Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 34 из 158

— Перепрошую?

Навок махнув на неї рукою.

— Твоя магія, — уточнив він. — Я хочу побачити її. Зараз.

Ківа пирснула, не вірячи власним вухам:

— Ось так просто?

Король звузив очі:

— Я не проситиму ще раз.

Ківина веселість вивітрилася, і вона схрестила руки на грудях.

— Ви поранені? Чи, може, захворіли?

— Ні.

— Тоді що, заради бога, ви хочете, щоб я

зцілила

? — з її голосу було зрозуміло, яким безглуздим вона вважала це прохання.

Навок спохмурнів:

— Останній шанс, моя наречено.

Ківа глянула з-під лоба й не втрималась, щоб не огризнутися:

— Не називайте мене так. І я не збираюся використовувати для вас свою магію. Навіть якби хотіла — а я

не

хочу, — це працює не так.

Король підвівся й швидко, ніби блискавка, опинився біля неї. Ківа хотіла кинутися навтіки, але він виявився швидшим, схопив її за передпліччя й зупинив від втечі.

— Ми ще не достатньо добре знаємо одне одного, тому давай дещо тобі поясню просто зараз, — процідив Навок. Він нахилився і просичав їй просто у вухо: — Коли я кажу тобі щось зробити, виконуй це. Ти не сперечаєшся — ти підкорюєшся. Це зрозуміло?

Його хватка була такою сильною, що в Ківи аж сльози набігли на очі, проте вона зціпила зуби, не даючи собі виказати свій біль.

— Я запитав тебе, — його голос був низьким і грізним. — Відповідай мені.

Хоч її і накрило хвилею страху, Ківа відповіла:

— Гадала, мені не варто сперечатися? — Ківа знала, що це нерозумно, але не для того вона пережила стільки труднощів, щоб її кривдив спраглий до влади король. Навок мав стати її чоловіком — байдуже, що вона не мала жодного наміру цьому коритися, — і хибно чи ні, але він уже визнав, що вона йому потрібна для неминучого протистояння проти Зулейки. Це, правду кажучи, означало, що він їй не зашкодить.

Після такої відповіді король відпустив Ківу, чим на мить потішив її самолюбство.

Але потім він підніс руку в повітря…

І вдарив її по обличчю.

Удар був такої сили, що Ківа скрикнула й впала на коліна, рукою схопившись за щоку. На очі знову набігли сльози. Туманно вона помітила синець у формі відбитка руки на своєму передпліччі, але її більше хвилювало пульсування під оком, шкіра на вилиці миттю почала розтягуватися і набрякати.

— Підіймайся, — безжально наказав Навок.

Ківа прикусила язика, щоб не сказати чогось, що тільки погіршить ситуацію, і тремтливо підвелася.

— Тепер вилікуй себе, — наказав він.

Ківа похитала головою. Не тому, що знову йому заперечувала — вона не дурна, — а тому, що магія не спрацює на її тілі.

— Я не можу. Це не…

— Ти знову мені відмовляєш? — недовірливо перебив її Навок. Він навіть не став чекати відповіді й повернувся до трону. Там подзвонив у дзвінок, потім знову сів і мовив: — Здається, тебе треба трішки змотивувати.

З виразу його обличчя Ківа зрозуміла, що він уже не слухатиме, навіть якщо вона спробує щось пояснити. Їй стало цікаво, як далеко зможе добігти, якщо спробує втекти з тронної зали. Та не встигла Ківа зробити й кроку, як двері відчинилися і до кімнати увійшов темношкірий чоловік із таким самим темним волоссям, а його очі були схожі на бездонні чорні ями.

—

Tua

Carem

, — привітався з королем мірравенською і низько вклонився. Так само як і Навок, він з голови до п’ят був одягнений у все чорне, але якщо одяг короля офіційний і прикрашений багряною вишивкою, то вбрання чоловіка радше скидалося на шкіряні обладунки, які носила б Наарі, тільки без зброї на показ. —

Geh

nerro

eh

jakoweh

ken

darra

?

— Підіймися, — наказав йому Навок звичайною мовою. Потім звернувся до Ківи таким приязним голосом, ніби зовсім забув, що щойно вдарив її: — Це Ксуру. У нього є особливі навички, які, вважаю, на вагу золота, коли справа доходить до моїх ворогів. І здається, до моєї неслухняної нареченої.

Ківа глитнула й знову замислилась, чи варто було б ризикнути втекти. Проте Навок передбачив її думки, тому покликав своїх Сірих гвардійців і наказав їм стати з внутрішнього боку дверей, щоб заблокувати вихід.

Потім король заговорив до Ксуру мірравенською. Від того, яким нетерплячим ставав чоловік, усередині Ківи закрутився тривожний вихор. Повернувшись до дівчини, Навок мовив:

— Моє терпіння луснуло. Покажи свою магію або не залишиш мені вибору, окрім як вибити її з тебе.

«

Успіхів

тобі

у

цьому

», — подумала Ківа, але чудово знала, що цього разу краще змовчати, тому просто кивнула й підняла руки. Вона не могла зцілити себе, проте могла підкоритися його бажанню і довести йому свою магію. Таким способом могла б уникнути Ксуру і його

навичок

.

Однак… Ківа ніколи не пробувала зібрати свою силу, коли не треба було нікого зцілювати. І востаннє, коли намагалася зробити це — щоб зцілити Кресту в Безодні, — нічого не вийшло.

Це був не найкращий час для сумнівів у собі, тому вона зціпила зуби від болю, який розтікався по її обличчю, і збурила магію у своїй крові. Принаймні натяк на золоте світло — це все, що їй треба було йому показати. Потім він від неї відчепиться.

Поки Ківа намагалася видобути магію, піт почав текти по її спині, але здавалося, що сила ігнорує її і відмовляється вийти на поверхню. Майже так, ніби знала, що тут немає кого зцілювати — чи якщо і є, то не хотіла стати частиною цього.

«Будь ласка» — подумки прошепотіла Ківа. Вона боялася того, що король міг наказати Ксуру зробити з нею, якщо не підкориться. — Будь ласка».

Здавалося, що минула вічність, поки дівчина намагалася викликати свою силу, але все було марно. Вона вже збиралася вигадати якусь благальну відмовку для Навока, коли раптом щось відчула. Поколювання в пальцях, тепло своїх рук, а потім найслабший відтінок золотого світла, що мерехтить з її долонь. Проти сліпучого сяйва повного зцілення це було ніщо, але все одно доказ того, що в неї є магія. Вона тріумфально глянула на короля, перш ніж магія повністю розчинилась.

Він підняв брову:

— Оце вона?

Ківа мовчала, бо не хотіла розізлити його знову.

— Твоя мати стверджувала, що ти сильна. Незрівнянно. А ти показуєш мені що? Трішки блиску? — Навок пирснув. — Жалюгідно. — Він кивнув Ксуру й заговорив з ним знову мірравенською, потім обернувся до Ківи й закінчив: — Здається, тобі все-таки потрібна мотивація.