Страница 29 из 41
Гості розташувались навпроти: Фред Спілберг — помічник президента з питань національної безпеки, Дін Іствуд — помічник державного секретаря з питань гострих політичних ситуацій, Брайєн Вудраф — заступник міністра оборони по НДДКР, Берт Каллаген — високопоставлений співробітник Служби інформації держдепартаменту, Баррі Макдональд — офіцер національної розвідки, Джеймс Андерсон — помічник директора Розвідувального управління міністерства оборони, Максуел Крокет — заступник начальника штабу Об’єднаного космічного командування СІЛА, Говард Блауер — заступник голови Консультативної ради з зовнішньої безпеки.
Шеф компанії, поклавши руки на письмовий стіл і відкинувшись усім тілом на спинку крісла, з-під напівзаплющених повік непомітно спостерігав, як гості розкладають принесені з собою папери, готуючись до виступів…
Я з цікавості натиснув кнопку “Інформація” і набрав прізвище одного з присутніх на цій нараді. Кольорове зображення зникло, натомість по екрану поповзли блідо-зелені рядки: “Говард Блауер. 1929 року народження. Одружений. Двоє дітей. Займав пост начальника армійської розвідки. Після виходу у відставку — один з керівників коаліції “За мир з позиції сили”. Автор книг “Війна у космосі”, “Космос і бізнес”. Займав пост віце-президента компанії “Юнайтед Брукс”. Зараз один з членів Консультативної ради з зовнішньої безпеки”.
Я знову натиснув кнопку “Пуск”. На екрані з’явився вже знайомий кабінет директора ЦРУ.
— Джентльмени! — сказав, підвівшись з крісла, господар Ленглі. — Перш за все я хотів би подякувати президентській адміністрації за честь, виявлену Розвідувальному управлінню.
Зробивши невелику паузу, обвів присутніх пильним поглядом.
— Гадаю, що висловлю думку не лише присутніх тут, а й усіх справжніх американців, коли скажу, що нам до вподоби рішучі дії нашого президента. Америка дістала унікальний шанс втілити нарешті у життя свої стратегічні плани. Безперечно, здійснення задуманого вимагатиме від усіх нас тривалої й напруженої співпраці. Ми знаємо, що глава Білого дому симпатизує людям нашої професії і розчаровувати президента було б не по-джентльменськи з нашого боку.
Гості й господарі заусміхались. Виждавши, поки мине легеньке пожвавлення, директор продовжував:
— Ми повинні з усією відповідальністю перейнятися тими цілями, які Америка поставила перед собою. Всі вони заслуговують достойної реалізації. Після цієї наради, сподіваюся, ми краще уявлятимемо коло тих завдань, які доведеться вирішувати в найближчий час, вона допоможе намітити віхи, котрі визначатимуть всю подальшу діяльність ЦРУ. Можливо, навіть до кінця століття. А зараз дозвольте надати слово містеру Спілбергу.
Помічник президента кивнув головою, немовби дякуючи за надану можливість виступити, неспішно підвівся, елегантним жестом поправив темно-вишневу краватку, яка чудово гармонувала з голубою сорочкою і темно-синім однобортним костюмом у ледь помітну смужку. В манері триматись відчувалося, що цей сорокарічний джентльмен знає собі ціну.
Спілберг розкрив коричневу папку, що лежала перед ним, і, відклавши кілька паперів убік, взяв у руки блідо-зелений аркуш. Швидко пробігши очима по надрукованому тексту, почав свій виступ:
— Від імені президента вітаю присутніх у цьому кабінеті, де не раз приймалися відповідальні рішення на благо нашої країни, на захист демократичних цінностей та ідеалів свободи в різних куточках планети.
Послідували енергійні оплески. Коли вони стихли, помічник президента повів далі:
— Перш за все хочу повідомити вас, джентльмени, що, відмовившись від Договору ОСО-2, глава нашої адміністрації представив конгресу секретну доповідь про виконання нами і росіянами угод ОСО-1 і ОСО-2. У супровідній сказано, що “радянські сили досить значні, і, на нашу думку, їх більше ніж досить для задоволення радянських воєнних потреб”. Далі йдеться про те, що Білий дім планує найближчим часом здійснити повну програму стратегічної модернізації збройних сил. Це дозволить нам до 1996 року розгорнути триста двадцять міжконтинентальних балістичних ракет МХ, триста тридцять шість стратегічних бомбардувальників В-1, закупити сто сорок чотири ракети для підводних човнів “Трайдент-2”, збудувати чотири ядерних підводних човни типу “Огайо”, здійснити програму виробництва міжконтинентальних балістичних ракет “Міджітмен” і завершити розробку принципово нового стратегічного бомбардувальника по програмі “Стелс” — літака, невидимого для радарів, активізувати НДДКР у галузі протиракетної оборони. Після відмови від ОСО-2 у нас зросли шанси покінчити з Договором по ПРО, який перешкоджає реалізації програми Ес-Ді-Ай і, зрозуміла річ, не відповідає інтересам безпеки Сполучених Штатів. У всякому разі, тепер ми повинні значно ширше інтерпретувати положення Договору по ПРО, ніж це ми робили досі, з тим, щоб ефективніше просуватися з розробкою та випробуванням тих компонентів протиракетної оборони, що базуються на нових фізичних принципах. Далі. На останньому засіданні Ради національної безпеки після аналізу стратегічної ситуації в світі та вивчення відповідних документів, частину з яких представило Центральне розвідувальне управління, були розглянуті можливі варіанти порушень Договору 1972 року по ПРО.
— А реакція наших союзників по НАТО врахована? — перервав промовця Деніс Опот. — Адже не секрет, що політичні кола Західної Європи стурбовані можливими наслідками реалізації програми Ес-Ді-Ай у рамках НАТО.
Спілберг невдоволено хитнув головою.
— Начальника Відділу стратегічних досліджень у першу чергу мала б цікавити можлива реакція наших потенційних противників, а не союзників. З ними ми завжди домовимось. У них чітко простежується дефіцит політичної волі. Англія, Федеративна Німеччина, Ізраїль, Італія та Японія вже дали згоду на найвищих рівнях у стратегічній оборонній ініціативі. То чи будуть вони категорично наполягати на дотриманні Договору по ПРО, який перешкоджає реалізації Ес-Ді-Ай? Безумовно, що ні. Але сьогодні мова не про цю закулісну механіку. Я хочу ще раз загострити вашу увагу ось на чому: наша стратегічна оборонна ініціатива стала новою віхою боротьби з міжнародним комунізмом. Дозвольте вам нагадати влучні слова Ліндона Джонсона.
Помічник президента підняв до рівня грудей аркуш паперу, який продовжував тримати у правій руці, і повільно прочитав:
— Римська імперія контролювала світ тому, що зуміла побудувати дороги. Затим, з освоєнням морів, Британська імперія зайняла домінуюче становище, оскільки мала в своєму розпорядженні кораблі. У вік авіації ми мали могутність тому, що в нас були літаки. Зараз комуністи створили плацдарм у космосі.
Поклавши папір у папку, Спілберг продовжував:
— Наприкінці шістдесятих років нам, як це не прикро, не вдалося переконати більшість у сенаті в необхідності створення широкомасштабної системи протиракетної оборони. Хоча вже під час президентства Картера були закладені основи “космічного щита”. В той же період наш фізик Стівен Бардуел розробив теорію застосування лазерів у космосі, а Едвард Теллер представив проект рентгенівського лазера. На жаль, договір 1972 року з росіянами вніс суттєві обмеження на кількість засобів ПРО. Але згодом, як ви це знаєте, ми зуміли поставити конгресменів у таке становище, що вони, починаючи голосувати проти нової системи озброєнь, тим самим голосували проти надання роботи своїм виборцям. Прихід до влади нової адміністрації дозволив зацікавленим сторонам впритул приступити до реалізації проектів містера Теллера і гера Дорнбергера…
Я викликав на екрані дисплея інформацію про цю особу:
“Вальтер Дорнбергер. Генерал-лейтенант гітлерівської армії. Брав активну участь у розробці ракет “ФАУ-1” і “ФАУ-2” під час другої світової війни. У квітні 1945 року здався в полон американцям. При розробці ракетних програм СІЛА займав високі пости — радника міністерства оборони і консультанта ВПС. Висунув ідеї мілітаризації космічного простору, був ініціатором створення систем ПРО, зокрема, запропонував виведення на навколоземну орбіту супутників з ядерною зброєю на борту”.