Страница 37 из 147
Його було не зупинити. Хоч наскільки сильно сім’я атакувала, він знаходив спосіб захиститися, чи то використовуючи їхню власну магію стихій проти них, чи то одну з трьох інших сил, які в його розпорядженні.
Він був неймовірним.
Аж до жаху.
Спостерігаючи за ним, Ківа не мала сумнівів, чому Королівська Рада замість Міррин обрала спадкоємцем його. Поки Джарен правитиме королівством, його народ буде в безпеці і в жодної ворожої сили не буде шансу перемогти його.
А це створювало проблему для Ківи.
Для її сім’ї.
Для бунтівників.
По її спині котився нервовий піт, коли Джарен врешті попросив перерву в магічних атаках. Він важко дихав, але вага, яка нависала над ним раніше, зникла, обличчя світилося від задоволення, коли він обмінювався широкими усмішками зі своєю сім’єю, і ті також виглядали не менш ожилими після тренування. Ківа не чула, що вони казали одне одному, однак бачила, як Джарен відкинув голову назад і розсміявся з чогось, що сказав Кальдон, — видовище і звук настільки безтурботні, що від них серце стиснулося в її грудях.
Це магія таке зробила? З ними всіма? Якщо так, Ківа не розуміла. Через її власну магію не ставало весело. Вона дізналася, що
має
магію, перед тим як її відвезли в Заліндов, після чого пообіцяла батькові ніколи нею не користуватися. Ківа не могла осягнути легкість, яка сяяла довкола королівської сім’ї, радість, яку вони випромінювали. Проте також вона не могла заперечувати, що відчула укол заздрощів… і натяк на цікавість. Якщо вона буде тренуватися так, як вони, чи її власна сила виросте, як м’яз? Чи перестане вона вбачати в ній тягар і прийме як благословення? Вона не знала. І доки житиме в палаці, не матиме шансу дізнатися, тож вона міцно замкнула ту думку за дверима.
Коли королівська сім’я обмінялася між собою ще кількома словами, Джарен повів групу туди, де чекали Ківа, Наарі і Тіпп, тим часом Оріель поквапився вперед забрати Флокса, дуже збудженого.
— Йому не до вподоби, коли він не може дихати, — пояснила Ківа, встаючи і кидаючи виразний погляд Джаренові, який у відповідь скорчив покаянну гримасу, усвідомлюючи, що вона говорила не тільки про пухнастика.
— Бідолашний Флоксі, — забідкався Оріель, погладжуючи створіння, доки те не почало немовби муркотіти.
Наарі й Тіпп підвелися поруч із Ківою, останній витріщався на королівську сім’ю сяючими очима.
— То було
п
-
п
-
потрясно
, — видихнув він.
— Нє-а, нічого такого. Просто розігрів, — сказав Кальдон, струшуючи пил зі свого одягу й із золотого волосся. — Ти б бачив нас, коли ми дійсно маємо свободу дій.
Ніхто йому не заперечив, що підказало Ківі: він не просто вихваляється. Вона проконтролювала свій вираз обличчя, всередині нажахана тим, що їм під силу, коли вони дійсно старатимуться.
— Якщо ми тут закінчили, — сказала Міррин, викручуючи зі спідниці воду, — то я піду замовлю собі на день народження торт.
— Я також повинна йти, — сказала королева Аріана. — У мене на столі повно документів, які я відкладала багато днів. — Її погляд перемістився до Оріеля і Тіппа. — А вам варто повертатися до свого навчання з наставницею Едною.
Тіпп мав такий вигляд, наче на місці помре, якщо не поставить мільйон запитань про побачене, але на королевин суворий погляд гучно зітхнув, підкоряючись.
— Нічого, будемо писати один одному записки, поки Една не дивитиметься, — прошепотів йому Оріель.
Аріана видала несхвальний звук, і її молодший син боязко на неї глянув.
— Ну, під час перерви, — швидко додав Оріель.
Тіпп загиготів, та королевин погляд упав і на нього, й він прикусив губу та винувато втупився в підлогу.
— А от я, наприклад, помираю з голоду, — заявив Кальдон і сказав Ківі: — Тобі теж варто додати протеїну, тож ходи зі мною на кухню.
Він не чекав її згоди й рушив слідом за своєю сім’єю, Тіпп і Наарі потяглися за ним.
Джарен затримався, і Ківа лишилася з ним, відчуваючи, що в нього щось на думці.
Лише коли інші зникли з поля зору, він відкашлявся і сказав:
— Тіпп, схоже, витримав це нормально. Магію, я маю на увазі.
Ківа пирхнула:
— Якщо він раніше тобі не поклонявся, тепер точно буде.
— А ти?
Її жартівливість зникла, коли вона збагнула, що Джарен переймається не Тіпповою реакцією, а
її
.
— Я вже знала про твою магію, Джарене, — повільно сказала вона.
— Не настільки.
Вона пильно на нього подивилася і погодилася:
— Ні. Мабуть, не настільки.
Джарен відвів погляд і стурбовано пробігся рукою по своєму волоссі.
— Агов, — сказав вона, потяглась до нього і відсмикнула руку в останню мить, стиснувши пальці, аби втриматися від того, щоб узяти його долоню у свою. — Що відбувається?
— Просто… — затинаючись, сказав він. — Я не хочу, щоб ти мене боялась.
Ківа кліпнула:
— Боялась?
— Того, що я можу зробити, — пояснив він. — Що я зашкоджу тобі.
Захоплена цим зненацька, Ківа не знала, як відповісти. А тоді побачила в його очах страх і змусила себе сказати:
— Коли ти витяг з кімнати все повітря, я мало не почала панікувати. Але знаєш, чому не запанікувала?
Джарен похитав головою.
— Бо знала, що ти не дозволиш, аби щось погане трапилося з твоєю сім’єю. — Вона додала тихіше: — І зі мною.
Його напруга розвіялася.
— Я б нізащо. Ніколи.
Ківа з болем усвідомила, що незабаром одного дня йому, можливо, не вдасться дотриматися цієї обіцянки. Та вона не збрехала — вона не боялася його. Його сил — безперечно. Але його — ніколи.
Вона по вуха в халепі.
Кусаючи губу, Ківа змусила себе відвести погляд, але коли це зробила, настрій між ними змінився, наче обоє зненацька збагнули, наскільки близько стоять, наскільки наодинці. Її погляд пурхнув назад до нього, тепло наповнило її, коли вона побачила вираз його обличчя.
— Ківо, — прошепотів він, наближаючись. — Я…
— Пробачте, — гучно сказав Кальдон від входу в печеру, змушуючи Ківу відсахнутися, — ви не чули, як я сказав, що помираю з голоду?
Ківине серце гупало, вона пробурмотіла:
— Я вже казала, як ненавиджу твого двоюрідного брата? Не трішки. Дуже.
Всупереч власним словам, вона була безмежно вдячна за втручання, боячись того, що могло б трапитися, якби Кальдон не повернувся тоді. Дурепа. Вона
така
дурепа. Слід бути обережнішою,
розумнішою