Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 147 из 158

Глава 44

ПОДЯКИ

Вовзо, я справді не вірю, що зробила це. Що ми зробили це. До того як вийшла «Тюремна цілителька», був такий момент у перші жахливі дні пандемії й непевності, коли пам’ятаю, як роздумувала, чи світ взагалі існуватиме до виходу книжки. (Не вдавай, що ти не ставила такого запитання. Хоча б раз!) А тепер ось — ціла трилогія готова, і ти тримаєш її у руках.

Не брехатиму: ця книжка була викликом. І я думала, що нічого не зможе випробувати мене так, як події «Золотої клітки», але, на бога, треба було постукати по дереву чи ще щось таке після тих думок, тому що «Зрадниця крові» не просто перемістила все на інший рівень складності, а й у цілу нову стратосферу.

І все ж.

Ця книжка —

люди

,

ця

книжка

.

Я просто так сильно її люблю. (У ній квест! Як можна не любити квестів! І Джарена = огосподибож-ж-жемій, як його можна НЕ любити?! І не починайте мені щось говорити про Кальдона! І Кресту! КРЕСТУ! Точно НАЙЦІННІШИЙ ГРАВЕЦЬ тут. (Так, я знаю, що фанатію від своїх же персонажів просто зараз — Я ПРОСТО ЛЮБЛЮ ЇХ, ОКЕЙ?))

Але попри захват, у якому я від того, що вийшла «Зрадниця крові», все одно в процесі траплялися моменти, які були такими жахливими, що я щиро думала, що більше ніколи не напишу ні слова. (Я не жартую — у найважчі моменти завжди починаю вибудовувати нові кар’єрні плани.) Можливо, тому, що вона забрала в мене все. Звучить драматично, але це правда. Я віддала кожну частину себе цій книжці/серії, поки справлялась з деякими справді,

справді

жахливими особистими й професійними складнощами. Через це вона, схоже, навіть ще дорожча мені, оскільки, як і Ківа, я

вижила

. Проте можу сказати точно, що не зробила б цього без деяких дуже особливих людей, які підтримували мене протягом всього шляху.

Найперше я маю подякувати Богу за те, що — буквально — вберіг мене живою і (якось) не дав зійти з розуму протягом божевілля цієї книжки/серії. Також хочу подякувати моїй родині за те, що робили все можливе, щоб допомогти мені: пропонували прогулянки на пляжі й обійми племінника — але переважно за те, що завжди були поряд і запевняли, що все буде добре, навіть якщо на це не було схоже. І моїм друзям: Летітії Пеффер, Меллі Гампфрейз-Бос, Джекі Девісон, Люсі Оркілд, Рені Чоппінг, Рейчел Ґріффітс і Кайлі Тренделл — дякую, що молилися за мене і завжди підбадьорювали, коли я цього найбільше потребувала. Це означало (і досі означає) більше, ніж можу передати словами.

Мене благословили деякі неймовірні видавці зі всього світу, але я хотіла б особливо подякувати моїм редакторам Емілії Родс з

Clarion

Teen

і Зої Волтон у

PRH

Australia

, як і всім командам США і

ANZ

за підтримку цієї серії від її початку. Також моїм видавцям Джону Селлеру і Тіні Ґумніор, дякую за все, що ви зробили! І звичайно, величезне дякую моїй великобританській редакторці Моллі Паувелл і видавчині Кейт Кіхан — і цілій команді в

Hodder

— за те, що вони найкращі люди

на

землі

. Також дякую Крістін Нельсон за те, що взялася подбати про ці книжки, і чудовим Дженні Меєр і Гейді Ґалл за те, що вони продовжують дивувати мене магією своїх іноземних прав! Видавничим командам в Нідерландах (

De

Boekerij

), Бразилії (

Intrínseca

), Італії (

Sperling

&

Kupfer

), на Криті (

Znanje

), в Угорщині (

Maxim

), Німеччині (

Loewe

Verlag

), Чеській Республіці (

Albatros

/

Fragment

) і Франції (

Hachette

Romans

) — не можу дочекатися, щоб побачити всі ваші переклади.

Я така щаслива, що маю чудових друзів-авторів, які заслуговують завжди чути мої крики про те, як сильно люблю їх. Дякую Джесіці Таунсенд за наші щотижневі прогулянки пляжем (які

насправді

рідко бувають щотижня) і всі відверті та цікаві розмови. Ти — голос, який мені потрібен, щоб нагадувати, що це гаразд — бути людиною (попри те що ти не прислухаєшся до власної мудрості сама), та я така вдячна тобі. І Сарі Дж. Маас дякую за те, що дозволила мені гидко плакати тобі в скайпі, коли здавалося, що мій світ розбивався на друзки. Я досі засмучена, але водночас така вдячна і маю за честь називати тебе своєю подругою. Ще хотіла б подякувати суперзіркам янгедалту Александрі Брекен, Адалін Ґрейс, Стефані Ґарбер, і Бріджид Кеммерер. Усіх вас я ледь знаю, і все ж ви такі милі й швидко давали поради та ділились добротою, особливо протягом нового (порівняно) онлайн-світу під впливом пандемії. Я так сподіваюся якось зустрітися з вами особисто, але поки що дякую за те, що так добре ставилися до випадкової австралійської авторки!

Перш ніж заграє музика й мене витягнуть із написання власних подяк, я хочу сказати величезне дякую Брайді Морріс за те, що стала однією з перших читачок цієї книжки й допомогла вивільнитися з моєї гіпервентиляційної кулі, запевнивши, що це не відстій; Елісон Елзайд за твій проникливий погляд на сцену біля багаття (поміж інших) і що пробачила мою пам’ять золотої рибки, коли я забула подякувати тобі в «Тюремній цілительці» та «Золотій клітці» (*ховає обличчя*); і Аві Тусек за особисті повідомлення капслоком, які завжди змушували мене сміятися, і твою зворушливу реакцію на цю книжу зокрема. Ви всі чудові.

І останнє, але не за важливістю: хочу подякувати кожній людині, яка коли-небудь читала будь-яку з моїх книжок і особливо цю серію. Я згадувала раніше, що коли мала найважчі часи, все було так погано, що аж роздумувала над тим, щоб покинути писати. Рада повідомити, що це вже не так, частково тому, що я люблю писати так сильно, що ніколи по-справжньому не змогла б здатися, але також здебільшого через вас. Ви — причина, з якої я роблю те, що роблю — і

продовжую

робити, — і за це безмежно вдячна. Дякую за те, що кричали про мої книжки в соціальних мережах і ділилися своєю любов’ю до моїх історій та персонажів з іншими читачами — чесно, це означає цілий світ для мене. Навіть

світи

. Сподіваюся, що ви вирушите зі мною в наступну письменницьку подорож, хай куди вона поведе. А поки що?

Ну, гадаю, що Джарен уже все сказав: «

Тепер

ми

мріємо

».