Страница 32 из 147
Глава 15
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
Ківі ледве вистачило часу помитись і перевдягтися до того, як прибув слуга, аби відвести її на той берег в Річкову кімнату західного палацу. Там вона застала королеву Аріану, яка, відкинувшись, сиділа на зручній кушетці, а принцеса Міррин — навпроти. Ківу стривожила присутність принцеси: Міррин буває дбайлива і щедра, але настрій її може швидко перетворитися на цинічний і в’їдливий.
— Ківо, люба, так чудесно, що ти з нами, — сказала королева Аріана, підводячись, і привіталася з Ківою поцілунком у щоку.
Міррин кивнула і, розправляючи свою винно-червону сукню, спостерігала, як Ківа сідає. Аріана також була в сукні — темно-синій, з вигадливою бісерною вишивкою, — через що Ківа почувалась одягненою не до оказії.
— Дякую, що запросили, — сказала вона. — Бути тут для мене честь.
Королева люб’язно усміхнулася:
— Немає потреби поводитися настільки ввічливо. Ти серед подруг.
Ківа почувалася б комфортніше в ямі зі зміями, але змусила себе усміхнутись Аріані у відповідь.
— Я не була впевнена, чого тобі захочеться поїсти, тож наказала, аби на кухні приготували для нас різного на вибір, — сказала королева, переходячи до столу, який ломився від їжі. — Ану ж підготую тобі тарілку.
Почуваючись некомфортно від думки, що королева їй прислуговуватиме, як і вчора вночі, Ківа засовалася, не знаходячи собі місця. Аріана робила своє, тихенько наспівуючи. В королеві було щось таке лагідне, таке
любляче
, що Ківі знову довелося докласти зусиль, аби побачити лиходійку, яку вона уявляла ціле десятиліття. Але Ківа не могла дозволити собі дивитися на правительку інакше. Ківа не була впевнена, що це не гра. В королеви є роки досвіду й вивчення всіх хитрощів поведінки вищого класу, невіддільних від титулу. Не має значення, якою вона здається, — не можна точно сказати, щ за дбайливим фасадом.
Через годину, однак, Ківі важко було пам’ятати, що вона в товаристві ворожої особи, особливо зважаючи на те, що весь цей час королева ділилася кумедними розповідями про Джаренове дитинство.
— …і відтоді він страшенно боїться черепах, — завершила Аріана останню байку.
Міррин загиготіла в свій чай.
— Це правда, — сказала вона. — Я там була.
— Мій безстрашний син, — сказала Аріана з очевидною прихильністю. Подивилася на Ківу і додала: — Він нажахається, коли дізнається, що я поділилася з тобою цим маленьким шматочком історії.
— Мій рот на замку, — пообіцяла Ківа зі щирою широкою усмішкою.
— Ні, обов’язково цим колись скористайся, аби знітити його, — заявила Міррин. — Вкрутити хвоста йому піде тільки на користь.
Ківа обміркувала зауваження — цікаво, що принцеса так каже про власного брата. Як на те пішло, це Міррин не завадило б трохи збити пиху.
— В тебе точно мають бути якісь цікаві розповіді про мого сина, — сказала Ківі Аріана, підливаючи їй чаю у вишукану чашку. — Джарен майже нічого не розповів нам про час у Заліндові. Як ви зустрілися? Як там було?
Вся чудесна їжа, яку Ківа проковтнула протягом останньої години, закрутилася в шлунку. З нехарактерною уважністю Міррин кинулася їй на порятунок:
— Я б радше послухала про вчорашнє викрадення. Аж не віриться, що мене не покликали. Я пропустила всю розповідь.
— І як це я забула спитати? — в погляді королеви було занепокоєння, коли вона пильно придивилася до Ківиного обличчя. — Як твоя голова почувається сьогодні?
— Значно краще, — відповіла Ківа.
— Ці срібношипські цілителі на вагу золота, — сказала Аріана.
— До речі, про золото, — сказала Міррин, і її очі захоплено спалахнули, коли вона повернулася до матері. — Я міркую про золотий і синій як кольори своєї вечірки. Що думаєш?
Ківа подумала, що вона чогось не знає, а от королева повільно кивнула, на її обличчі був задуманий вираз.
— Cкажу декораторам, — і побачивши Ківине спантеличення, Аріана пояснила: — День народження Міррин — менш ніж за два тижні. Вона влаштовує маскарад тут, у палаці.
— Погода затримала нас у горах довше, ніж очікувалося, — сказала Міррин Ківі. — Від самого повернення я збиваюся з ніг, організовуючи кожну деталь.
— Ти не
лише
організовуєш вечірку, — з лукавою посмішкою сказала Аріана. — Я чула, що ти також цілими ночами не спала, пишучи листи цій своїй таємничій дівчині. Ми врешті зустрінемося з нею на твій день народження?
Міррин струсила крихти зі свого подолу.
— Ну, вона не відповідає на мої послання, а в її останньому йшлося, що нам краще розійтися, тому припускаю, що її не буде.
Аріанине обличчя спохмурніло:
— Ой, Міррин. Мені прикро. Я знаю, якою щасливою вона тебе робила.
— Лише дурнів щасливими роблять інші, — сказала Міррин, вираз її обличчя був суворим, але Ківа бачила, наскільки тій прикро. Аріана також це побачила, пересіла ближче до принцеси і взяла її за руки.
— Хай там як, — тихо сказала королева, — для тебе є хтось ідеальний, моя прекрасна донечко. Це я тобі обіцяю.
Міррин подивилася вдалину, але Ківа встигла побачити, що її очі наповнилися сльозами.
— Знаю, — прошепотіла вона. — І я її втратила.
— Люба, — прошепотіла Аріана, нахиляючись уперед, аби обійняти доньку.
Ківа відвела погляд, борючись із уколом заздрощів, з
тугою
. Минуло десять років з того часу, як вона востаннє відчувала люблячий материнський дотик. Від того, як Аріана пригортала Міррин, Ківа відчула важкість у грудях і болісне розуміння того, що вона вже такого не матиме.
Міррин прокашлялась і відсторонилася, витираючи очі і знову беручи чашку з чаєм. Не дивлячись ні на кого, вона оголосила:
— Думаю, продукти хай постачає кухар Лаво, але торт я хочу з «Ейфорії». Майстерність Нуру незрівнянна, коли йдеться про смак і дизайн.
Бачачи, як сильно її донька страждає через втрачене кохання, Аріана дозволила змінити тему і просто сказала:
— Я згодна. Вони обоє показали себе більш ніж вправними на наших минулих святкуваннях.
Королева з принцесою кинулись обговорювати маскарад, обмінюючись ідеями декорацій, музики та меню. Ківа загалом сиділа мовчки, рішуче ігноруючи співчуття, яке відчувала, коли бачила сум у погляді Міррин, і відповідала на будь-які питання те, що, як їй здавалося, королівські особи хотіли почути. Вона саме обмірковувала, як найкраще вийти з розмови, коли двері Річкової кімнати відчинились і всередину влетів спалах активності.
Точніше, два спалахи.