Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 25 из 147

— У тебе струс мозку, але, думаю, хвилюватися через щось серйозніше немає причини, — сповістила Ресінда, наносячи трішки гелю з алое проти запалення. Її мозолясті пальці легенько шкрябали по Ківиній чутливій шкірі. — Лишу знеболювальне, тобі має стати значно краще до ранку. Якщо стане гірше або почнуть виникати проблеми з зором, балансом, нудота і подібне — повідом у Срібношип.

Ківа кивнула, бо знала достатньо про поранення голови і не потребувала — чи не хотіла — дальшої опіки.

— Ваша черга, — сказала Рес, пересідаючи до Кальдона. — Зніміть одежу, якщо ваша ласка.

— Я вже думав, ти ніколи не попросиш, — потягнув Кальдон, граючи м’язами, поки знімав і зелену куртку, і білу сорочку, лишившись тільки в чорних штанах і чоботях.

І знову його спроба зваблення пролетіла повз Ресінду, як і його виставлене напоказ ефектне тіло, бо цілителька зосередилася на своєму завданні. Ківа нахилилася вперед, аби подивитися на його рану, і на мить відволіклась на інші шрами, якими був помережаний його торс, — один мав такий вигляд, наче хтось наполегливо старався розпороти живіт. А тоді вона перевела погляд на свіжу колоту рану поруч із його плечем, шкіра довкола неї була набрякла й червона, кров уже зсілася. Трохи антисептика і кілька стібків — і з ним усе буде гаразд.

Рес дійшла такого ж висновку, дістаючи корок з флакона:

— Все не так і погано.

Ківі стало легше дихати, але тоді її увагу привернули швидкі кроки й тихі голоси, які передували прибуттю групки вартових. Ті ввірвались у двері Річкової кімнати. На чолі групи був Джарен; вираз полегшення на йо­го обличчі, коли він помітив Ківу, змусив її шлунок гулькнути, та назвати це інакше, ніж приємним, не вдавалося.

Довгими кроками долаючи простір між ними, Джарен дістався до неї саме тоді, як вона підводилась, аби привітатись, і притягнув її просто в свої обійми.

— Я так хвилювався, — прошепотів він.

Ківа знала, що повинна його відштовхнути, проте навіть якби вона дуже старалася, їй було це не під силу. Натомість вона обійняла його у відповідь, бажаючи почуватися ненависною чи огидною — будь-якою, окрім захищеної та любої.

— Зі мною все гаразд, — тихо сказала вона.

Він відхилився так, щоб бачити її обличчя, його пильний погляд опустився на рану в неї на голові, вираз обличчя напружився.

— Це просто маленька ґуля, — швидко сказала во­на. — Я майже її не відчуваю.

Кальдон фиркнув, привернувши до себе Джаренів погляд, і з жорстокою чесністю поділився:

— Насправді це струс мозку, і то серйозний, бо вона знепритомніла, виблювала свої кишки і ледве могла стояти самостійно. Навіть найтьмяніше світло викликало в неї різку реакцію. — Принц стенув непораненим плечем. — Але, звісно ж,

це

просто

маленька

ґуля

.

Коли напруга почала знов наростати в Джареновому тілі, Ківа шикнула до Кальдона:

— Ти б не заткнувся? Це не на користь.

Втіха пурхнула на Кальдоновому обличчі, але перетворилася на гримасу, коли Рес нанесла на його рану олію срібнозерна й гіркий запах антисептика наповнив кімнату.

— Що з тобою трапилося? — запитав Джарен двоюрідного брата.

Лукаво глянувши на Ківу, Кальдон відповів:

— Твоя дівчина мене проштрикнула.

Ківа почервоніла, коли всі повернулися до неї — вартові, королівські особи, цілителька.

— Випадково, — сказала вона, ігноруючи слова про «дівчину». Хмурячись до Кальдона, застерегла: — Але такими темпами наступного разу буде умисно.

Зухвалий принц широко усміхнувся, до Ківиних вух долинув Джаренів смішок, який спонукав її повернутись і побачити, що його очі засяяли від веселощів.

Відстань… вона повинна збільшити відстань між ними. То був єдиний спосіб пережити те, що наближалося.

Кашлянувши і відступивши з його обіймів, Ківа кинула погляд на новоприбулих. Там була Наарі, яка відчувала очевидне полегшення від того, що Ківа в безпеці. За нею стояли кілька Королівських Вартових і капітан Веріс, якому Ківу представили під час її першого Випробування в Заліндові, хоча в реальності вона зустріла його на десять років раніше. Їй було важко зараз на нього дивитись: одна частина її боялася, що він раптово її впізнає, а інша частина була неспроможна придушити спогади про ту страшну зимову ніч, коли її життя змінилося назавжди.

— Ну от, — голосно сказала королева, доброзичливо усміхаючись вартовим. — Отакий вечір у нас видався. Дякую всім за допомогу з пошуками нашої гості — ми дуже вдячні.

Її команда розходитися була ввічливою, але очевидною. У відповідь Веріс шанобливо схилив голову і вивів солдатів за двері. Він, без сумніву, пізніше отримає повний звіт, але Ківа була вдячна королеві за те, що та не надто лізе в справу.

Коли вартові пішли, Джарен, Наарі й Аріана чекали, доки Ресінда їх залишить, перш ніж ставити питання. Відчуваючи їхню нетерплячку, цілителька швидко закінчила накладати шов і закрила Кальдонову рану пов’язкою, заявивши, що роботу завершено. Виходячи з кімнати, вона вручила Ківі флакончик макового молочка, застерігаючи, аби та прокидалася кожних кілька годин протягом ночі і послала по допомогу в разі потреби.

Наодинці з королівськими особами й Наарі (і Тіппом, який досі спав) у Ківи не лишилося вибору, крім як поділитися подіями тієї ночі. Вона почала з того, як у неї вибили дух посеред натовпу на фестивалі, опустила середину зі своїми братом і сестрою, і закінчила Кальдоновим порятунком. Принц втручався, додаючи власні деталі.

Коли вона закінчила, слухачі почали обговорювати, чого ж бунтівники хотіли таким викраденням. Кальдон запропонував кілька цікавих — і беззв’язних — теорій, заявляючи, що то могли бути не

просто

бунтівники, і стверджуючи, що його стурбувала присутність мірравенців під час останньої атаки. Джарен нагадав йому, що бунтівники вербували людей з інших королівств, але переконати Кальдона не вдалося, той озирнувся на Ківу, сподіваючись, що вона втрутиться і погодиться з ним. Але та лише стенула плечима і сказала, що десять років сиділа під замком і не знає нічого про те, як діють бунтівники.

Це навіть не було брехнею.

Їхня розмова тривала, Ківа розуміла, що Зулейка і Торел захочуть знати деталі, але після цих останніх годин ледве вдавалося тримати очі розплющеними.

Наступне, що вона відчула, — як лагідні пальці водили по її вилицях, лагідно повертаючи з дрімоти. Вона, кліпнувши, прокинулась і побачила Джарена навпочіпки біля дивана, на якому несвідомо скрутилася клубочком.