлібом клунок;Нехай йому лихий прасунок,Як голодом нам помирать.[39] Не йди в дорогу без запасу,Бо хвіст од голоду надмеш;І де-где іншого ти часуІ крихти хліба не найдеш,Я в пекло стежку протоптала,Я там не раз, не два бувала,Я знаю тамошній народ;Дорожки всі, всі уголочки,Всі закоморочки, куточки,Уже не первий знаю год».[40] Еней в сю путь якраз зібрався,Шкапові чоботи набув,Підтикався, підперезавсяІ пояс цупко підтягнув;А в руки добру взяв дрючину,Обороняти злу личину,Як лучиться де од собак.А послі за руки взялися,Прямцем до пекла поплелися,Пішли на прощу до чортяк.[41] Тепер же думаю, гадаю,Трохи не годі і писать;Ізроду пекла я не знаю,Нездатний, далебі, брехать;Хіба, читателі, пождіте,Вгамуйтесь трохи, не галіте,Піду я до людей старих;Щоб їх о пеклі розпитатиІ попрошу їх розказати,Що чули од дідів своїх.[42] Вергілій же, нехай царствує,Розумненький був чоловік,Нехай не вадить, як не чує,Та в давній дуже жив він вік.Не так тепер і в пеклі стало,Як в старину колись бувалоІ як покійник написав;Я, може, що-небудь прибавлю;Переміню і що оставлю,Писну – як од старих чував.[43] Еней з Сівіллою хватались,До пекла швидче щоб прийти,І дуже пильно приглядались,До пекла двері як найти.Як ось перед якуюсь горуПрийшли, і в ній велику норуЗнайшли і вскочили туди.Пішли під землю темнотою,Еней все щупався рукою,Щоб не ввалитися куди.[44] Ся улиця вела у пекло,Була вонюча і грязна;У ній і вдень було, мов смеркло,Од диму вся була чадна;Жила з сестрою тут Дрімота,Сестра же звалася Зівота,Поклон сі перші оддалиТімасі нашому ЕнеюЗ його старою попадею —І послі далі повели.[45] А потім Смерть до артикулуЇм воздала косою честь,Наперед стоя калавуру,Який у її мосці єсть:Чума, война, харцизтво, холод,Короста, трясця, парші, голод;За сими ж тут стояли в ряд:Холера, шолуді, бешихаІ всі мирянські, знаєш, лиха,Що нас без милості морять.[46] Іще ж не все тут окошилось,Іще брела ватага лих:За смертію слідом валилосьЖінок, свекрух і мачух злих.Вітчими йшли, тесті-скуп’яги,Зяті і свояки-мотяги,Сердиті шурини, брати,Зовиці, невістки, ятровки —Що все гризуться без умовки —І всякі тут були кати.[47] Якіїсь злидні ще стояли,Жовали все в зубах папір,В руках каламарі держали,За уха настромляли пір.Се все десятські та соцькії,Начальники, п’явки людськії,І всі прокляті писарі;Ісправники все ваканцьові,Судді і стряпчі безтолкові,Повірені, секретарі.[48] За сими йшли святі понури,Що не дивились і на світ,Смиренної були натури,Складали руки на живіт;Умильно богу все молились,На тиждень днів по три постилисьІ вслух не лаяли людей;На чотках мир пересуждалиІ вдень ніколи не гуляли,Вночі ж було не без гостей.[49] Насупротив сих окаянницьКвартал був цілий волоцюг,Моргух, мандрьох, ярижниць, п’яницьІ бахурів на цілий плуг;З обстриженими головами,З підрізаними пеленамиСтояли хльорки наголо.І панночок фільтіфікетних,Лакеїв гарних і дотепних,Багацько дуже щось було.[50] І молодиці молоденькі,Що вийшли заміж за старих,Що всякий час були раденькіПотішить парнів молодих;І ті тут молодці стояли,Що недотепним помагалиДля них сімейку розплодить;А діти гуртові кричали,Своїх паньматок проклинали,Що не дали на світі жить.[51] Еней хоть сильно тут дививсяТакій великій новині,Та вже од страху так трусився,Мов сидя охляп на коні.Побачивши ж іще іздалі,Які там дива плазовалиКругом, куди ні поглядиш,Злякавсь, к Сівіллі прихилився.Хватавсь за дергу і тулився,Мов од кота в коморі миш.[52] Сівілла в дальший путь таскала,Не баскаличивсь би та йшов;І так швиденько поспішала,Еней не чув аж підошов,Хватаючися за ягою;Як ось уздріли пред собоюЧрез річку в пекло перевіз.Ся річка Стіксом називалась,Сюди ватага душ збиралась,Щоб хто на той бік перевіз.[53] І перевізчик тут явився,Як циган, смуглой цери був,Од сонця ввесь він попаливсяІ губи, як арап, оддув;Очища в лоб позападали,Сметаною позапливали,А голова вся в ковтунах;Із рота слина все котилась,Як повстка, борода скомшилась,Всім задавав собою страх.[54] Сорочка, зв’язана узлами,Держалась всилу на плечах,Попричепляна мотузками,Як решето, була в дірках;Замазана була на палець,Засалена, аж капав смалець,Обутий в драні постоли;Із дір онучі волочились,Зовсім, хоть вижми, помочились,Пошарпані штани були.[55] За пояс лико одвічало,На йому висів гаманець;Тютюн, і люлька, і кресало,Лежали губка, кремінець.Хароном перевізник звався,Собою дуже величався,Бо і не в шутку був божок:З крючком весельцем погрібався,По Стіксові, як стрілка, мчався,Був човен легкий, як пушок.[56] На ярмарку як слобожанеАбо на красному торгуДо риби товпляться миряне,Було на сьому так лугу.Душа товкала душу в боки,І скрекотали, мов сороки;Той пхавсь, той сунувсь, інший ліз:Всі м’ялися, перебирались,Кричали, спорили і рвались,І всяк хотів, його щоб віз.[57] Як гуща в сирівці іграє,Шиплять, як кваснуть, буряки,Як против сонця рій гуляє,Гули сі так небораки,Харона, плачучи, прохали,До його руки простягали,Щоб взяв з собою на каюк;Но сей того плачу байдуже,На просьби уважав не дуже:Злий з сина був старий дундук.[58] І знай, що все веслом махаєІ в морду тиче хоч кому,Од каюка всіх одганяє,А по вибору своємуПотрошечку в човен саджає,І зараз човен одпихає,На другий перевозить бік;Кого не візьме, як затнеться,Тому сидіти доведеться,Гляди – і цілий, може, вік.[59] Еней в кагал сей як убрався,Щоб зближитися к порому,То з Палінуром повстрічався,Штурмановав що при йому.Тут Палінур пред ним заплакав,Про долю злу свою балакав,Що через річку не везуть;Но баба зараз розлучила,Енею в батька загвоздила,Щоб довго не базікав тут.[60] Попхались к берегу поближче,Прийшли на самий перевіз,Де засмальцьований дідищеВередовав, як в греблі біс;Кричав буцімто навіжений,І кобенив народ хрещений,Як водиться в шинках у нас;Досталось родичам сердешним,Не дуже лаяв словом гречним,Нехай же зносять в добрий час.[61] Харон, таких гостей уздрівши,Оскілками на їх дививсь,Як бик скажений заревівши,Запінивсь дуже і озливсь:«Відкіль такії се мандрьохи,І так уже вас тут не трохи,Якого чорта ви прийшли?Вас треба хати холодити!Вас треба так опроводити,Щоб ви і місця не найшли.[62] Геть, преч, вбирайтесь відсіль к чорту,Я вам потиличника дам;Поб’ю всю пику, зуби, морду,Аж не пізна вас дідько сам;Ійон же як захрабровали,Живі сюди примандровали,Бач, гиряві, чого хотять!Не дуже я на вас покваплюсь,Тут з мертвими ось не управлюсь,Що так над шиєю стоять».[63] Сівілла бачить, що не шутка,Бо дуже сердиться Харон,Еней же був собі плохутка,Дала стариганю поклон:«Та ну, на нас лиш придивися, —Сказала, – дуже не гнівися,Не сами ми прийшли сюди;Хіба ж мене ти не пізнаєш,Що так кричиш, на нас гукаєш —Оце невидані біди![64] Ось глянься, що оце такеє!Утихомирся, не бурчи;Ось деревце, бач, золотеє,Тепер же, коли хоч, мовчи».Потім все дрібно розказала,Кого до пекла проводжала,До кого, як, про що, за чим.Харон же зараз схаменувся,Разів з чотири погребнувсяІ з каючком причалив к ним.[65] Еней з Сівіллою своєюНе мішкавши в човен ввійшли;Кальною річкою сієюНа той бік в пекло поплили;Вода в розколини лилася,Що аж Сівілла піднялася,Еней боявсь, щоб не втонуть,Но пан Харон наш потрудився,На той бік так перехопився.Що нільзя оком ізмигнуть.[66] Приставши, висадив на землю;Взяв пів-алтина за труди,За працьовиту свою греблю,І ще сказав, іти куди.Пройшовши відсіль гонів з двоє,Побравшись за руки обоє,Побачили, що ось лежавУ бур’яні бровко муругий,Три голови мав пес сей мурий,Він на Енея загарчав.[67] Загавкав грізно в три язики,Уже був кинувсь і кусать,Еней підняв тут крик великий,Хотів чимдуж назад втікать.Аж баба хліб бровку шпурнулаІ горло глевтяком заткнула,То він за кормом і погнавсь;Еней же з бабою старою,То сяк, то так, попід рукою,Тихенько од бровка убравсь.[68] Тепер Еней убрався в пекло,Прийшов зовсім на інший світ;Там все поблідло і поблекло,Нема ні місяця, ні звізд,Там тілько тумани великі,Там чутні жалобнії крики,Там мука грішним не мала.Еней з Сівіллою гляділи,Якії муки тут терпіли,Якая кара всім була.[69] Смола там в пеклі клекотілаІ грілася все в казанах,Живиця, сірка, нефть кипіла;Палав огонь, великий страх!В смолі сій грішники сиділиІ на огні пеклись, горіли,Хто, як, за віщо заслужив.Пером не можна написати,Не можна і в казках сказати,Яких було багацько див![70] Панів за те там мордовалиІ жарили зо всіх боків,Що людям льготи не давалиІ ставили їх за скотів.За те вони дрова возили,В болотах очерет косили,Носили в пекло на підпал.Чорти за ними приглядали,Залізним пруттям підганяли,Коли який з них приставав.[71] Огненним пруттям оддиралиКругом на спину і живіт,Себе що сами убивали,Яким остив наш білий світ,Гарячим дьогтем заливали,Ножами під боки штрикали,Щоб не хапались умирать.Робили рознії їм муки,Товкли у мужчирях їм руки,Не важились щоб убивать.[72] Багатим та скупим вливалиРозтопленеє срібло в рот,А брехунів там заставлялиЛизать гарячих сковород;Які ж ізроду не женились,Та по чужим куткам живились,Такі повішані на крюк,Зачеплені за теє тіло,На світі що грішило смілоІ не боялося сих мук.[73] Всім старшинам тут без розбору,Панам, підпанкам і слугамДавали в пеклі добру хльору,Всім по заслузі, як котам.Тут всякії були цехмістри,І ратмани, і бургомістри,Судді, підсудки, писарі,Які по правді не судилиТа тілько грошики лупилиІ одбирали хабарі.[74] І всі розумні филозопи,Що в світі вчились мудровать;Ченці, попи і крутопопи,Мирян щоб знали научать;Щоб не ганялись за гривнями,Щоб не возились з попадями,Та знали церков щоб одну;Ксьондзи до баб щоб не іржали,А мудрі звізд щоб не знімали —Були в огні на самім дну.[75] Жінок своїх що не держалиВ руках, а волю їм дали,По весіллях їх одпускали,Щоб часто в приданках булиІ до півночі там гуляли,І в гречку деколи скакали,Такі сиділи всі в шапках,І з превеликими рогами,З зажмуреними всі очами,В кип’ячих сіркой казанах.[76] Батьки, які синів не вчили,А гладили по головах,І тілько знай що їх хвалили,Кипіли в нефті в казанах;Що через їх синки в ледащоПустилися, пішли в нінащо,А послі чубили батьків,І всею силою бажали,Батьки щоб швидче умирали,Щоб їм прийнятись до замків.[77] І ті були там лагоминці,Піддурювали що дівок,Що в вікна дрались по драбинціПід темний, тихий вечерок;Що будуть сватать їх, брехали,Підманювали, улещали,Поки добрались до кінця;Поки дівки од перечосуДо самого товстіли носу,Що сором послі до вінця.[78] Були там купчики проворні,Що їздили по ярмаркам,І на аршинець на підборнийПоганий продавали крам.Тут всякії були пронози,Перекупки і шмаровози,Жиди, міняйли, шинкарі.І ті, що фиги-миги возять,Що в боклагах гарячий носять,Там всі пеклися крамарі.[79] Паливоди і волоцюги,Всі зводники і всі плути;Ярижники і всі п’янюги,Обманщики і всі моти,Всі ворожбити, чародії,Всі гайдамаки, всі злодії,Шевці, кравці і ковалі;Цехи: різницький, коновальський,Кушнірський, ткацький, шаповальський —Кипіли в пеклі всі в смолі.[80] Там всі невірні і христьяне,Були пани і мужики,Була там шляхта і міщане,І молоді, і старики;Були багаті і убогі,Прямі були і кривоногі,Були видющі і сліпі,Були і штатські, і воєнні,Були і панські, і казенні,Були миряни і попи.[81] Гай! гай! та нігде правди діти,Брехня ж наробить лиха більш;Сиділи там скучні піїти,Писарчуки поганих вірш,Великії терпіли муки,Їм зв’язані були і руки,Мов у татар терпіли плін.От так і наш брат попадеться,Що пише, не остережеться,Який же втерпить його хрін![82] Якусь особу мацапуруТам шкварили на шашлику,Гарячу мідь лили за шкуруІ розпинали на бику.Натуру мав він дуже бридку,Кривив душею для прибитку,Чужеє оддавав в печать;Без сорома, без бога бувшиІ восьму заповідь забувши,Чужим пустився промишлять.[83] Еней як відсіль відступивсяІ далі трохи одійшов,То на другеє нахопився,Жіночу муку тут найшов.В другім зовсім сих караваніПіджарьовали, як у бані,Що аж кричали на чім світ;Оці-то галас ісправляли,Гарчали, вили і пищали,Після куті мов на живіт.[84] Дівки, баби і молодиціКляли себе і ввесь свій рід,Кляли всі жарти, вечерниці,Кляли і жизнь, і білий світ;За те їм так там задавали,Що через міру мудровалиІ верховодили над всім;Хоть чоловік і не онеє,Коли же жінці, бачиш, теє,То треба угодити їй.[85] Були там чесні пустомолки,Що знали весь святий закон,Молилися без остановкиІ били сот по п’ять поклон,Як в церкві між людьми стояли,І головами все хитали,Як же були на самоті,То молитовники ховали,Казились, бігали, скакалиІ гірше дещо в темноті.[86] Були і тії там панянки,Що наряжались на показ;Мандрьохи, хльорки і діптянки,Що продають себе на час.Сі в сірці і в смолі кипілиЗа те, що жирно дуже їлиІ що їх не страшив і піст;Що все прикушовали губи,І скалили біленькі зуби,І дуже волочили хвіст.[87] Пеклись тут гарні молодиці,Аж жаль було на них глядіть,Чорняві, повні, милолиці;І сі тут мусили кипіть,Що замуж за старих ходилиІ мишаком їх поморили,Щоб послі гарно погулятьІ з парубками поводитись,На світі весело нажитисьІ не голодним умирать.[88] Якіїсь мучились там птахиЗ куделями на головах;Се чеснії, не потіпахи,Були тендітні при людях;А без людей – не можна знатиСебе чим мали забавляти,Про те лиш знали до дверей.Їм тяжко в пеклі докоряли,Смоли на щоки наліпляли,Щоб не дурили так людей.[89] Бо щоки терли манією,А блейвасом і ніс, і лоб,Щоб краскою, хоть не своєю,Причаровать к собі кого б;Із ріпи підставляли зуби,Ялозили все смальцем губи,Щоб підвести на гріх людей;Пиндючили якіїсь бочки,Мостили в пазусі платочки,В которих не було грудей.[90] За сими по ряду шкварчалиВ розпалених сковородахСтарі баби, що все ворчали,Базікали о всіх ділах;Все тілько старину хвалили,А молодих товкли та били,Не думали ж, які були,Іще як сами дівовалиТа з хлопцями як гарцювали,Та й по дитинці привели.[91] Відьом же тут колесовалиІ всіх шептух і ворожок,Там жили з них чорти моталиІ без витушки на клубок;На припічках щоб не орали,У комини щоб не літали,Не їздили б на упирях;І щоб дощу не продавали,Вночі людей щоб не лякали,Не ворожили б на бобах.[92] А зводницям таке робили,Що цур йому вже і казать,На гріх дівок що підводилиІ сим учились промишлять;Жінок од чоловіків кралиІ волоцюгам помагалиРогами людський лоб квітчать;Щоб не своїм не торговали,Того б на одкуп не давали,Що треба про запас держать.[93] Еней там бачив щось немалоКип’ящих мучениць в смолі,Як з кабанів топилось сало,Так шкварилися сі в огні;Були і світські, і черниці,Були дівки і молодиці,Були і паньї, й панночки;Були в свитках, були в охвотах,Були в дульєтах і в капотах,Були всі грішні жіночки.[94] Но се були все осужденні,Які померли не тепер;Без суду ж не палив пекельнийОгонь, недавно хто умер;Сі всі були в другім загоні,Як би лошата або коні,Не знали попадуть куда;Еней, на перших подивившисьІ о бідах їх пожурившись,Пішов в другії ворота.[95] Еней, ввійшовши в сю кошару,Побачив там багацько душ,Вмішавшися між сю отару,Як між гадюки чорний уж.Тут розні душі походжали,Все думали та все гадали,Куди-то за гріхи їх впруть.Чи в рай їх пустять веселитись,Чи, може, в пекло пошмалитисьІ за гріхи їм носа втруть.[96] Було їм вільно розмовлятиПро всякії свої діла,І думати, і мізковати —Яка душа, де, як жила;Багатий тут на смерть гнівився,Що він з грішми не розлічився,Кому і кілько треба дать;Скупий же тосковав, нудився,Що він на світі не наживсяІ що не вспів і погулять.[97] Сутяга толковав укази,І що то значить наш Статут,Розказовав свої прокази,На світі що робив сей плут.Мудрець же фізику провадив,І толковав якихсь монадів,І думав, відкіль взявся світ?А мартопляс кричав, сміявся,Розказовав і дивовався,Як добре знав жінок дурить.[98] Суддя там признавався сміло,Що з гудзиками за мундирТаке переоначив діло,Що, може б, навістив Сибір;Та смерть ізбавила косою,Що кат легенькою рукоюПлечей йому не покропив.А лікар скрізь ходив з ланцетом,З слабительним і спермацетомІ чванивсь, як людей морив.[99] Ласощохлисти походжали,Всі фертики і паничі,На пальцях ногтики кусали,Розприндившись, як павичі;Все очі вгору піднімали,По світу нашому вздихали,Що рано їх побрала смерть;Що трохи слави учинили,Не всіх на світі подурили,Не всім успіли морду втерть.[100] Моти, картьожники, п’янюгиІ весь проворний чесний род;Лакеї, конюхи і слуги,Всі кухарі і скороход,Побравшись за руки, ходилиІ все о плутнях говорили,Які робили, як жили,Як паней і панів дурили,Як по шинках вночі ходилиІ як з кишень платки тягли.[101] Там придзигльованки журились,Що нікому вже підморгнуть,За ними більш не волочились,Тут їх заклекотіла путь;Баби тут більш не ворожилиІ простодушних не дурили.Які ж дівок охочі бить,Зубами з серця скреготали,Що наймички їх не вважалиІ не хотіли їм годить.[102] Еней уздрів свою Дідону,Ошмалену, мов головня,Якраз по нашому законуПред нею шапочку ізняв:«Здорова! – глянь… де ти взялася?І ти, сердешна, приплеласяІз Карфагена аж сюда?Якого біса ти спеклася,Хіба на світі нажилася?Чорт мав тобі десь і стида.[103] Така смачная молодиця,І глянь! умерла залюбки…Рум’яна, повна, білолиця,Хто гляне, то лизне губки;Тепер з тебе яка утіха?Ніхто не гляне і для сміха,Навік тепер пропала ти!Я, далебі, в тім не виною,Що так роз’їхався з тобою,Мені приказано втекти.[104] Тепер же, коли хоч, злигаймосьІ нумо жить так, як жили,Тут закурім, заженихаймось,Не розлучаймось ніколи;Ходи, тебе я помилую,Прижму до серця – поцілую…»Йому ж Дідона наодрізСказала: «К чорту убирайся,На мене більш не женихайся…Не лізь! Бо розіб’ю і ніс!»[105] Сказавши, чортзна-де пропала,Еней не знав, що і робить,Коли б яга не закричала,Що довго годі говорить,То, може б, там і застоявсяІ, може, той пори дождався,Щоб хто і ребра полічив:Щоб з вдовами не женихався,Над мертвими не наглумлявся,Жінок любов’ю не морив.[106] Еней з Сівіллою попхавсяВ пекельную подалі глуш;Як на дорозі повстрічавсяЗ громадою знакомих душ.Тут всі з Енеєм обнімались,Чоломкались і ціловались,Побачивши князька свого;Тут всяк сміявся, реготався,Еней до всіх їх доглядався,Знайшов з троянців ось кого:[107] Педька, Терешка, Шеліфона,Панька, Охріма і Харка,Леська, Олешка і Сізьона,Пархома, Їська і Феська,Стецька, Ониська, Опанаса,Свирида, Лазаря, Тараса,Були Денис, Остап, ОвсійІ всі троянці, що втопились,Як на човнах з ним волочились,Тут був Вернигора Мусій.[108] Жидівська школа завелася,Великий крик всі підняли,І реготня де не взялася,Тут всяку всячину верзли;Згадали чорт знає колишнє,Балакали уже і лишнє,І сам Еней тут розходивсь;Щось балагурили довгенько,Хоть ізійшлися і раненько,Та пан Еней наш опізнивсь.[109] Сівіллі се не показалось,Що так пахолок застоявсь,Що дитятко так розбрехалось,Уже і о світі не знавсь;На його грізно закричала,Залаяла, запорощала,Що аж Еней ввесь затрусивсь.Троянці также всі здригнулиІ врозтіч, хто куди, махнули,Еней за бабою пустивсь.[110] Ішли, і як би не збрехати,Трохи не з пару добрих гін,Як ось побачили і хати,І ввесь Плутонів царський дім.Сівілла пальцем указалаІ так Енеєві сказала:«Ось тут і пан Плутон живеІз Прозерпіною своєю,До їх-то на поклон з гіллеюТепер я поведу тебе».[111] І тілько що прийшли к воротамІ в двір пустилися чвалать,Як баба бридка, криворота:«Хто йде?» – їх стала окликать.Мерзенне чудо се стоялоІ било під двором в клепало,Як в панських водиться дворах;Обмотана вся ланцюгами,Гадюки вилися клубкамиНа голові і на плечах.[112] Вона без всякого обмануІ щиро без обиняківРобила грішним добру шану,Ремнями драла, мов биків;Кусала, гризла, бичовала,Кришила, шкварила, щипала,Топтала, дряпала, пекла,Порола, корчила, пиляла,Вертіла, рвала, шпиговалаІ кров із тіла їх пила.[113] Еней, бідняжка, ізлякавсяІ ввесь, як крейда, побілів,І зараз у яги спитався,Хто їй так мучити велів?Вона йому все розказалаТак, як сама здорова знала,Що в пеклі є суддя Еак;Хоть він на смерть не осуждає,Та мучити повеліває,І як звелить – і мучать так.[114] Ворота сами одчинились,Не смів ніхто їх задержать,Еней з Сівіллою пустились,Щоб Прозерпіні честь оддать;І піднесли їй на болячкуТу суто золоту гіллячку,Що сильно так вона бажа.Но к ній Енея не пустили,Прогнали, трохи і не били,Бо хиріла їх госпожа.[115] А далі вперлися в будинкиПідземного сього царя,Ні гич, ні гариля пилинки,Було все чисто, як зоря;Цвяховані були там стіниІ вікна всі з морської піни;Шумиха, оливо, свинець,Блищали міді там і криці,Всі убрані були світлиці;По правді, панський був дворець.[116] Еней з ягою розглядалиВсі дива там, які були,Роти свої пороззявлялиІ очі на лоби п’яли;Проміж собою все зглядались —Всьому дивились, осміхались,Еней то цмокав, то свистав.От тут-то душі ликовали,Що праведно в миру живали,Еней і сих тут навіщав.[117] Сиділи, руки поскладавши,Для них все празники були;Люльки курили, полягавши,Або горілочку пили,Не тютюнкову і не пінну,Но третьопробну, перегінну,Настояную на бодян;Під челюстями запікану,І з ганусом, і до калгану,В ній був і перець, і шапран.[118] І ласощі все тілько їли,Сластьони, коржики, стовпці,Варенички пшеничні, білі,Пухкі з кав’яром буханці;Часник, рогіз, паслін, кислиці,Козельці, терн, глід, полуниці,Крутії яйця з сирівцем;І дуже вкусную яєшню,Якусь німецьку, не тутешню,А запивали все пивцем.[119] Велике тут було роздолляТому, хто праведно живе,Так, як велике безголов’яТому, хто грішну жизнь веде;Хто мав к чому яку охоту,Тут утішався тим до поту;Тут чистий був розгардіяш:Лежи, спи, їж, пий, веселися,Кричи, мовчи, співай, крутися;Рубайсь – так і дадуть палаш.[120] Ні чванились, ні величались,Ніхто не знав тут мудровать,Крий боже, щоб не догадалисьБрат з брата в чім покепковать;Ні сердилися, ні гнівились,Ні лаялися і не бились,А всі жили тут люб’язно;Тут всякий гласно женихався,Ревнивих ябед не боявся,Було вобще все за одно.[121] Ні холодно було, ні душно,А саме так, як в сіряках,І весело, і так не скучно,На великодніх як святках;Коли кому що захотілось,То тут як з неба і вродилось,От так-то добрі тут жили.Еней, се зрівши, дивовавсяІ тут яги своєй спитався,Які се праведні були?[122] «Не думай, щоб були чиновні, —Сівілла сей дала одвіт, —Або що грошей скрині повні,Або в яких товстий живіт;Не ті се, що в цвітних жупанах,В кармазинах або сап’янах;Не ті ж, що з книгами в руках,Не рицарі, не розбишаки;Не ті се, що кричать «і паки»,Не ті, що в золотих шапках.[123] Се бідні нищі, навіжені,Що дурнями зчисляли їх,Старці, хромі, сліпорождені,З яких був людський глум і сміх;Се що з порожніми сумкамиЖили голодні під тинами,Собак дражнили по дворах,Се ті, що біг дасть получали,Се ті, яких випроводжалиВ потилицю і по плечах.[124] Се вдови бідні, безпомощні,Яким приюту не було;Се діви чесні, непорочні,Яким спідниці не дуло;Се що без родичів остались…І сиротами називались,А послі вбгались і в оклад;Се що проценту не лупили,Що людям помагать любили,Хто чим багат, то тим і рад.[125] Тут также старшина правдива,Бувають всякії пани;Но тілько трохи сього дива,Не квапляться на се вони!Бувають військові, значкові,І сотники, і бунчукові,Які правдиву жизнь вели;Тут люде всякого завіту,По білому єсть кілько світу,Которі праведно жили».[126] «Скажи ж, моя голубко сиза, —Іще Еней яги спитав. —Чом батька я свого АнхізаІ досі в вічі не видав?Ні з грішними, ні у Плутона,Хіба йому нема закона,Куди його щоб засадить?»«Він божої, – сказала, – крові,І по Венериній любові,Де схоче, буде там і жить».[127] Базікавши, зійшли на гору,На землю сіли оддихать,І, попотівши саме впору,Тут прийнялися розглядать,Анхіза щоб не прогуляти,Обридло-бо і так шукати;Анхіз же був тогді внизу,І, походжавши по долині,Об миленькій своїй дитиніВодив по мізку коверзу.[128] Як глядь на гору ненароком,І там свого синка уздрів,Побіг старий не просто – бокомІ ввесь од радості згорів.Хватавсь з синком поговорити,О всіх спитатись, розпроситиІ повидатись хоть часок;Енеєчка свого обняти,По-батьківській поціловати,Його почути голосок.[129] «Здоров, синашу, ма дитятко! —Анхіз Енеєві сказав. —Чи се ж тобі таки не стидно,Що довго я тебе тут ждав?Ходім лишень к моїй господі,Та поговорим на свободі,За тебе будем мірковать».Еней стояв так, мов дубина,Котилась з рота тілько слина,Не смів мертвця поціловать.[130] Анхіз, сю бачивши причину,Чого синочок сумовав,І сам хотів обнять дитину —Та ба! уже не в ту попав;Прийнявсь його щоб научатиІ тайності йому сказати,Який Енеїв буде плід,Якії діти будуть жваві,На світі зроблять скілько слави,Яким-то хлопцям буде дід.[131] Тогді-то в пеклі вечорниціЛучились, бачиш, як на те,Були дівки та молодиціІ там робили не пусте:У ворона собі іграли,Весільних пісеньок співали,Співали тут і колядок;Палили клоччя, ворожили,По спині лещатами били,Загадовали загадок.[132] Тут заплітали джерегелі,Дробушечки на головах;Скакали по полу вегері,В тісної баби по лавках;А в комин суджених питали,У хатніх вікон підслухали,Ходили в північ по пусткам;До свічки ложечки палили,Щетину із свині шмалилиАбо жмурились по куткам.[133] Сюди привів Анхіз ЕнеяІ між дівок сих посадив;Як неука і дуралея,Прийнять до гурту їх просив;І щоб обом їм услужили,Як знають, так поворожили,Що стрінеться з його синком:Чи він хоть трохи уродливий,К чому і як Еней щасливий,Щоб всіх спитались ворожок.[134] Одна дівча була гостренькаІ саме ухо прехихе,Швидка, гнучка, хвистка, порскенька,Було з диявола лихе.Вона тут тілько і робила,Що всім гадала, ворожила,Могуща в ділі тім була;Чи брехеньки які сточити,Кому імення приложити,То так якраз і додала.[135] Призвідця зараз ся шептухаІ примостилась к старику,Йому шепнула біля ухаІ завела з ним річ таку:«Ось я синкові загадаю,Поворожу і попитаю,Йому що буде, розкажу;Я ворожбу такую знаю,Хоть що, по правді одгадаю,І вже ніколи не збрешу».[136] І зараз в горщечок наклалаВідьомських разних-всяких трав,Які на Костянтина рвала,І те гніздо, що ремез клав:Васильки, папороть, шевлію,Петрів батіг і конвалію,Любисток, просерень, чебрець;І все се налила водоюПогожею, непочатою,Сказавши скількось і словець.[137] Горщок сей черепком накрила,Поставила його на жар,І тут Енея присадила,Щоб огоньок він роздував;Як розігрілось, зашипіло,Запарилось, заклекотіло,Ворочалося зверху вниз;Еней наш насторочив уха,Мов чоловічий голос слуха,Те чує і старий Анхіз.[138] Як стали роздувать пильніше,Горщок той дужче клекотав,Почули голос виразніше,І він Енею так сказав:«Енею годі вже журитись,Од його має розплодитисьВеликий і завзятий рід;Всім світом буде управляти,По всіх усюдах воювати,Підверне всіх собі під спід.[139] І Римськії поставить стіни,В них буде жити, як в раю;Великі зробить переміниВо всім окружнім там краю;Там буде жить та поживати,Покіль не будуть ціловатиНоги чиєїсь постола…Но відсіль час тобі вбиратьсяІ з панотцем своїм прощаться,Щоб голова тут не лягла».[140] Сього Анхізу не бажалось,Щоб попрощатися з синком,І в голову йому не клалось,Щоб з ним так бачитись мельком.Та ба! вже нічим пособити,Енея треба відпустити,Із пекла вивести на світ.Прощалися і обнімались,Слізьми гіркими обливались —Анхіз кричав, як в марті кіт.[141] Еней з Сівіллою староюІз пекла бігли навпростець;Синок ворочав головою,Поки аж не сховавсь отець;Прийшов к троянцям помаленькуІ крався нишком, потихеньку,Де їм велів себе пождать.Троянці покотом лежалиІ на дозвіллі добре спали —Еней і сам уклався спать.вернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернуться