Страница 9 из 147
Глава 9
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Чоловік був мертвий.
Ківа Мерідан (лише обраним відома як Ківа Корентін) пильно розглядала тіло, помічаючи запалі щоки і попелясту шкіру. Зважаючи на його роздутість, найімовірніше, той відійшов у вічносвіт три-чотири дні тому. Достатньо довго, аби від нього долинав запах смерті, навіть якщо фізичні ознаки розкладу ще не проявилися.
— Чоловік середнього віку, середнього зросту і статури, дістали з річки Серін сьогодні рано-вранці, — сказала цілителька Меддіс, чітким голосом ретельно виділяючи кожне слово. — Хто може припустити причину смерті?
Ківа німувала, усвідомлюючи, що їй дозволили перебувати в стерильній кімнаті для обстежень лише в ролі спостерігачки.
— Ніхто? — цілителька Меддіс питала своїх студентів, які скупчилися довкола тіла, що лежало на металевому столі в центрі невеликого приміщення. — Новак Волдон?
Юнак у великих окулярах по-совиному моргнув і відповів:
— Ем, він потонув?
— Потужне дедуктивне міркування, — сухо сказала Меддіс, а тоді повернулася до студентки поруч із ним: — Новачко Квінн?
Юначка згорбилася і голосом, тихішим за шепотіння, сказала:
— Можливо, інфаркт? Чи… чи інсульт?
Цілителька Меддіс постукала пальцями по своїх губах.
— Можливо. Хтось іще?
Ківа переступила з ноги на ногу, привертаючи увагу цілительки.
— Може, наша відвідувачка? — сказала Меддіс, притягуючи до Ківи всі погляди. — Панна Мерідан, чи не так?
Побачивши відкритий, люб’язний виклик в очах літньої цілительки, Ківа струсила з себе тривогу і підступила ближче до тіла, підняла його обм’яклу руку, аби продемонструвати невиразні плями під нігтями.
— Таке знебарвлення вказує на те, що він потерпав від порушення імунітету, радше за все, сифінусу чи кретамоту, — сказала Ківа, яка вже діагностувала подібні випадки. — Якщо їх не лікувати, обидва можуть спричинити різкий набряк кровоносних судин. — Вона кинула погляд на двох новаків, яких уже викликали. — Волдон і Квінн мають рацію: в нього, певно, стався інфаркт або інсульт, спричинений проблемою зі здоров’ям, якій не надали уваги; тоді він упав у річку й потонув. — Вона відпустила чоловікову руку. — Але тільки повне обстеження покаже точно.
На темному зморшкуватому обличчі Матрони-Цілительки розтяглася схвальна усмішка:
— Гарно підмічено.
Тоді вона розпочала лекцію про поширені порушення імунітету, але Ківа слухала лише краєм вуха, досі дивуючись із того, де вона є.
Академія Срібношип — найславетніша цілительська академія в усьому Евалоні. Дехто навіть наполягатиме, що у всьому Вендераллі.
Коли Ківа була дитиною, батько часто говорив про Срібношип. Зростаючи в місті Фелларіон, він використовував будь-яку нагоду, аби відвідати Валленію і потай піти на заняття в академії. Він найбільше жалкував про те, що так і не переселився, аби навчатися там повний день, натомість погодившись на роль підмайстра в цілителя поруч зі своїм домом — гідна поваги роль, але не дотягує до студента в Срібношипі.
Фаран перетворив допомогу людям на сенс свого життя: Ківа успадкувала це настільки, що, навіть замкнена в кошмарі, вона все одно користувалася всім, чого він її навчав, аби покращити життя іншим.
Ківу опанувало похмуре відчуття, коли вона подумала про довгі роки, які залишилися позаду. Десятиліття з життя, проведене за товстими вапняковими стінами і непроникними залізними брамами.
В’язниця Заліндов.
То був смертний вирок для більшості, але Ківа вижила.
А тепер вона була тут, стояла в серці батькової мрії, хоча мала б бути деінде.
Де
завгодно
.
Її сьогоднішнім діям не було виправдання. Але коли з’явилася можливість відвідати Срібношип, вона не змогла сказати «ні», навіть знаючи, що її бажання мають бути останніми серед її пріоритетів.
Відтоді, як Ківа втекла з Заліндова, минуло шість тижнів. Шість тижнів із часу, як вона довідалася, що принц-наступник допоміг їй вижити в смертельних Випробуваннях Ордаліями — чотирьох стихійних викликах, на які вона пішла, аби врятувати життя Бунтівної Королеви, Тільди Корентін.
Ківиної матері.
Її зусилля виявилися марними, і жорстоке в’язничне повстання обірвало Тільдине життя. Але навіть після смерті тієї мета залишилася, успадкована Ківою та її старшими братом і сестрою. Разом вони втрьох шукатимуть відплати за те, що було викрадено століття тому: разом повернуть евалонський трон кровній лінії Корентін.
Проблема полягала в тому, що Ківа й гадки не мала, як знайти своїх брата і сестру. Єдиним натяком було закодоване послання, яке вона отримала перед тим, як покинула Заліндов, у якому містилася одна-однісінька назва: Низькодуб.
Село було за якихось пів години верхи від Валленії, але в Ківи не було зайвого часу на розвідку відтоді, як вона прибула до міста два дні тому, провівши тиждень до того аж у горах Тенестра, очікуючи весняних відлиг. Перший шанс вислизнути випав сьогодні. Але замість того, щоб скористатися можливістю розшукати давно втрачених брата і сестру, вона потурала власним мріям.
Тільда Корентін оскаженіла б.
Фаран Мерідан нестямно тішився б.
Ківа обрала батьків бік, вирішивши, що материна місія зачекає ще день.
Того ранку, коли вона прийняла рішення, в ній клекотіло відчуття провини, але тривога всередині дещо послабилася. Не було причин нервуватися через возз’єднання з братом і сестрою, та все ж… десять років — тривалий час. Ківа більше не була безтурботною дитиною, і вона припускала, що їх це теж стосується. Надто багато всього трапилося… з ними всіма.
І також було те, що вони втрьох мали намір
вчинити
…
Її розмірковування обірвав дзвінок, що змусив підскочити — залишковий наслідок того, що вона роками прислухалася до найменших звуків, які могли виявитися провісниками смерті. Але вона вже не була в Заліндові, мирний дзвінок відлунням котився в стінах стерильної кімнати для обстежень усього лиш для того, аби сповістити про кінець уроку.
Студенти, всі закутані в ідеально білі мантії, поспіхом дописали останні нотатки з теми уроку, і цілителька Меддіс їх відпустила.
— І пам’ятайте, — погукала вона, коли ті рушили до дверей, — для тих, хто збирається на фестиваль цими вихідними, не буде послаблень у понеділок, якщо ви надто дасте собі волю. Вважайте, що вас застерегли.